Скарлет згадала прохання Іль Чона.
Вона подивилася на Сан Міна.
Вона більше не могла залишатися осторонь, і з усіх сил допомагала Сун Міну розбити перегородку. Чорний Дракон просто стояв і дивився на їх битву.
Усі розуміли, що Ян Іль Чон у небезпеці. Може він втомився від постійного бою? Його ліва рука була відрізана, а з рота йшла кров. Він убив Воль Ху, але залишався ще Мусин.
— А-а!
Сан Мін замахувався списом без зупинки. Він використав Нейгун і силу нелюдя, і хоча знав, що шансів у нього немає, він все одно продовжував. Його не відпускало жахливе передчуття.
Ян Іль Чон сказав, що він помре не сьогодні, але з кожною хвилиною все більше здавалося, ніби він помилявся. Безумовно, що так. Якщо Сан Мін нічого не зробить, це станеться сьогодні.
Навіть Ходжу нічого не міг порадити. Завіса Бога надто довга.
Вона намагалася розбити завісу, а Скарлет стояла прикусивши губу і дивлячись на двох. Вона теж хотіла змінити своє майбутнє. З Ян Іль Чоном вони не були близькі, але він був до неї добрий, і Скарлет теж була позитивно настроєна по відношенню до нього. І якщо Іль Чон помре... то що стане з Сан Міном?
— Сволота! — Мусин, стиснувши зуби, вдарив по землі.
Він зв’язав ці технології і поклав їх на ворога. Під час битви Мусін сильно поранився, але все ще був повний сил.
Ян Іль Чон добре знав, що він перебуває в поганому стані і може померти на місці. Так, він це розумів. Раніше він думав, що це станеться не сьогодні. Ян Іль Чон усміхнувся, коли побачив Мусін до нього.
"Як шкода"
До прибуття сюди він сказав учневі, що змінить майбутнє і це станеться не сьогодні, тому просто сподівався на його розуміння. Ян Іль Чон не брехав, Мусіна недостатньо і Воль Ху теж. Її божественні сили принесли йому проблеми, але якби Бог не забрав у нього силу, то Ян Іль Чон з легкістю вийшов би переможцем.
Він не збирався помирати так просто, і не думав, що це місце стане його могилою, тут і зараз. Ян Іль Чон зробив вибір на користь зустрічі з тим, кого можна було уникнути. Він сам викопав собі могилу, і це він вибрав, як він помре. Він, а не Мусин.
Іль Чон зібрав залишок Нейгун і виштовхнув її вперед. Його швидкість і міць були жахливі в порівнянні з попередніми атаками, але зараз це було все, на що він здатний. І у нього не було вибору, крім як використовувати це.
Ян Іль Чон почав рухатися. Він не міг використовувати Ветер і Грім, не почав застосовувати техніку захисту, і з голими руками кинувся вперед. Мусин прирівнював такі дії до самогубства.
« Він уже здався?. Ні, не може бути."
У очах Іль Чона не було і натяку на розпач. Йому було шкода Нейгуна для техніки захисту.
Чи він і без захисту достатньо міцний? Мусин захищався перед атакою. Навіть легкий дотик може бути небезпечним.
« Добре», — каже Ян Іль Чона, обличчя якого змило в повітря, сяяла усмішка.
Чи був у нього в житті момент, коли він перебував у настільки розпачливому становищі?
Він ухилився. Потім знову, і ще раз. Він продовжував повертатися. Тіло його більше не було так швидко, а перед очима з'явилася брижа. Він продовжував повертатися. Мусин навіть здивувався, скільки сил ще залишилося у його ворога. Тільки після смерті Воль Ху Мусин прийшов в себе.
« Не можна допустити прямого зіткнення», — Ян Іл Чон це точно знав.
З маленьким запасом Нейгун зіткнення просто поставить точку. Мусин розкрив обидві руки, створивши кілька технік підряд. До цього Ян Іль Чон міг зруйнувати їх прямо, але не зараз, тому він ухилявся і тримався на відстані.
Мусин зрозумів це, і вплинув на простір. Земля пішла з-під ніг. Така техніка вимагала великих витрат Нейгун, але він впорається.
Нейгун вичерпалась. Йому стало важко рухатися через травми, але Ян Іль Чон тепер не сумнівався. Коли земля пішла від нього з-під ніг, він переконався в тому, що легкий контакт зруйнує його.
Можна на випадок з надією, але не варто кидатися на вірну смерть. Чи сумуватиме Ком Сон? Вони ж так і не встигли з ним битися.
« Гаразд, він пробачить мені".
Ян Іль Чон і сам не очікував, що все так вийде.
— Я... - Він заговорив, починаючи атаку.
Перед кількома технологіями, які могли б його зруйнувати, він полегшено пробурмотів:
— Я найсильніший у всіх фракціях, - він витягнув руку, — найбільший в світі, -- потім збив кулак і був найзапеклішим за всі часи.
Іль Чон зник, так само як випарилися і технології. Мусин не зрозумів, що сталося.
— Ха-ха-хо! — Засміявся Ян Иль Чон.
Він сам себе визнавав, і це найважливіше.
У цей момент він відчув, що жалю не залишилося. Ком Сон? Тэ Гык Ком Джин? Техніки Шаоліня? Та яка різниця. Йому не потрібно битися, щоб зрозуміти це — він найсильніший у світі зараз і в усі часи.
Нейгун залишилася на дні. До цього часу Ян Іль Чон не розумів, як влаштована доля. Мусин з посмішкою на обличчі рився з місця, щоб вбити Іль Чона. Той усміхнувся і подивився на ворога, який використовує техніку захисту.
Кулак Мусина доторкнувся до його долоні. Сталося неймовірне: Ян Іль Чон був сильно поранений і не міг використати Нейгун, але кулак не наніс йому жодного урона.
Мусин, стоячи з розкритим ротом, потер очі.
« Що це? Чому... Не вийшло?»
Безумовно атака пройшла. Чому ж тоді нічого не сталося?
Ян Іль Чон дивився не на Мусіна, а на звивистий шлях, який веде невідомо куди. Він подивився назад, але нічого не було видно. Потім він подивився на своє тіло, і його відірвана ліва рука була в порядку.
— Ха-ха-хо! — Головою Самарено розсміявся.
Він бачив багатьох людей і ні. Були люди, які не робили нічого, як і ті, хто рухалися вперед. Але ніхто не повертався. Він зрозумів, що якщо вже він прийшов сюди, то дороги назад немає.
Ян Іль Чон підняв голову. Під кінець шляху до нього стояв чоловік міцної статури і, відчувши на собі погляд, обернувся. Іль Чон відчув абсолютну силу в його очах.
— Так, — кивнув він.
Звільнення від життя смертного починалося тут. Зробивши перший крок, вже нічого не повернути. Він міг почати шлях.
"Почекай".
Шлях зник. Час зупинився. Мусин застиг.
Ян Іль Чон подивився на нього і перенісся, з'явившись позаду нього. Він посміхнувся і витягнув руку вперед, схопив Мусіна.
— Я йду, — пробурмотів Іль Чон. — Не знаю, чи зможеш ти прийти... Але якщо я вб'ю тебе тут, ти не повернешся.
- Що?
- Але...
Як тільки він це сказав, рука Мусіна відірвалася, і той розкрив рот.
- Я поставлю тебе зникнути. Рука - це не така вже й висока ціна. Я вирішив не вбивати тебе, а надати це моєму учневі.
— А-а! — Мусин закричав від болю.
Ян Іль Чон засміявся і відкинув руку, а потім повернувся. Він спокійно подивився на Дженіеллу і Джу Вона, що стояли вдалеці. Королева вампірів здивовано зіткнулася з його поглядом.
— Я заперечую майбутнє, - голос подолав завісу і дійшов до неї.
Ян Іль Чон розсміявся, помітивши, як та змінилася в обличчі. Дженіелла точно бачила, як голова Самарян гине. З його рота йшла кров, а потім він впав завмерти.
Але вона помилялася.
що ти як дитина? - Голос донісся до Сун Міна. - Хіба я не казав, що Мусіна недостатньо? Та навіть Бога мені було мало. Я відкинув своє майбутнє і не помираю, він знову побачив дорогу. — Я просто ухожу, дуже далеко. Може коли-небудь ти мене відвідаєш. Коли настане час, не задумуйся і не дурні.
— Вчителю! — Закрикнув Сан Мін.
Хлопець, прийшовши в себе, продовжив довбити стіну.
— Хіба... Хіба Ви не хотіли піти до шамана?
— Иди ты, — засміявся Іль Чон. - Мені більше туди не потрібно.
Мусин знову накинувся на нього, ігноруючи хлющу кров, але цього разу його атака не зачепила главу Самарієн.
— Скарлет, не забудь мою просьбу. Саме зараз, - сказав він, а потім змінив погляд на Ехва: — Я взяв тебе. Я не хотів, щоб ти бачила таку сцену. Не думай про помсту, в цьому немає необхідності. Наостанок я хочу сказати тобі... Живи щасливо з іншими дітьми, і не забувай про чудовий світ.
— Пан... — Ехва сіла на землю.
Останнім він подивився на Чорного Дракона.
— Я отменю клянуся. Замучити тебе робити щось проти твоєї волі - це занадто.
Чорний Дракон нічого не відповів.
- Я все сказав.
Ян Іль Чон потім подивився на Мусіна, і в останній раз посміхнувся.
- Я сильніший за тебе.
Мусин закричав, але до Іль Чона його крик вже долинав здалеку. Він йшов дорогою, не мав жалю. Він є найсильнішим у всьому світі, по всі часи. Він досягнув кінця як людина, але цього недостатньо. Побачивши новий шлях, він вирішив йти ним.
« Сильніші фракції, у світі та в усі часи », — сказав він, звертаючись до всіх людей на дорозі і особливо до чоловіка наприкінці дороги. — Моє ім'я - Ян Іль Чол.
Він йшов, і в його очах почав гасати світло. Душа пішла в інший світ, а тіло залишилося.
— Що?. - Пробурмотів Мусин. — Как?.
Він не розумів, що сталося.
А Сун Мін впав на землю, побачивши тіло вчителя.