— Скільки померло? — Кім Джон Хён подивився на Грімуар.
Через те, що він спочатку змусив людей розділитися, а потім наслав на них близько трьох тисяч мертвих душ, загинуло приблизно половина.
« Достачно» — маг з радістю посміхнувся.
На всі його дії була причина, навіть такі жахи. Страх поширився по лісі, і тепер його достатньо, щоб відкрити ворота.
Він простягнув руку до Гримуару.
Йому треба було тільки доторкнутися до сувою, як той розкрився і Кім Джон Хон почав повторювати закляття.
Щоб відкрити « двері» потрібен страх. Він вирізав сім сіл і зібрав їх серця, але цього мало. Живі цінувалися більше, ніж мертві, оскільки вони могли зазнати жахів.
Тому Кім Джон Хён ще не робив жодних дій. Він чекав загін, щоб вони заповнювали ліс страхом.
Те, що прийшли також священики, стало для нього великою вдачею. Вони прийшли сюди, щоб вбити Кім Джон Хьона за смерть тисячі людей і зупинити його жахливий ритуал, але для темного мага страх віруючих людей цінні як ніщо інше.
Хоч би як сильна була їхня віра, хоч би якими впевненими вони були у своїх Богах, в глухому темноті, де живуть монстри, неможливо не відчувати страху.
Всі люди такі. Хоч би як старанно вони будували захист, зрештою їх підводить саме свідомість. Природний страх — це один із способів зруйнувати розум.
Не тільки люди насолоджуються страхом. Ті, кого Кім Джон Хён збирався покликати, теж харчувалися страхом. Він був необхідним компонентом, щоб забрати людські душі і поглинути їх.
Кім Джон Хён одночасно з читанням заклинання покрила Гримуар чорним світлом. Простір розкрився і затремтіло.
Вирвані серця знову забилися, і чорна кров почала наповнювати діру. Гул посилився. З тіла Кім Джон Хьона полилася сила короля магів і Каладар.
Ця сила побудувала величезні чорні двері на його очах. Вона відчинилася, як тільки Кім Джон Хен підніс до неї руку.
З воріт вийшли п'ять монстрів схожих на людей, але це були підлеглі зниклих короля магів.
Як правило, якщо Каладар зникає, то його пов’язані з ним істоти теж зникають. Але вони належали до виду, який міг жити і без нього. Вони втратили розум і трохи відрізнялися від магічних істот, але цього достатньо.
— Переклоніться! — сказав Кім Джон Хён, і бездумні монстри стали на коліна.
Зараз він був не просто тим, хто покликав монстрів. Каладра Кім Джон Хен, який був магією, виглядав для них як сам Калесдар.
Використовуючи силу тисяч душ він відкрив двері.
Це все, що може зробити Кім Джон Хён. Закликати й контролювати магічні істоти — це важке завдання.
- Вбийте їх усіх. Дуже болісно, щоб вони загрузли в страху - пробурмотів Кім Джон Хён і бездумні монстри схилили голови.
Вони виконували наказ.
Кім Джон Хён не дивився, як вони віддаляються і зосередився на дверях. Вона була відкрита не до кінця, їй ніби чогось бракувало. Але яка різниця? Двері з'явилися і вона відкрита. Це доказ того, що ритуал пройшов успішно.
"Северний король магів..."
Це прізвисько дали йому інші, але Кім Джон Хёну воно подобалося.
Він хотів стати справжнім королем магів.
***
Ті, що жили в лісі монстрів тепер важко було назвати звичайними магічними істотами. Ці знання і вміння зникли з королем протягом багатьох років, але вони вижили незважаючи на все те, що доводило їх приналежності до вищого класу.
Але хоч вони вижили, то залишилися простими монстрами, які втратили магічну силу. Але одне їхнє існування змусило землю тремтіти. Хоч вони втратили колишню силу, яка залишилася достатньою для того, щоб перемогти людину.
Вони втратили здатність мислити і просто слухалися наказів. Темнота лісу не витворила їх завдяки магії Грімуара, навпаки, у тенях вони відчували себе як риба в воді.
Один з них першим почухав здобич. Це були священики, які стояли на колінах і борці магів. Молитви священиків були справді корисними. Якби у них було достатньо часу, вони б змогли перемогти темряву лісу.
Да. "Будь у них достатньо часу". Але вони не могли захистити його, посеред тієї битви, яка розгорнулася.
З темряви вискочили монстри, готові виконати наказ Кім Джон Хена підкоряючись його волі. Один з них схопив священика за плече. Той відкрив очі і підняв голову. Жрець зустрівся поглядом з огидною тварюкою і його обличчя поблуднело.
Монстр розламав його плече, і священик закричав. Це було так, наче з мошкою спрямували тварину зі своїм жерцем. Він вдарив його тіло об землю і став за інших. Решта священиків нічого не чули і не бачили. Ні крику, ні відлетіння тіла.
- Що?
Інший священик побачив монстра і заволок. Той відірвав йому ногу. Один за одним творець перебивав тих, хто молився.
Магічна армія хоч і сильна, але монстри куди ловче їх. Вони наче акули, які звикли плавати в темряві і нападали на магів.
Коли священики нарешті побачили, що сталося з рештою їх зібратими, їхні обличчя побледжені.
— Господи!. - Вони молилися, але монстри не зупинялися.
Священики зуміли уникнути страху і безвідповідальних молитов. Жреці низького рангу сходили з розуму один за іншим. Вищий єпископ, молячись, розкрив магію, але не завдав шкоди монстрам.
Голова духівництва по - іншому зреагував. На відміну від інших він не був розшарпаний. Він вийшов назустріч монстрам і закричав. Величезний меч був націлений монстра, але той просто збільшив між ними відстань, а потім сховався в темряві.
У цілковитій темряві руху монстрів залишалися непоміченими. Священики їх не чули. До них навіть не доходили передсмертні крики своїх товаришів.
Сун Мін не знав, що в ліс випустили й інших монстрів. Він йшов з Тан А Хі, попутно розбираючись зі всіма зомбі та хімерами.
У цьому маленькому лісі вони ще не зустріли інших членів загону нападу. Тільки трупи, але серед них не було тіла Скарлет. Він не думав, що вона померла. Вона не просто стала головою червоної вежі, її особливість - бойова магія. У порівнянні з іншими керівниками, вона мала ліпшу власність.
Може слухом і не можна довіряти, але Сун Мін щиро сподівався, що Скарлет ще жива.
Тан Хі до божевілля хотіла перевдягнутися в сухий одяг, але не просила про це Суна Міна. Вона думала про інше.
« Нужно попросити Му Гі вбити його".
Тан Хі не брехала, а Ам Джон дійсно був пов'язаний з її сім'єю. У дитинстві він багато займався її вихованням, що стало однією з причин дерьмово характеру А Хі.
Вона сказала Сан Міну, що дозволить їм зустрітися, але насправді вона збиралася попросити Му Ґі усунути хлопця.
Сон Мін і Тан А Хі нічого не говорили один одному, але задумали одне й те саме, тільки в різних напрямках. Він збирався вбити Ам Джона при зустрічі, без зволікання.
Йти в темряві було більше нудно, ніж захоплююче. Ті, хто вистрибував з тіней монстри не могли уявити собі загрози, що робило їхню подорож більш схожим на прогулянку.
Сон Мін занепокоївся. Вони йшли так довго, що він вже нудьгував від цієї прогулянки, а Скарлет все не з'являлася.
Трупів стало більше.
Серед переможених іноді прослизували знайомі обличчя. З деякими він говорив пару раз, але нічого не відчував, дивлячись на їх мертві тіла. Тан А Хі мав протилежні почуття. Вона обличчя дозріла смерть своїх товаришів по загону.
Голови священиків пощастило, він опинився разом з магами. Відряд вже був повалений, але жерець все ще дихав. Він тримався за бік. Здавалося, він от-ось впаде, але він не здався. Бог, в якого він вірив, не відповідав, а монстри поверталися від меча і чекали на нього. На несвідомому рівні вони знали, що тільки так вони можуть нагнати більше страху. Все ж гра надто затягувалась.
Сон Мін трохи похитнувся, спостерігаючи за подіями.
Розкидані трупи. Монстри відрізняються від інших. Глава священиків, який, здається, ось-ось впаде на землю.
Чи потрібно йому допомогти? Чи це має якесь значення? Ні. Якщо так подумати, то голова духівництва більше за всіх його підозрював. З іншого боку, хто в цьому світі не є без гріха?
Саме в цей момент монстр змінив ціль, усвідомивши, що вмираючого священика можна добити у будь-який час.
« Він дивний» — сказав Ходже.
А в цей час монстр розвернувся і попрямував до Сун Міну.