Коли ослаблена Пек Сого наплакалася і заснула, Сан Мін піднявся з місця. У ньому шаленіли емоції. Вислухавши все, що вона сказала, він пройнявся її почуттями.
Дивовижно, наскільки мала людина у порівнянні з цілим світом і як вона безсила перед своїм існуванням.
Навіть настільки сильному Ян Іль Чону не вдалося уникнути смерті. Нехай він і зрозумів, що відбувається, вирішивши не йти визначеною дорогою наперед, але так чи інакше доля сама позбулася її. Те саме можна сказати і про Ходжу, навіть коли він не був людиною.
Все наперед і так мало статися. І знову, коли Сун Мін задумався над цим питанням, це стало настільки ж страшно, як і минулого разу.
« Мене не було, багато змінилося, і люди просто прийняли кінець як належне».
Пек Сого, звичайно ж, впадала у відчай. Все, заради чого вона жила, перевернулося. І не тільки вона, безліч людей дізналися, що таке кінець.
Але нехай одна людина не може порівнятись з цим величезним світом, і вона є безсиленою перед плином часу, але доля змінюється. Її можна змінити. І те, що Сан Мін зараз стояв тут, було незаперечним тим доказом. Хай це і було наслідком бажання темного духу, але якщо створити достатньо потужних змінних протягом долі, можна її змінити. Сон Мін хотів вірити в це, адже навіть смерть Ян Іль Чона вплинула на хід подій.
Сун Мін прокинувся Пожирачем, і його свідомість мало знищитися, але завдяки змінним він вижив, пускай та не без допомоги темного духу.
Доля можна змінити. Її потрібно змінити. Якщо він цього не зробить, то все через що він пройшов до того, смерть Авеля та його вчителя... Усе це стане беззмістовним.
— Я зможу змінити долю, — сказав Сун Мін сплячої Пик Сого.
Він обов’язково зробить це. Зробить все, щоб смерть Ян Іль Чона та Авеля і також дії Ви Джі Хюн не були даремною.
Спершу треба вилікувати Пек Сого.
Їхні вороги сильні. Дженіелла та її сім'я - ні, вони навіть сильніші. До того ж, є ще перевертень Джу Вон і його помічник Неро. Хоча вони не билися, але якби це сталося, то Сун Мін мусив би помучитись. Він визнав, що Неро також сильний. А скільки ще може бути сильних підлеглих у Джу Вона?
На щастя, після смерті обнаженого демона більшість людей не мали права керувати Яною, але вона за ними не стежила. Вона не збиралася керувати Ормуром, але він спочатку був територією одного з шести зір Хідників, глава невірного Демона. Яна чи ні, вона стала господинею Ормуру і нелюдей, а після того як відмовилася стати Хищником, вони поступово зникали.
Однак, крім нелюдей, які не входили до хищників, були також темні чарівники з лицарями смерті. Владер і Арбес знищено, а Кім Джон Хён затерявся у просторі, тому про них можна забути. Але пускай і так, після смерті Владера залишилися лицарі смерті. Також існували личі. Якщо вони всі одночасно задіюють магію, то вбивати їх буде зовсім не легше, ніж Кім Джон Хёна.
А ось у Сан Міна товаришів було мало. Він і сам розумів, що не зможе змінити долю самотужки. Наскільки б він не був сильним, він Не впевнений, що зможе здолати Дженіеллу, Що вже говорити про те, щоб вона може залучити армію монстрів. Тоді tve точно з нею не впорається.
Саме тому йому потрібні ті, хто буде на його боці. Яна, якій подобався Ходжу, також не хотіла смерті Санміну, тому вона і надалі буде йому допомагати, щоб він не помер і не потягнув за собою блукача. Якщо Сан Міну просить, то Скарлет також допоможе йому. Скільки взагалі є людей, які б не хотіли зупинити кінець?
"Але ось Мусин..."
Мусин — пешка в руках світлого духу, який прагнув наближення кінця. А як щодо Чорного Дракона і Короля Копій? Звичайно, він не знає де вони знаходяться, але якщо Сан Мін випадково зустріне їх, то зможе заручитися їхньою підтримкою.
Але перш за все, вам слід розібратися з Пек Сого і зустрітися з Терезою.
Наступного ранку Сун Мін прокинувся з першими променями сонця. Ще вчора він попередив Скарлет і Яну, що відправляється на зустріч з Терезою. Куміхо відповіла, що піде разом з ним, але надто висока ймовірність того, щоб проблеми виникли, якщо вона не буде людиною і почне діяти на святі землі. Вона і сама це зрозуміла, тому було вирішено, що цього разу вона не зможе піти з Сан Міном. Скарлет одразу сказала, що залишиться з Пек Соґо. У реальній ситуації піти одному було навіть зручніше.
- Учень.
Голос Пек Сого змусив його зупинитися. Тепер її голос не звучав так, ніби вона тільки що прокинулася.
— Коли Ви прокинулися? Чому не спите? — Поцікавився Сан Мін і та, піднявшись, усміхнулася.
Мені соромно за вчорашнє...
— Не варто.
- Але я справді так почуваюся... Учень, вибач і дякую.
— Не варто.
- Я буду вірити у твої слова, що течія долі можна змінити.
— Ладно.
- Дякую...
Може через те, що вона вчора занадто багато плакала, але її очі сильно почервоніли. Сун Мін злегка посміхнувся і відповів на її вдячність:
— Дождитесь меня.
Сун Мін вирушив до найпівденнішого посушливого міста Фрабах. Це було святе місто. Релігії, щоб підбудувати територію Ерію, швидко забували про канони. У результаті було прийнято рішення створити об’єднання, яке матиме початкову релігію. Така асоціація знаходиться на священних землях Фрабаха.
Це місто стало символом церкви. Там жив верховний жерець, багато священиків і, звичайно, свята Тереза.
Сан Мін ніколи не був у Фрабаху, але, на щастя, в відносно близьких містах, які він раніше відвідував: Дейвн і Гермуд. З його швидкістю він встигне дістатися до Фрабаха менше ніж за день.
Раннього ранку Сун Мін сів на магічний кінь і здійснив стрибок у просторі. Через те, що пройшло трохи часу в перервах між стрибками, по прибуттю до Гермуда його не знудило, як це було востаннє, і навіть голова не кружилась. Але у нього з'явилося відчуття, що він розсерджений. Перед тим як це відчуття стало прірвою, він використав техніку і втік. Сун Мін запитав інформацію у Невіла, тому в його голові був прокладений точний маршрут.
***
На святі землі можна було потрапити лише раз на тиждень у неділю. У понеділок також можна пройти, але не в будь - який момент, а заздалегідь записані.
Усередині гідні отримували не тільки можливість поговорити з жерцями, але й очистити своє тіло. Шлях до святих землі ніколи не пустив, всі віруючі прагнули побачити символ своєї релігії.
У Фрабах рідко приходили прості не віруючі туристи. Всі присутні заздалегідь вибудовувалися в чергу, щоб у неділю потрапити всередину.
Завдяки тому, що Сун Мін не зупинявся, він дістався до міста трохи пізніше полудня і встав у кінець довгої черги.
Подібно до святих земель, на їхній території стояв білий замок. Сан Мін прикинув скільки йому ще доведеться стояти. На території могло проходити невелика кількість людей, більшість не встигала потрапити всередину і продовжувала стояти до наступного тижня. Звичайно, Сан Мін не збирався чекати. Йому було відомо, хто насправді чекав тижнями, але нічого не поробиш.
Він розчинився в повітрі. Від його пересування навіть не піднімався вітер і він, ширяючи над головами людей, спритно проскочив ворота на територію святої землі, і відразу відчув щось неприємне.
"Прався".
Хоч би яким швидким і непомітним він був, магічний захист не міг його пропустити. Нічого не поробиш. Сан Мін і сам знав, що тут напевно буде захист, як і знав що у нього не вийде уникнути її і не потрапити, так що до деякої міри він зробив це навмисно.
Після того як він потрапив на територію, його засікли кілька захисних систем і кожного разу по тілу Сун Міна пробігало неприємне відчуття. Він зупинився в місці, де люди майже не ходили, і вирішив перечекати.
Через короткий час вони набігли, щоб побачити лицарі світла. Вони не мали на собі зброї, а тримали її в руках. Перед тим як запитати у Сун Міна, він відповів:
— Я Примарний Копьєносец.
Він не приховував своєї особистості. Сун Мін вбив главу лицарів смерті Владера, і від його рук впав король магів Кім Джон Хён. Звичайно, останнього вбив не Сун Мін, але згідно з чутками це приписують саме йому. Церква намагалася приховати це, але зрештою нічого не вийшло. Адже вони чесні. Тому вони не стали нічого приховувати і розповідали все як є. Тож Сан Мін до певної міри вірив їм.
— Я прийшов вибачитися за те, що сталося десять років тому.
« Ну і щоб попросити позичку", — замовк Сун Мін.
Потрібно заручитися підтримкою лицарів світла. Сан Мін не квапився і чекав. Найкращим джерелом миру стане мирне розв’язання ситуації.
— Теос прийде до вас особисто, — обережно сказав один із лицарів світла через якийсь час.
Сан Мін, без жодних труднощів згадав це ім’я. Теос. Десять років тому він вів за собою військо священиків у Гермуді. Сан Мін відчував на собі погляди лицарів. У них читалися страх, подив і захоплення. Очевидно, всі вони знали, що Сан Мін причетний до смерті священиків десять років тому. Він був героєм, який переміг короля магів Ким Джон Хена і Владера, але в кінці битви він злетів із катушок.
— Лі Сан Мін.
Натовп лицарів світла розступився по обидва боки. Теосу було помітно, що пройшло десять років і його обличчя зморшувалися. Але, як і десять років тому, він широко посміхнувся й підійшов до Сун Міну. Вони обміняли рукостисканнями, а по його емоції було ясно, що він ні краплі не наляканий.
- Давно не бачилися.
— Да...
- Я чув про те, що Ви опритомніли.
- Вже й до нас дійшло?
« Іноді в Гермуді мурими зупиняються, — сказав Теос і відпустив руку Сан - Міна.
Він обернувся і сказав:
— Давайте пройдемося.
— Ладно.
Теос йшов попереду, а Сун Мін повільно слідував за ним.
- Ви прийшли вибачитися?
— Так, я збожеволів того дня. Я чув, що зробив кілька поганих вчинків.
- А зараз як себе почуваєш?
— Нормально.
- Якщо так... то я можу почути про те, що там сталося?
— Кім Джон Хён нажив на мене закляття прямо перед своєю смертю, і я не встиг від нього ухилитися. Зрештою мій вчитель допоміг заклиначому, і вони наклали на мене печатку, яка протрималася десять років.
— А... Зрозуміло.
Згідно Теосу було видно, що він не підозрює Сан Міна у вранії, так що хлопець продовжив:
- Я б хотів зустрітися з Терезою.
— Ради извини?
- Так, і попросити про невеликий борг.