Авель з жорсткою суворістю згадав Кім Джон Хёна. Його поява на примарному кораблі на півдні стала початком. Морський охоронець отримав потопити корабель, але вони не впоралися зі своїм завданням.
Магі теж не досягли успіху, тому що напад виявився занадто раптовим, а направлений до них вітрильник просто затонув.
Тільки пригадували, як з корабля спустилися сотні лицарів смерті, які почали жорстоко вбивати людей. Мертві піднімалися на ноги, перетворюючись на неживу місцевість і незабаром прибережне місто загнала нечистота.
- Хто ще, якщо не Кім Джон Хён, може бути здатний на таке? — Виплюнув Авель.
Сун Мін з похмурим виразом обличчя слухав все, що той сказав.
— Початок... Перше лихо... — тихо пробурмотів хлопець.
Почувши це, Авель відразу обернувся. Сон Мін зрозумів, що той має пояснити свої почуття. Він розповів йому про те, чого навчився від Дженіелли.
Те, про що говорила вампірова королева, зрештою стало правдою. Ким Джон Хон зблизився з лицарями смерті і Волдером, і, пообіцявши їм знову стати людьми, почав використовувати це в власних інтересах.
« Як сумно. А до цього вони були дітьми, так?
Сан Мін не міг з ним погодитися. Він зустрівся з Владером у морі і не міг сказати, що він або його команда жахливі особистості. Вони вбивали морських піратів і не чіпали людей.
« Я пам’ятаю їх ще з тих пір, як жив. Владар став лицарем смерті з чистої випадковості. Можливо, тому він намагався залишатися людиною навіть у нечистості і прагне знову стати особою. Але цього не відбувалося сотні років, і тепер він готовий на що завгодно."
- А що Іль Чон? — запитав Авель, коли тиша затягнулась.
Мабуть, він ще не знав про смерть голови Самарієн.
— Вчителю... Вмер.
— Що?. — Він зненацька запитав Авеля.
Сун Мін не пояснив йому, як загинув Ян Іл Чон. Він розгорнувся і пішов в сторону. Авель зрозумів, що його питання проігнорували, і поставив ще один:
- Куди ти йдеш?
— На південь.
- Думаєш зупинити Кім Джон Хёна?
— Да.
« Ходімо разом », — сказав Авель, навіть не задумуючись.
Сан Мін озирнувся.
— Ви мені довіряєте?
— Навіщо такі питання?
— А що, коли я сам частина кінця?
- Не розумію про що ти. Та навіть якщо і так, то яка різниця? Прямо зараз Кім Джон Хен робить несуттєву дічь, і його потрібно зупинити, — відповів Авель і подивився на Команса Сона.
Він замовк, прикусив губу, а потім через якийсь час додав:
- Шкода, що Ви не можете допомогти.
— Мені дуже шкода, — відповів Ком Сон з усмішкою.
Авель деякий час просто дивився на Команса Сона, а потім різко обернувся. Його мантія розвівся на вітер, що спонукало Ходжу розсміятися.
« Так він дає! Він точно відрізняється від свого брата-дурачка».
— Звідси до півдня не менше двох місяців. За цей час Кім Джон Хён встигне викинути що-небудь ще, а можливо й зовсім знищить південь.
- Ми знайшли про що хвилюватися... — Відказав Сан Мін і потер переносицю.
Оскільки Авель не знав, що у Сун Міна є магічний кінь, його слова здавалися йому марним. Але як тільки вони вийшли з храму, Сун Мін закликав магічного коня.
— Боже мой! - Він сказав: "Аввеле, завидів її".
Він подивився на Сан Міна, не вірячи своїм очам.
- Це ж... Кмітливий кінь! Вона пролітає крізь простір. Як людина може...
- Королева фей позичила мені її.
- І потім ти ще сумніваєшся, чи не є ти частиною кінця? — Нерозумно запитав Авель. — Якби ти кінець, королева фей б тобі не допомагала. Інакше в такому випадку вона і сама частина кінця.
« Не можна виключати і таку ймовірність, — з гіркотою посміхнувся Сун Мін.
Осла неодноразово говорила про позитивний склад розуму і повагу до його вибору. Якщо Сун Мін - частина кінця, то Осла і є кінець. Хто знає, може це дійсно так.
— Викинь ці пусті досвіди з голови. Тепер не час про це думати, — сказав Авель і піднявся на коня. - Може коли-небудь ти і станеш кінцем, але не зараз. Згоден?
— Да.
- У такому випадку, пора вирушати в дорогу, щоб зупинити Кім Джон Хёна. Він зараз на півдні, в Гермуді. Ти був там?
— Нет, тільки в Рекбоне.
Сун Мін згадав назву села, до якого добрався, щоб зустрітися з Владером.
— Рекбон, Рекубон... — Потихеньку пробурмотів Авель і насупився. — Від Рекбона до Гермуда досить далеко. А в інших південних містах ти не бував?
- Ще був у Ормурі і Дейвні.
- Вони всі однакові. В Ормурі ще й не жити оруде. Хоча місто зараз править Яна і ... Я не впевнений, що Кім Джон Хен нападе на Ормур. Але вплутатися у зайві неприємності нам ні до чого. А Дейвн ще далі. Отже... Давай зупинимося на Рекбоні.
— Їдемо туди?
— Да.
Сун Мін піднявся на магічний кінь, як йому раптово прийшла в голову думка:
— Ми не візьмемо з собою Ллойда?
- Від нього немає сенсу, тому краще залишити його тут. А що сказати про тебе? Іль Чон мертвий, хіба ти не повинен бути разом зі Скарлет?
- Це може бути небезпечно, так що я залишив її в лісі фей.
— Зрозуміло. Наш шлях не займе багато часу?
У відповідь Сан Мін не став і просто представив Рекбон. Чарівний кінь почав підніматися в небо, і пейзажі почали швидко змінюватись.
— Круто! — Авель захоплено вигукнув, коли вони добралися до Рекбона. - Як же швидко ми пролетіли, та ще й така велика відстань... Людська магія точно на таке не здатна.
Він, задоволений тим що йому вдалося випробувати, сльози з магічного коня озираючись нічної Рекбон. У прибережному містечку навіть вночі життя повинно бити ключ, але замість міської метушні все ж таки було жахливо.
На березі стояв пришвартований корабель, на який піднімалися люди. Сун Мін виловив одного з них і запитав:
- Що відбувається?
- Ох, скотина ти невихована!. - Вирубався чоловік, що йде з речами наввіш.
Сан Мін не став нічого говорити і просто схопив його за горло. Вираз обличчя чоловіка відразу змінився.
- Що Вас цікавить?
- Що тут відбувається?
— Це... ну... Ви не знаєте, що сталося в Гермуді?
Цього питання було достатньо. Сан Мін відпустив чоловіка. Авель, що стояв неподалік, роздратовано дістав пачку цигарок.
— Слухи швидко розходяться. Мабуть, місцеві дізналися про те, що влаштував Кім Джон Хён в Гермуді, і вважали втечу бути найкращим рішенням. Так, було б безглуздо залишатися тут.
Сан Мін і сам чудово знав, наскільки сильна армія Владера. Він не бився з ними, але знав, що вони незаперечно сильні. Крім того, всі лицарі смерті знаходяться на межі вищості, так само й Владер — один з найсильніших хищників. Він порівняний хіба що з Королем Копій або Чорним Драконом. Але головна проблема - сам Кім Джон Хён. Він не перетворився на короля магів, і це дозволило йому існувати в цьому світі. Мало цього, він ще міг використовувати силу короля магів. А враховуючи, що він сам темний маг, то він міг керувати нею.
Як і сказав Авель, немудро залишатися в селі. Чим більше людей він вб'є, тим сильнішим стане.
— Звідси до Гермуда приблизно тиждень.
— Якщо поквапитися, то можна дістатися і швидше.
Авель помочив головою. - Треба зрозуміти ситуацію. Думаєш, ми вдвох зможемо здолати Кім Джон Хена і армію лицарів смерті?
— Доведеться попотіти!
— З Іль Чоном ми могли б і справилися, але не вдвох пробурмотів Авель. — Зрозумій, я не сперечаюся з тобою, йому й правда не можна давати занадто багато часу. Але й іти проти некроманта теж безглуздо.
— І що ж робити?
« Через тиждень прийде армія, яка допоможе зупинити його », — сказав Авель, затягнувшись сигаретою.
Сан Мін не розумів, про що він говорить. Він же сам щойно сказав, що йти напролом проти некроманта марно.
- Ким Джон Хён сильніший за будь-якого іншого мага в цьому світі. У нього є Гримуар, і він почав обряд перетворення на короля магів. Хоча його так і не вдалося завершити.
— Знаю.
Сон Мін подумав, що його співрозмовник надто багато базікає. Авель повів хлопця в протилежну сторону, і вони дійшли до безлюдного перевулку. Авеля не турбувало, що на нього дивиться Сун Мін і він закликав посередника Ебраринса.
— Я куплю візку, як коня твого.
— А що, коли потрібно їхати на візку?
— Можливо, ви не помітите руху коня, але маги чутливіші за вас.
— Якщо чесно, я не розумію Вас.
- Чому?
— Ми просто витратимо час!
— Ми уникнемо марної смерті, — він докучав сигарету і стихнув попіл. - Наша пристрасть до справедливості знищить нас, і ми даремно помремо у спробі зупинити Кім Джон Хёна. Але ми ж з тобою не дурні, так що все правильно розчистимо і зможемо завдати його армії удар.
- І це все?
— Те, що відбувається зараз, разюче відрізняється від його брутальних вбивств на півночі. Кім Джон Хён, використовуючи лицарів смерті, вигубив ціле місто. Подумайте лише, скільки людей померло! На півночі... було багато проблем. Це територія королеви вампірів, а до Кім Джон Хёну не ставилися серйозно.
- Цього разу все інакше?
Звісно. Це не землі Дженіелли, та й Кім Джон Хен змінився. До того ж... Не знаю, чи навмисно зроблено це але на півдні є святі.
— Кто?
- Ти про це не знаєш. Та й мало хто взагалі знає.
Коли вони розмовляли, посередник Еребіса привіз візку. Авель вислизнув на Сан Міна і запитав:
— Умієш з нею управлятися?
- Чому я маю це робити?
— Тобі скільки років?
— Ви про мій фізичний вік чи психологічний?
— Вот же... — Пробурмотів він і клацнув пальцями.
З блеклим світлом з’явився образ людини, фамільяра, яка залізла на воз.
— На півночі церква не мала влади, так? Але тепер все інакше. Ким Джон Хен змінився, і багато людей загинули від його руки. Святі з церкви мали почати діяти. До того ж, тут задіяні лицарі смерті так що вони точно взялися за це.
- Думаєте, вони налякають Кім Джон Хёна?
— Не знаю, але вони точно виграють нам час, — пробурмотів Авель і заліз у воз.
Сан Мін сів навпроти, а Авель зітхнув і помотів головою.
— Розкажи мені, чому Іль Чон помер?
І проблема в тому, що візка почала рухатися.