— Эй, — гукнув Чорний Дракон.
Той, хто задумувався над своїм Сон Міном, підняв на нього погляд. Чоловік сидів навпроти, за палаючим вогнем.
- Знаєш, як мене звати?
- Знаю тільки твоє прізвисько.
Мене звати Ре Ґон.
Його гнів згас. Минуло вже чотири дні з того моменту, як вони пішли разом. Сон Мін знав, що Мурим загони погнався за ними, але він був настільки повільним, « домагаючись » — це дуже голосно сказано. З огляду на те, що Ян Іль Чон вирішив їхати на північ, відстань між ними і переслідувачами зросла в рази.
За останні чотири дні Чорний Дракон ні з ким не розмовляв. Він навіть не їв і не спав. Скарлет кілька разів намагалася заговорити з ним, але відповіді так і не отримала, та й Іль Чон більше не ставив йому жодних запитань. За всі чотири дні Чорний Дракон не проколов і слова. А зараз він першим почав діалог, запитав у Сан Міна, чи знає той його справжнє ім'я. Почувши це, Скарлет відірвалася від читання і підняла голову, а вона перемістила на нього свій погляд. І тільки Ян Іль Чон, який знову носив свою маску, виглядав зовсім нецікавим.
— Имя мне дала мама. У мене немає прізвища, і вона пішла простою дорогою: взяла слово "Дракон" і придумала з нього ім'я Ре Гон. Ну, мама була неписьменною... - Він говорив про це без особливих емоцій. — Вона народилася в сім’ї дроворуба і жила глибоко в лісі у горах. Батьку... його вона зустріла випадково, і в їх зустрічі не було нічого романтичного. Вони просто зустрілися поглядів, і моя мама йому приглянула... Ось і вийшов я. Усе це, навіть моє народження — випадковість.
Сан Мін дивився прямо на нього. Хлопець не розумів чому він раптово підняв цю тему, але не було схоже, що він бреше.
— Коли мама розповідала про мого батька, вона більше нагадувала маленьку дівчинку, яка описує принца з казки. Звичайно, я розумів її. Дочка дроволовка зустріла дракона і народила від нього дитину. До того ж, вона жила в горах, і мій батько явно виглядав куди краще за інших чоловіків, яких вона зустрічала.
- І що?
— Так я і з'явився на світ. Коли я був маленьким, у мені не було нічого, крім ненависті до батька. Тому що моя мати померла, а решта дров зненавиділи мене. Селяни теж не були раді моїм народженням і вважали мене проклятим. Тому я переключив ненависть на батька.
У нього було сумне минуле. Сон Мін не очікував почути такого і був спантеличений, не знаючи, як відреагувати. Скарлет теж закрила своє чтиво. Ехва сковтнула і підкинула дров в багаття.
- Драконів вважають магічними істотами. Але я напівкровка, і в мені немає нічого видатного, я навіть не можу використовувати магію. Я можу поправитися з маною, але не з магією. Все через те, що драконья кров невдало змішалася з людська.
- Тому ти використовуєш Ці?
— Я випробовував суперечності. Я ненавидів драконів і не хотів використовувати їх магію. На щастя, Ці ідеально підійшла мені. Хоча я не можу порівняти дракона, але також маю силу і певною мірою видужати з масою.
- Здається, ти не дуже і любиш драконів. Так чому ти так хочеш потрапити в їх світ?
— Тому що мені самотньо, — відповів він. - Через те, що я напівкровка, я ніде не можу знайти собі прихований куточок. А що, як дракони зможуть прийняти мене? Ось тому я і хочу зустріти їх ... Чоловік розсміявся, як і його батько. - Я багато думав за ці чотири дні. Я не так і люблю свого батька, а в дитинстві й зовсім ненавидів. Але через кілька сотень років я захотів зустрітися з ним. Тому, дізнавшись, що він мертвий... Я розсердився. Я зненавидів тебе, коли дізнався, що твої обладунки зроблені із лусочки мого батька.
- Розумію.
— Я збираюся зупинитися, — помочив головою чорний дракон. — Як я й сказав, я не любив свого батька. Я його навіть не бачив. І я розумію, що не ти вбивав його. Тому... Я не буду тебе ненавидіти. Я розповів тобі про своє минуле і повідомив твоє ім’я, щоб розібратися у своїх почуттях. Давай подружимося? — Без задньої думки вимовив він. - Розумію, що я ускладнив тобі життя поки був у Мурамі. Чи повинен я ... Перепрошую? Не знаю. Майже всі мої дії походили від Чон Ве Чона.
— Ні, не треба вибачень, — помочив головою Сан Мін.
Він не очікував, що все закінчиться таким обговоренням. Звичайно, у нього немає впевненості в тому, що все сказане Чорним Драконом правда, але його історія абсолютно точно зачепила почуття Сун Міна.
« Здається, ти зворушений. Чи це атмосфера на тебе так діє? "
Ян Іль Чон тримає Чорного Дракона. І хоча той мовчав, Чорний Дракон був скаліст і розумів, що до чого. Можливо, він сказав все це для того, щоб присипити пильність голови Самарієн.
— Не знаю, як довго ми будемо співпрацювати, але сподіваюся, що ми спрацюємо, — сказав чорний дракон.
Він простягнув свою долоню, і Сун Мін зробив те ж саме, потиснувши його руку. Після цього Чорний Дракон розсміявся. Сон Міну цей сміх з'явився дещо підозрілим, але він не був упевнений у своїх думках і просто мовчав.
Дорога до Півночі була не дуже близько. Сан Мін добре розумів, що не можна робити непередбачені зупинки, оскільки їх переслідує Мурим. Ще не ясно, чи знають вони про те, що Чорний Дракон живий або ні, але напевно їх більше цікавився не він, а Іль Чон. Але вони й самі добре усвідомлювали, що навіть усім разом не під силу перемогти главу Самарян.
Крім того, вони були надто повільними. Звичайно, той факт, що техніка Та Бон Джин виявилася розбита, а Чорний Дракон пригнічений і викрадений, зачепив їх гордість. Але здавалося, що Чорний Дракон змінився і стиль дій. Один майстер з легкістю протистояв сотням магів.
- Може бути за справу візьметься і Ком Сон.
До півночі ще далеко. Чорний Дракон, показуючи, що він позитивно налаштований до нової команди, висловив свою думку, хоча його ніхто не питав.
« Хоча я вважався головою Мурама, але ніколи не робив для них нічого з власної волі. Тільки за наказом Чон Ве Чон.
— То ти просто був підлеглий.
— Да. Насправді, мені не підходить ця фракція, та й бажання зрозуміти їх у мене немає. Вони не сприймали мене як людину і бачили в мені тільки напівкровку. Крім того, моя репутація не була на висоті. Я просто хороший в Ци.
Сон Мін пригадав події, які відбулися в Шаоліні. Йому пропонували місце в Мурімі. Звичайно, він відмовив. Якщо вони спираються тільки на рівень Ци, то Чорний Дракон і справді хороший.
— Ком Сон був перешкодою для мене і для Чон Ве Чона в цілому. Навіть Мусин сказав не підтримувати Ком Сона.
— І чому ж тоді він повинен почати діяти?
— Ком Сон залишив Мурим і став безкласовим. Пане Ян Іль Чон, Ви перебрали. Через Вашу гордість Мурима як фракції була зачета.
- Ти маєш на увазі, що Командор повернеться відновити Мурим?
Сан Мін згадав техніку Комона. Його меч небезпечний, навіть якщо противник знаходиться на відстані. Чорний Дракон кивнув у відповідь на питання Сан Міна.
— Цілком можливо. Хоч він і став одиноким, але напевно зараз знаходиться в землях Шаманів.
— Неважно.
Ян Іль Чон здавався абсолютно спокійним. Хоча вони були в дорозі вже досить довго, він не виглядав втомленим і просто дивився у вікно.
- Очевидно, що раз я напав на тебе, то за справу візьметься Ком Сон.
— Ви впевнені в собі?
— Не спробуєш - не дізнаєшся. Але тепер мене більше хвилює цікавість, ніж страх.
— Ви не боїтеся смерті? — З непорозумінням у погляді запитав Чорний Дракон.
Це питання виникло у Самароні смішним, і він розхвилювався.
— Я вважаю, що краще не чекати і боятися, а зустріти смерть обличчям до обличчя, але повеселитися від душі.
Чорний Дракон не розумів, про що говорить голова Самарьоне. Так Ян Іль Чону це і не потрібно було. Він подивився на того, хто не розумів Чорного Дракона і перемістив погляд назад на вікно.
Сонце сілося, а це означає, що треба було зупинитися і визначити майбутнє. Це було їхнім основним правилом. Причин надто поспішний, тож Ян Іль Чон наказав зупинитися і насолоджуватися поїздкою.
- Учень.
— Да, учитель?
- Як ти? - Голос чоловіка звучав лагідно, а з-під його маски виднілася легка усмішка.
По спині Сан Міна пробіг холод. Він почувався добре, бо Ян Іль Чон дуже допомагав йому і носив маску без знімання.
— Нормально...
— "Нормально»? А має бути « добре»! — Підробив його чоловік, і візка раптово зупинилася.
Голова Самарян послав Єхва сигнал, піднявши палець і вказавши на Сан Міна та Чорного Дракона.
— Пора розбивати табір. Спробуй використати Ці.
— Що?. — очі Сан Міна округли.
- Ти давно не користувався нею, пора розмятися.
— Все буде нормально?
Вибух сили нелюдя був вже давно, але саме Іль Чон був тим, хто покарав Сун Міну обережно і не знімати маску та не використовувати Ці. Минуло кілька місяців, але хлопець все ще не довіряв своєму тілу.
- Ти ж не можеш усе життя відсиджуватися.
— Но...
— Не треба боятися. І я не можу за тебе постійно віддихатися.
Почувши подібні слова, Сун Мін відразу закрив рот.
« Тобі не завадить тренування, — сказав Сун Міна. - Через те, що ти весь час поруч з вчителем, він почав за тебе майже всю роботу. Але ти ж не можеш постійно покладатися на його підтримку."
"Так, я і сам це знаю".
Сан Мін, все розумів і не збирався покладатися на Ян Іл Чона. Якщо у нього зараз само не вийде вирішити проблему, то в вирішальний момент і податливо.
"Він теж розуміє це, і натякає тобі, що настав час побути самостійно".
« Тобі не здається, що це просто його примха?»
« Не думаю. Не знаю, що ти про нього думаєш, але в якості вчителя він відмінно виконує свої обов'язки. І робить це прямо зараз."
Сон Мін дуже посміхнувся. Він і сам розумів, що Іль Чон дійсно про нього турбується.
"Думаю, ти теж це відчуваєш".
Хоча Ходжу лише прокоментував, насправді він відчував себе пригніченим і знав, що той все розуміє. Хлопець більше не став нічого говорити.
У момент, коли Сун Мін зняв маску, по його венам пробіг розряд.