Ян Іль Чон опустився. Навколо нього лежали воїни Муріма, але ніхто з них не помер. Він вирішив, що вбивство не відбиває всю його силу, через яке було прийнято рішення полонити всіх. Занепокоєння голови Самарієн могло розбавити тільки складний пригнічення, а не легке вбивство.
- Він не втече... — Пробурмотів чоловік, подивившись наверх.
Санмін цього не відчував, але його вчитель точно знав, що на верху вежі хтось знаходиться. На обличчі Іль Чона розтягнулася широка усмішка, він був задоволений присутністю Чорного Дракона. Він вважав його гідним противником, за допомогою якого він зможе показати своєму учневі силу.
- Є якісь вимоги? — запитав Ян Іль Чон у Сан Міна.
"Требання"? Сан Мін не міг зрозуміти, про що говорить його вчитель і похитав головою. Той лише засміявся.
- Я про те, що станеться, коли я схоплю Чорного Дракона. Якщо хочеш, щоб я що-небудь зробив, то говори зараз.
- Ви можете схопити його за десять секунд?
— Десять секунд? Хм... - Чоловік насупився.
Він потер підборіддя і похитав головою.
- Я не бився з ним раніше, тому точно не знаю, але я постараюся.
Сун Міну здалися його слова зарозумілими. Чорний Дракон був на рівні Короля Копій незважаючи на те, що поступався главою Самаріен, Мусіну і Ком Сону. Крім того, він був наполовину драконом і мав фізичну силу без зв'язку з Ци. Сан Мін програв Короля Копій і був упевнений, що програє Чорному Дракону.
А Ян Іль Чон думав не про перемогу і поразку, а про те, щоб перемогти його за десять секунд. Сон Мін згадав, наскільки легко його вчитель розібрався з технікою Та Гу Бон Джин. Все, що він робив, відрізнялося від використання Давлення Дракона. Тільки завдяки Нейгуні він завдав ран сотням людей, а також його здатності контролювати силу вражала.
Сун Мін не вмів так майстерно управляти Нейгуном. Він використовував тиск Дракона, але результат дуже відрізнявся.
— Він іде, — пробурмотів Ян Іль Чон.
Чорний Дракон, отримуючи темну ауру, повільно спускався вниз. Він побачив, як воїни Мурама лежали на підлозі і бачив серед них навіть тих, хто займав досить-таки високі позиції.
« Що за марні... Ні, - Чорний Дракон дуже зітхнув. - Насправді, їх не варто звинувачувати."
Хоч це і резиденція Мурама, майстер не завжди перебуває тут у великій кількості.
Еріа велика. І хоч Мурим не має впливу на всю її територію, вони відповідальні за величезні землі фракції. Мурахи працюють за межами резиденції, а зараз в Кроні знаходяться кілька фракцій і іменних сімей.
Мурама у Кроні — це лише символ, який не має реальної сили. Малі фракції та сім’ї підкоряються Мураму, але не є його частиною. А ті, що діють поза фракційами, в основному стають ворогами Мурама.
"Так, результат залишився б таким самим".
Незабаром він досягне землі. Чорний Дракон стиснув кулаки. Навіть зібравши всю силу Мурама і фракцій вони не зможуть зупинити Ян Іль Чона. Він – монстр. Чорний Дракон ніколи не воював з головою Самарєн, але відчував якою силою він володіє. Він порівняв його з Мусином, якого зустрів сто років тому. І якщо їх порівняти...
"Не виходить"!
Невідомо наскільки сильний Мусин, якщо він прикличе всю свою силу, але Чорний Дракон не міг придушити страх і повагу перед главою Самарієн. Чи людина дійсно може бути такою сильною?
— Чому ви тут? — Він поламав свій страх і запитав Ян Іл Чону.
Вони були на невеликій відстані один від одного, і чоловік обережно дивився на непрошеного гостя.
- Стосунки Самарян і Муріма непогані, та й Мурам не оголошував війну Самарієн.
Це була правда. Хоч Мурим і намагався вторгтися в Самаріан у відсутність глави, але крім цього між головами фракцій не було особистих конфліктів. Справа в Примарному Коп'єносцу? Це не те, чим слід пишатися, але чи це мало такий вплив, що сам голова Самарян вирішив втрутитися?
— Причина... - Пробурмотів Ян Іль Чон.
Він знову схрестив руки за спиною і похитав головою.
- Причина не у стосунках Мурима з Самар'єн.
- Тоді в чому справа?
— Ты легкой мишень.
Чорний Дракон замовк. Він не зрозумів, про що говорив голова Самарієн. Ні, навіть не намагався зрозуміти. Все-таки тут Мурим, він є головою цієї фракції, а його противник - глава Самарієн.
- Ви не думали, що...
— Ні, — відповів Ян Іль Чон. — Не має сенсу.
Чоловік засміявся і свіжою ходкою пішов вперед.
— Вважай, — звернувся він до Сун Міну.
Зрозуміло, що саме він повинен думати: чи зможе учитель зломити Чорного Дракона за десять секунд. Ян Іль Чон дійсно збирався це зробити.
Сон Мін моргнув і упустив момент, коли глава Самарьоне почав рухатися. Чорний Дракон був на рівні вище Сан Міна і міг це підмітити, але тільки цим атаку не зупинити.
Чорний Дракон закликав техніку захисту. Він не міг і уявити, що Ян Іль Чон нападе на нього, навіть нічого не сказавши.
Але було занадто пізно. З оглушливим шумом тіло Чорного Дракона змило в повітря. Він не розумів, що сталося. Він бачив, як кістки перетворилися на порох і до горла підступила кров.
Він пропустив удар... Чим? Куда? Як? Чорний Дракон намагався повернути баланс у повітрі.
Кван!
Тіло Чорного Дракона відкинуло в протилежну сторону. Спина хворіла. Цього разу не було часу навіть встановити захист. Техніка захисту була безглуздою. Не відомо, чим його атакували, але глава Самарієн пробив техніку захисту і луска Чорного Дракона.
Але Чорного Дракона охопило гнів, і він почав кликати Нейгуна. Навколо нього почав збиратися чорний світло. Він перетворився на кулю, всередині якої і розташувався сам Чорний Дракон.
Його обличчя спотворилося. Зрозуміло. Швидкі удари припинилися, але не може бути такого ж, щоб сам глава Самарян втомився після двох атак. Він спеціально дав час. Ян Іль Чон стояв зі складеними руками і дивився на Чорного Дракона.
— Агорх!
Очі Чорного Дракона змінилися. Це були очі дракона.
— А-а! — Закрикнув він і змив у повітря.
Ні, це не злість. Сон Мін, спостерігаючи за тим, що відбувається, стискав кулаки. Чорний Дракон почав збирати світло навколо себе. Іль Чон у цей час терпеливо чекав.
Несподівано, з оглушливим звуком світло розлилося навколо.
Чорний Дракон з усієї сили випалив Зміє Дихання. Він зробив це у вигляді людини, а не дракона, але все одно це не вплинуло на потужність атаки.
Ян Іль Чон виставив праву руку і піднялась енергія. Дихання Чорного Дракона розірвалося під натиском Нейгун главою Самарієн. Чоловік не міг повірити, що його дихання так легко зникло, а Іль Чон лише злегка посміхнувся.
Чорний Дракон стиснув зуби, а кров полилася з його рота і носа. У якийсь момент голова Самарена опинився прямо перед своїм противником і вдарив його кулаком.
Чешуя і техніка захисту не мали сенсу. Захист Чорного Дракона виглядав дрібним перед головою Самарієн. Чоловік, харкнувши кров’ю, помахнув руками.
Все змінилося. Сан Мін більше не бачив слабкого місця, але не Ян Іль Чон. Він бачив достатньо, щоб пробити навіть перетворюваний Чорного Дракона. У його грудях з’явилася впадка. Чорний Дракон, хитаючись, відступив назад і розкрив очі. Він підняв тремтячі руки, які були викинуті під неприродним градусом. Голова Самарян вдарив не тільки в груди. Він скористався всіма слабкими місцями.
"Рінка занадто велика".
Вони обидва на рівні вищості, але бій йшов в односторонній порядок. Він знав, що голова Самарієн має силу, але не знав що так. Навіть потенційний ризик Джу Вон не міг зрівнятися з ним, нічого вже й сказати про короля Копій. Навіть якщо вони втрьох накинуться на главу Самарієн, не факт, що вони зможуть здобути перемогу.
— А-а!
Ця сильна різниця угнала Чорного Дракона в розпач. Він напівкровка, але все одно дракон. Гордість спонукала його забути про здоровий глузд. Він закричав і накинувся на главу Самарієн, поки той спокійно хитав головою.
« Я закінчу за 10 секунд".
Чорний Дракон був не такий сильний, як очікувалося. Чи щось змінилося б, якби він був у доброму стані? Його тіло рухалося неприродно. Хоч би як була рана, він не збирався його жаліти. Чорний Дракон відчув щось. Останні слова, які він почув...
— За десять секунд, - досить сказав голова Самарієн.
Чорний Дракон знепритомнів і не міг піднятися з землі. Ян Іль Чон гордо підійшов до Сун Міну. Хлопець не знав, що сказати. Він стояв з широко розкритими очима і розгорнутим ротом. Рухи вчителя були невловимі. Він переміг голими руками, і цього виявилося досить. Голова Самарьонів рухався швидше, ніж енергія. Його тіло було набагато досконалішим, ніж будь-яка зброя.
Під нападом на Кім Джон Хьона Сан Мін втік від Чорного Дракона, бо не був впевнений, що зможе пробити його захист. А Іль Чон пробив лускою голими руками. Побачивши це, Сун Мін впав у ступор.
- Що тепер?
- Треба йти. Хіба не очевидно? — Тоді чоловік оглянувся.
Всі майстри Мурама і відкритих Земель лежали навколо, і ніхто з них ще не прийшов в себе.
— Идем в карету.
- А Чорний Дракон?
Ян Іль Чон оглянувся. Чорний Дракон, стіючи кров'ю, змив у повітря.
- Заберемо його з собою.
- Що?
— Треба ще допитувати його, а сюди скоро стікають інші воїни. Краще просто забрати його.
« Це не небезпечно?» — Сун Мін стримав слова, що підходили до горла.
А все тому, що він розумів, це не так.