"Це може бути небезпечно" - пробурмотів Ходжу, коли він бачить Дженіелла тягне свої кігті до Сун Міну.
Від неї походить сильний голод.
Насправді, вона вперше за довгий час відчувала справжню спрагу. За сотні років, які вона прожила, це відчуття не випливало в ній так різко, так зараз.
Вона ніколи не голодувала. Люди, які були її розвагою, також є їдою. Але в Сон Міні кров збудила її апетит. Наскільки вона солодка? Чи буде це кров нелюдя, людини чи дракона?
Джінелла проковтнула мовою від цікавості.
— Хм...
Сан Мін відчув, що щось не так. Він прибув у Травіа, тому не сподівався зустрітися з Дженіеллою так швидко.
« Якщо будеш битися, то помреш », — попередив Ходжу.
Хоч би як сильним став Сан Мін, йому не подобаєтьсяться з королевою вампірів. Якщо серед людей він був одним з найсильніших майстрів, але все ще не знаходився на самій верхівці, то не варто говорити, що у нього немає і шансу проти наймогутнішого вампіра.
— Вибач, — сказала Дженіелла.
Сан Мін почав хвилюватися і стиснув спис у руці. Вона відійшла на кілька кроків назад і схилила голову.
— Я поводжусь неналежно. Ха-ха... Вперше я відчуваю такий сильний голод, що Дженіелла прикрила рукою рот і засміялася. - Це лякає, але водночас і радує. Але не хвилюйся. Я не хочу пити твою кров насильно. Насправді, це не складно, але я не буду так робити. Це надто дико, - королева вампірів все сміялася. — До того ж, і місце не найкраще, ти тільки подивися на ці гори сміття. Це найбільш брудна вулиця в місті, я не хочу обідати у такому жахливому місці. Але в будь-якому випадку, не турбуйся, я не стану на тебе атакувати.
- Про що це Ви?
Я хочу насолодитися тобою. Постелити найкраще ліжко і, коли я буду збуджена, вгамувати свій голод... А, так, для вампірів голод подібний до статевого бажання.
Дженіелла відповіла на запитання, яке навіть не задавали.
Її чудова усмішка обнажила зуби, несучи смертельну небезпеку. Проте Сун Мін не поступився її чарам.
— На ліжку, да... Тоді я зможу насолодитися тобою. Я так хочу з'їсти тебе... Ой, вибач, напевно мої слова звучать грубо. Але ні, не повністю, я хочу твоєї крові, але не буду їсти твоє м'ясо. Спершу я хочу випити твою кров. Потім з'їсти мозок, серце, легені, печиво і селезінку... — Дженіелла почала говорити швидше.
Її червоні очі горіли, а плечі тремтіли. Але королева вампірів все ж покликала всю свою людяність і широко усміхнулася.
— Я хочу це все з'їсти. Але куди більше я хочу почути, як ти просиш зробити це.
- Я не збираюся ставати вампіром.
- Не хвилюйся, я не змушую тебе. Хіба я не говорила? Я не займаюся збільшенням клану, а ти поки ще повний сил і пристрасті. Я почекаю, — сказала вона.
Дженіелла була сповнена ентузіазму. Якби Сун Мін задовольняв її умовами, вона б з усіх сил його спокусила.
"Пока що немає".
Він ще недостатньо у розпачі. Королева вампірів розчаровано цокнула мовою.
- Навіщо ти прийшов сюди? Мабуть щось важливе, якщо ти приїхав на чарівного коня.
- У мене немає справ у Травіа.
— А, тоді... - Жінка посміхнулась. — Справа в Ким Джон Хён?
Сун Мін змінився в обличчі, почувши її, і швидко запитав:
- Ви його знаєте?
Звісно, він дуже цікавий. І кажучи: "людина" я просто згадую його вигляд. Тому що я не вважаю його людиною.
Для Дженіелли Кім Джон Хён був дуже цікавим. Він забрав усю силу у архіліча Арбера і навіть став власником його міста.
- Ти тут, щоб його вбити?
— Для початку так.
— Хм-м...
Дженіелла надула губи. Після короткочасного мовчання вона нахилила голову і сказала:
— Я кажу це для твого ж добра: залиш цю затію.
- Чому?
- Він небезпечніший, ніж ти уявляєш. Я визнаю, що ти став сильнішим, але якщо ти будеш макати у нього на горизонті ... Ха-ха!
Дженіелла затрясла плечима в сміху.
"Почекай".
Ходжу закликав силу. Він вийшов з Сун Міна і подивився на Дженіеллу.
— О, Ходжу! але її тон був повний іронії. - Ти досі з ним? Я думала, що ти вже давно зник. Куди ти хочеш дістати його тіло?
— Не хвилюйся, — захвилювався дух.
- Я просто тобі співчуваю. Я дуже поважала тебе раніше, але не зараз, — Дженіелла розсміялася.
- Чому ти не дієш? — запитав Ходжу, проігнорувавши її слова. — Ким Джон Хён замишляє щось, і він діє на твоїй території. Чому ти його не чіпаєш?
- А який мені від цього сенс? Мені цікавіше спостерігати, що буде далі. Він також отримав дозвіл, і з усмішкою відповіла Дженіелла. — Ми домовилися, що я не звертатиму уваги на його дії. Я не збираюся йому заважати, просто поспостерігаю за тим, що відбувається.
- Що ж він задумав? — запитав Сан Мін.
— А тобі так цікаво? — засміялася Дженіелла.
Вона подивилася на хлопця, що були наповнені кров'ю очима, а потім провела пальцями по губах і просто посміхнулася.
- Навіщо мені тобі розповідати? Що ти можеш дати натомість?
- А що ви хочете?
- У тебе немає того, чого я хочу. Принаймні зараз.
Вона знеохочувала своє почуття пожадливості. Дженіелла не хотіла отримати те, чого вона бажала таким чином, як і просити його кров. Її голод ще не такий сильний.
Ти мені подобаєшся. Я не дам тобі відповідь, але підказку, - досить вимовила вона. — Ким Джон Хён хоче стати не людиною, а кимось іншою.
З цими словами вона обернулася і сіла в темряві, так само як з'явилася.
— Хоче стати не людиною?. - Пробурмотів Сан Мін.
Він збирається перетворитися на нечистоту? Темні маги можуть стати лицями, але якщо дивитися на його дії, Кім Джон Хён точно хоче більшого.
Сун Мін здригнувся і розвернувся.
« Це не принесе нічого доброго» — пробурмотів Ходже, повернувшись до Сун Міну.
— Ага.
« Вона сказала, що він щось готує. Може він і вирізав сім сіл заради цього. Ти пам'ятаєш, що сталося з ними? "
— Так, кажуть, він зібрав усі трупи в купу і вирвав у них серця.
Я трохи замовк, а потім продовжив:
« Я не знаю, який це магічний вигляд, але йому потрібні серця сотень людей. Тому краще бути обережним».
все навіть добре складається. Я думав, що прийшов сюди даремно. Але тепер я переконався у тому що Кім Джон Хён небезпечний.
Раніше його турбувало питання, а чи потрібен він, якщо зібралася така армія, але зараз все сумніви зникли. Ким Джон Хён небезпечний. Він явно щось задумав, і для цього йому довелося знищити сім сіл. Крім того, він не утікає, а чекає великої армії, яка планує вбити його.
« Мені не можна помирати» — подумав Сун Мін, доторкнувшись до свого обличчя.
Власника особи не є найманцем, тому немає способу підтвердити її особистість.
Сан Мін вийшов з перевулки. Звідси недалеко до Хедора, де збиралася армія. По дорозі проблем не повинно виникнути, але вони почнуться, як тільки він прибуде в місто.
"Краще б не потрапити".
Коли Скарлет розкриється, невідомо як він реагуватиме. До того ж, поряд все-таки будуть перебувати солдати сім'ї Мо Йон і мурими.
Звичайно, тримати себе легко, але все одно не хотілося, щоб виникли зайві проблеми.
З браслета пішов дим. Сан Мін вийшов з Травіа.
***- П'ять тисяч сердець із семи сіл...
Ким Джон Хён сидів у темряві. Він перебував у лісі, а перед ним в величезній ямі лежали все вирвані серця.
Чоловік оглянув їх і продовжив читати магічний рукопис.
Гримор, сувій магічної гільдії. Причина, чому Джон Хьонн забрав все у Арбеса полягала не в його силі, а в цьому сувої.
Минулого року Кім Джон Хён багато зробив.
Він повернувся з Ормура до фортеці і старанно давав звіти в гільдію. Потім він відвідав підземелля Арбеса і взяв усі його скарби.
Для розшифрування сувій потрібно було півроку. Це стало можливим завдяки тому, що Кім Джон Хён захопив і знанням Арбеса.
"У теорії все добре, але чи вийде?..."
Ким Джон Хен, замислившись, потрегнув підборіддя. Він уже кілька разів хотів випробувати цю магію, але вона була не простою. Тому його неможливо було випробовувати.
— Вже пізно кидати розпочате, — байдуже сказав Кім Джон Хён.
Хоч би як там було, він уже вбив п’ять тисяч осіб для цього обряду.