— Швидко поднимайся! — Король Копій і Сан Мін, зтиснувши зуби, закричав.
На ньому не було видимих ран, але тіло його більше не прислухалося розуму. Ноги тремтіли і еле-єле тримали його. Король Копій подивився на шатаючого Сун Міна і насупився.
- Що це?
Він не втомився від бою. Король Копій знав це, і з підозрою підійшов до Сан Міну.
Він тільки дивився у відповідь і з тяжкою працею підняв спис. Зазвичай він не відчував жодного напруження, але тепер йому важко було ходити кожного разу.
Король копій насупився.
- Ти навіть не можеш поворухнутися. Як ти раніше вилікувався?
— О-ох...
Розум затуманився. Сан Мін приклав сили в коліна і встав. Король Копій зупинився, дивлячись на видовжене в його сторону обстрижі.
— Це початок.
Жар підступав. Син Мін почував себе з ряду дуже погано. Його противник вирубався. Він сподівався, що зможе розгулятися на славу, але все закінчилося ось таким чином. Король Копій зупинився. Він роздратовано подивився на тремтячого Сун Міна.
— Да уж... Остання блискавка, мабуть, була занадто сильною.
— Ох...
- Ти навіть не отримав травм. Який жалюгідний результат.
Король Копій був щиро розчарований. А що, коли б сили не залишили Сан Міна від останньої блискавки? Що б сталося, якби вони продовжували битися в повну силу? Король Копій подивився на небо. Очевидно, він вийшов переможцем з цієї битви. Чоловік стояв, а Сан Мін не міг поворухнутися. Мабуть, бій підійшов до кінця.
— За останні сто років я вперше пролив свою кров, — пробурмотів Король Копій. - А серед списносців ти перший, хто поранив мене. І ще... ми збиралися битися до смерті, і ти змусив мене сумніватися в перемозі.
- Що... Що ти несеш?.
— Я не вб'ю тебе, — пробурмотів чоловік і перевів погляд на Сан Міна. - Поки я не передумав. Але я насправді не знаю, що буде далі. Джон був вірний Мусіну і помер від твоїх рук. Мусин може вирішити мстити, і наступного разу я буду діяти за його наказом. Але не зараз.
— Ты... Не вб'єш мене?
- Відкласти це на потім. Мені було цікаво битися з тобою. А якби ти не знемігся, то було б ще цікавіше. І ще... — Король копій нахмурився. — Я збирався вбити майстра на ім'я "Примарний Копеносець". А не якогось монстра.
Чоловік дивився на Сан Міна. Він знав, що зараз перед ним не знаменитий Примарний Коп'єносець, а монстр. Король Копій цокнув мовою.
"Хоча це було цікаво."
Він не хотів би, щоб бій зі майстром списа переросло в боротьбу з монстром, тому він різко розгорнувся, повний розчарування.
- Ти виглядаєш брудно, але я твій ворог. Як майстер списа ти мені подобаєшся, але я не хочу піклуватися про твої рани. Наступного разу я можу без сумнівів вбити тебе, - сказав Король Копій і змив у небо, а потім в якийсь момент він зник у темряві.
Сун Мін дивився йому слідом, поки той не пропав, а потім без сил сів на землю. Він схопився за голову від жахливого болю.
« Прийди в себе! » — попередив Ходжу.
Дух засел у свідомості Сун Міна і намагався заспокоїти темряву. Він використовував надто велику силу нелюдя. Сун Мін мав силу, яка кілька століть копалася в Ормурі і силою Ходжів на півдні. Навіть якщо він був фізично близько до тіла нелюдя, навіть коли мав чорне серце, сила була настільки велика для Сун Міна.
— Як невідповідний одяг...
Почувся голос. Намагається відновити дихання Сун Мін повернувся в його сторону. З темряви на хлопця дивився Ян Іль Чон, звузивши очі під маскою.
— Або, навпаки, занадто підходить?
— Вчителю...
— Не кажи, — сказав голова Самарієн і підійшов до Сун Міну.
Руки, стиснуті за спиною, почали рухатися. Тіло Сан Міна піднялося невидимому сеансу голкогаризації, після якого хлопець швидко зміцнів. Іль Чон вклав Сан Міна, щоб той не рухався.
- Я попереджав тебе, що ілюзія дуже добре підходить твоїй силі. Тому я сказав тобі не використовувати її неправильно і почекати.
- Знаю, але мій противник...
— Так, я визнаю, що ти зробив хорошу роботу, вижив після зустрічі з Королем Копій, хоч ти і зазнав поразки.
Голова Самаріен забрав у Сун Міна примарну маску. Він надів її на хлопця і закликав свою енергію, створюючи в руках чорне світло. Потім він поклав руки на груди Сун Міну, і його тіло затремтіло.
- Ти занадто сильно підходить сила нелюдя. А ще потужніша техніка ілюзії.
Ян Іль Чон знав, що Сан Мін володіє нелюдяною силою, тому навчав його не тільки Безкінченості Коп'ї Діві Небес і Чорному Грому, але й звертав увагу на ілюзії. Спочатку ця техніка несла в собі достатньої сили, щоб боротися з нею проти такого майстра як Король Копій. Її потрібно щось додати, і для Сан Міна цим доповненням стало спис.
- Ти зміг розкрити її тільки тому що це ти... але ти занадто вже перестарався. Якби щось пішло не так, ти б перетворився на безмозкого монстра.
- Ви спостерігали за мною?
— Неподалік звідси знаходиться Харас, а в Харасі резиденція Самарієн. Як я міг пропустити такий сплеск сили нелюдя?
— Якщо ви всі бачили, то могли б і допомогти.
- Який наглец! Навіщо мені втручатися в не свою битву? Учень Ян Іль Чоня повинен сам долати небезпеки.
— А якби я помер?
- Тоді б я вбив Короля Копій. Я збирався помститися за тебе, тому сильно не засмучуйся.
— Не можна було просто не допустити мою смерть?
— Якби ти благав про допомогу, то міг би я втрутився. Але за тобою набагато цікавіше спостерігати, - висміявся голова Самарієн.
Сан Мін тільки полегшено зітхнув. Біль у венах виходила через маску.
— Я убил Ам Джона.
— Угу, знаю. Ти влаштував погром у резиденції сім'ї Тан. Не міг битися тихіше?
- Це був Ам Джон. Чи ви думаєте, що це легко воювати з таким противником?
- Я б зміг.
— Ну я ж не Ви.
— Ага. Неумёха... - Пробурмотів голова Самарієн і піднявся.
Він знову зашевелив руками, і кровобіг Сун Міна став нормою.
- Поки що не використовуйте Нейгун. Завжди носи маску. Після такого вибуху енергії потрібно бути надзвичайно обережним.
— Да, я понял.
Сан Мін піднявся і сів. Він призадумався ненадовго, а потім доповнив:
- Я зустрівся з Ком Соном.
- Ну, судячи з того, що ти живий, все пройшло гладко.
- Він не збирався вбивати мене. І не атакував, як Ви говорили.
Ян Іль Чон посміхнувся і похитав головою.
- Мабуть, він також провів сто років не в пусту.
- Чому Ком Сон не вбив мене?
- Звідки я знаю, що він думає? Але якщо він не вбив тебе, це не означає, що ти не повинен його вбити. Ком Сон на довгий час залежав від шаманів, але в нього не зачинені вуха та очі », — сказав чоловік і склав руки за спиною. - В Самарєн тебе чекає гість.
— Кто?
- Спалах Пэк Сого.
Очі Сун Міна округли. Чому вона прийшла в Самарян? Хлопець розгубився, але глава Самарієн продовжив:
- Твоя хода, техніка розвороту належить їй, чи не так? Вона талановита, ніж я думав. Уже і технікою вищості оволоділа ... Крім того, вона має ще й іншу силу.
- Про що це Ви?
« Вона стала ангелом Теніра », — сказав чоловік. — Я не знаю чому, але вона отримала благословення від Бога. Навіть якщо вони не такі сильні, Боги мають перевагу над людьми.
— Де вона?
— Вона сказала, що хоче зустрітися з тобою, тому я запропонував їй почекати на тебе в Самарієн разом із головою червоної вежі. Не бійся, я не закривав її або щось ще.
— Ви добре ставитеся до дівчат.
- Будеш багато базікати, знову отримаєш.
— Тепер уже і думки не можна висловити? Я думав Ви не відчуваєте інтересу до дівчат, не рахуючи фей, звичайно ...
Сун Мін не встиг закінчити, як голова Самаріен виконав свою загрозу. Хлопець встромив у повітря, а потім схопився за п'яту точку і звив від болю.
— Знаєш, чому я про них дбаю? Тому що вони пов'язані з моїм учнем!
— С-пасибо...
— Ти занадто багато базікаєш, навіть не усвідомлюючи допомоги свого вчителя.
що допомагаєте.
— Молодець, — сказав Ян Іл Чон і почав йти. - Повертаємося.
— Так, — каже Сун Мін, потираючи болюче місце, пішов за главою Самарєн.