- Я прийшов не тільки за магічним конем, я хотів і з тобою привітатися! — Сказав Сун Мін і вискоса подивився на Яну.
Вона не розуміла, що відбувається, а просто дивилася на Сан Міна. Це була перша зустріч Яни з Скарлет. Та помітила хлопця Яну, що стоїть за спиною і всміхнулася:
— Вспел підчепить нову жінку?
- Гей, це що за вирази?
— Тобто, ні?
— Вона зголосилася допомогти мені.
— Яна з Ормуру, — постала і кивнула головою.
« Яна... Яна!" -- "Скарлет згадала її, і очі дівчини за округли в подиві.
— Куміхо з Ормуру?
— Да... а Ви мудрець червоної вежі?
Як тільки Яна поставила питання, брови Скарлет здригнулися. Вона зітхнула і поклала руку на обличчя.
- Не люблю, коли мене так називають... Що це за прізвисько? Скільки мені років?
— Вам ж, мабуть, не так дали таке прізвисько.
— Ну... Так, я незалежна від гільдії магів і збудувала невелику вежу недалеко звідси. І я набираю людей, які вчаться магії і навчаю їх у цій маленькій вежі.
Майже те ж саме вона робила і в попередньому житті. Тому перед смертю Сун Міна вона заснувала свою вежу і стала називатися "Великим магом". Звичайно, були відмінності між двома життями і перш за все в цій вона досягла лише на десять років пізніше.
— Але ж мені не подобається це прізвисько, не кличте мене так.
« Скільки зараз Скарлет років? » — подумав Сун Мін.
Якщо подумати, то за фізичними мірками Сан Міну зараз 37, а Скарлет старший від нього. Йому стало цікаво, і він хотів запитати, але подумав, що Скарлет просто не відповість йому.
— Багато часу пройшло.
Дуже близько зібралися світлові кулі. Сяючи білим світлом, Осла розкрила свої крила і подивилася на Сан Міна.
- Ви знали?
Це питання мало не одне значення.
— Звичайно, — без сумніву відповіла Осла. — Я уже... Я давно знала, що ти за істота.
— Скажіть, Ви і зараз прихильні до мене?
— Я з самого початку була на твоєму боці, — видихнула Осла. - Якби ти став монстром, я б лишилася на твоєму боці. А якби не... Нічого б не помінялося.
Як Сан Мін і думав, Осла не хотіла змінити свою думку. Якщо б вона була на стороні Пожирача, то не стала б накладати на нього захист. Осла повільно підійшла до Сун Міну і простягнула йому руку. Той не роздумуючи потиснув її.
— Зрозуміло... — Осла кивнула головою. - Захист повністю зруйновано. Насправді, я не була впевнена, що все так вийде.
- Чому?
- Давня обіцянка.
З руки, якою вона тримала Сан Міна, поширилося світло. Його брови здригнулися. У голові у нього з'явилися спогади Осли, і він нарешті зрозумів, що це за стародавню обіцянку, яку Осла згадувала вже не вперше.
Королева духів та королева фей існували в цьому світі, але не були його мешканцями. У світі існувало безліч духів і фей, а також королеві, які керували ними.
Кожного разу, коли одна з площок для експерименту, в даному випадку Еріа, закрилася, відкривалася інша і поєднувалася з іншими королевами фей та духів. Так повторювалося кілька разів.
« Ми живемо в циклі світів», — почувся голос Осли.
У цьому великому магічному світі був володар темряви, а королі магів поділяли між собою контроль над цим магічним світом. А в інших частинах світу були прості маги.
Те саме сталося з феями та духами. Ті, що існували в Ерії, і духи були послані сюди кимось могутнішим за їхню королеву.
« Ми не можемо втручатися в долю світу. Але королева духів порушила обіцянку."
Енвірус мав померти, але втрутилася королева духів.
"Значить, Ви теж порушили обіцянку?"
« Знову, — відповіла Осла. — Мені було боляче. — Я стала порядна к тебе. Ти частина кінця світу, тобі призначено стати Пожиральником, і це не повинно було змінитися."
Він практично став Пожирачем, але після смерті Ян Іль Чона Сун Мін успадкував його силу.
« У цей момент я порушила обіцянку. Я втрутилася у твою долю. Якщо світ прийде кінець, то я отримаю винагороду."
« Вибір...»
« Так. Я зробила вибір. Я вибрала Ян Іль Чона, а потім і тебе. Я не дуже відрізняюся від королеви духів. Так само, як і вона... Я вирішила втрутитися протягом долі через кохану людину ...."
« Ви... Любили вчителів?»
Осла нічого не відповіла, тільки розсміялася. Сан Мін поставив інше запитання:
« Коли духовенство впало у глибокий сон, воно невдовзі має прокинутися. Це розплата за порушення обіцянки? "
« Так, покарання за те, що вона не виконала своєї ролі. І так само, як я не можу покинути ліс, вона не може вийти за межі світу духів."
Як і Осли, вона мала отримати винагороду після кінця світу, але порушила обіцянку.
« Ви хочете зупинити кінець?»
« Цього хотів Рьонн Джу, і через це він помер".
Вона відпустила руку Сан Міна. Він остаточно зрозумів позицію Осли. Ця незграбна усмішка провела рукою по кутках очей. Сан Мін прикидається, що не помітив, як вона плаче.
- Я поверну тобі магічного коня. Я забрала її на прохання Скарлет.
Скарлет надула губи. Це було показником того, що вона все ще ображається на Сун Міна, який десять років тому скинув її з коня і зник. Він розумів, що зробив щось погане, тому не хотів висловлювати свої незадоволення.
— Я направлюсь на північ...
- Знову залишиш мене? — Видала Скарлет.
— Хочеш поїхати разом?
— Не можу, — пробурмотіла вона головою і похитала. - Треба закінчити дослідження. Якщо я відлучуся хоча б на день, то нічого не вийде.
— Ладно.
Сан Мін не став вносити жодних речень. Хоч він трохи засмутився, то таки дуже підріс.
Він дізнався, що сталося в Гермуді, а особливо про небезпеку видатних магів. Але Скарлет зараз не зможе допомогти йому. Натомість він використає Яну. Хто знає, може цього разу йому доведеться зіткнутися віч-на-віч з Хіщниками, так що на його боці Яна, яка легко вирвала чорне серце, стане чудовим помічником.
«Будь ласка».
Сун Мін закликав магічний кінь. Він заліз на неї і простягнув Яне руку. Щойно вона зібралася, Сан Мін представив північне місто Чапед. Це те місце, де бачили Пэк Сого. Відправившись туди, він зможе дізнатися, що з нею сталося.
« Прошу, хоч би не виправдалися мої найгірші побоювання».
Магічний кінь піднявся в повітря.
Північний вітер, який він відчув вперше за десять років, був для нього джерелом відсвіження. Сан Мін негайно зістрибнув з коня. Він стояв на сніговій рівнині, з якою відкривався прекрасний вид на вхід до міста. Якщо Сун Мін помилявся, то хоча місто було на шляху в Травіа, вампіри чи перевертні не керували ним. Але виявилося, що все змінилося.
Він дізнався про Чепеда від Невіла. Десять років тому затихла королева вампірів почала діяти.
Вампіри, які бродили тільки по темряві, взяли під свій контроль всю Травіа, а перевертні, з схваленням Джу Вона, окупували сусідні міста, і Чепед став одним із них. Спочатку місто контролювало сам Джу Вон, але десь півроку тому він передав владу Неро. Це ще більше турбувало. Сон Мін не знав, наскільки сильним є Неро, але Пек Сого не зіткнувся б з ним. Але що як її противник був сам Джу Вон? Куди він зник? А що з Пек Сого? Сон Мін не міг заспокоїти тривогу. Він опустив стиснуті кулаки вниз і попрямував до воріт, які ведуть у місто.
— Хочеш напролом? — запитала Яна, що стоїть позаду.
Сан Мін, не озираючись назад, кивнув.
— А це не небезпечно?
— Якщо там Джу Вон або королева вампірів, то так, але інші не зможуть зупинити мене - звучало пихато, а для Сун Міна це було правдою.
Коли хіщники почали набирати оберти на півночі, Мурим залишив ці землі. Ніхто не хотів воювати з Гайщиками, і навіть звичайні бродяни були змушені піти геть.
Але це не означає, що в Чепеді панував суцільний беззаконня. Ті, що захопили місто перевертні нічого не робили. Вони не втручалися в управління Чепедом і не загрожували місцевим жителям, вони просто існували там, але водночас земля належала їм. Згідно з інформацією, деякі мурими мали намір повернутися до міста. Але коли вони заходили в нього, то знаходили їх уже мертвими.
Ті, що стояли перед брамами перевертні подивилися на Яну і Сун Міна. Хлопець не був упевнений у тому, як вони відреагують, адже ні від нього, ані від Яни не виходило людської енергії.
— Хто ви? — запитав один з охоронців.
Сон Мін на короткий час задумався, чи варто відповідати їм правду.
« Серйозно? Ти думаєш, що це можливо?» - пробурнив Ходже.
Сан Мін теж не був впевнений. Перш ніж Яна встигла якось відреагувати, він перетворився на блискавку. Той, хто вийшов з грому, роздався над кров’ю вартових. Сан Мін не зупинився і зробив переворот у повітрі, де помітив інших поворотнів, які спостерігали за ситуацією. Він повільно націлився списом на них, тримаючи його двома руками.
- А ти акуратний... — тихо проговорила Яна.
Сон Мін, який стояв на міцній стіні при вході в замок, зістрибнув вниз. Він не зупинився і пройшов всередину. Охоронці, які на нього дивились, затремтіли і знепритомніли.
- Спершу зустрінемося з Неро.
— Добре, — кивнула Яна.