Впродовж усього шляху з Дженабіса в Одун Сун Мін не виймав маску, за винятком тих моментів, коли він їв. Маска примари, отримана від голови Самарієн, стала частиною тіла.
Сун Мін уже звик до утримування Нейгуна і сили нелюдя. Поки на ньому маска, він їх не використовував. Замість цього його тіло черяло серце дракона.
Це була сила, яка зовсім відрізнялася від магії і Сан Мін поки що не повністю розумів, як нею керувати. Можливо, Сяос розповість йому про це. Глава синій башти не тільки володіла стародавньою магією, але й був знавцем у драконах.
Одун був гідний називатися великим містом, а на Сан Міна він справив враження історичного місця. У ньому були культурні спадщини, і він був популярним серед туристів. Але Сун Мін прийшов не для того, щоб оглядати визначні місця.
Він не домовлявся про зустріч, подумавши, що так тільки дістанеться головного болю. Сан Мін вже колись бачився Сяосом, та й чув про нього багато чуток, але все ж довіряв йому.
У них були різні позиції.
Сун Мін носив назву "Примарний Коп'єносець", яке останнім часом не дуже добре сприймалося суспільством.
Кілька років тому смерть Ю Хо Джона, Че Ґаль Те Рена та Мо Ен Со Джин почали називати Сун Міною лиховісним. Хоч він і не світився останнім часом, для муримів він все ще залишався у списку ворогів. І Сан Мін не був впевнений, що Саос не передав би про їхню зустріч Муріму, якби вони домовилися про це заздалегідь.
Звичайно, інформація про те, що він поглинав серце дракона, так і не стала широко відомою після спілкування з Сяосом, але через його стосунки з Муримом Сун Мін йому не довіряв. Тому він виявив передбачливість.
"Пустіть це і некультурно..."
Сон Мін розкрив своє сприйняття і оглянувся. У будинку були маги, так що без підготовки всередину не пройти. Здавалося, що заплутана магія, яку використовує всередині, змогла б зупинити його Грім і Ветер.
Хлопець спокійно пішов до входу і, ввійшовши всередину, попрямував до зупинки реєстрації на першому поверсі.
— Я прийшов, щоб зустрітися з Сяосом.
— Ви призначили зустріч? — Питал маг в окулярах.
Сун Мін ствердно кивнув, і маг округлив очі.
- Але сьогодні немає зібрань.
- Та не може бути. Я точно сказав, що прийду сьогодні.
- Що?
Коли Сун Мін наковтнув його, маг розгубився і запитав:
- Може Ви переплутали дати?
— Нет. Я впевнений, що це сьогодні. Сяос не на місці?
— Нет, он наверху...
— Одовжуйте мені ручку і аркуш паперу.
Коли маг передав предмети Сан - Міну, той швидко написав: « Довше серце ». Він в кілька разів згорнув аркуш і передав його хлопцеві в окулярах.
— Передайте это Сяосу.
— Добре... Ви ще не почекаєте, — сказав маг і залишив вахту.
З часом він повернувся.
- Йдіть за мною.
Сяос відразу зрозумів, хто прийшов до нього. Серце дракона - цінна річ. Особливо у світі, де стільки жадних до нього магів.
Маг працював на верхньому поверсі вежі. Сан Мін побачив старого чоловіка з бородою. Як тільки він зайшов, той підвів окуляри з орлиного носа.
« Ти прийшов, навіть не призначивши зібрання », — пробурмотів Сяос.
Сан Мін спокійно потиснув плечима. Він знав, що його несподіваний візит є виявом невихованості.
— Я проходил мимо.
— Мог хоча б за день попередити.
- Я чув, що у Вас немає зустрічей на сьогодні.
— А яке це має значення?
Сяос розізлився через нахабство Сан Міна. Той, як ні в чому не бувало, прийняв його холодний погляд і підійшов ближче.
— Ми зустрілися вперше.
— Угу, якщо не враховувати ту розмову через Ебрарис. Що це? — Сяос вказав на маску привида.
- У мене є причини носити її.
— Здається, це не проста маска... я все одно пробурмотів Сяос і встав.
Він оглянув Сан Міна знизу вгору.
- Ти з'їв серце дракона ще більше року тому. Ти відчуваєш якісь зміни?
Здається, краще показати один раз, ніж пояснювати. Сун Мін закликав тиск Дракона. Тепер йому було легше.
Сан Мін випромінював мерзенне відчуття. Почуття, яке давало зрозуміти, що ти нікчемний.
Сяос похитав головою.
— Це тиск Дракона?
- Ви відчували його раніше?
— Нет. Дракони зникли кілька століть тому, але про них залишилися записи. Хм, так от як воно відчувається... Всі записи про Дані Дракона мали різні формулювання, але сенс один. Це наче ти маленька миша перед кішкою. Ти повинен розуміти, про що я говорю.
Сяос досить похитав головою. Зниклі дракони були делікатесом для магів.
- Шкода, що я не можу порівняти справжнього дракона. Я думав, що людині не під силу поглинути і контролювати серце дракона, але я помилявся. Чи просто ти особливий?
— Так, можна сказати і так.
- Що це означає?
- Моє тіло відрізняється від людського.
— Я б хотів поковиратися в тобі, — розстроївся Сеос.
Він хотів би прогріти Сун Міна, але той, природно, не дав такого шансу. Замість цього хлопець більше розповів про себе. Сон Мін не говорив про чорне серце, просто згадавши, що драконьське серце розтягнулося, але нічого не змінило.
— На словах це важко зрозуміти. Ти можеш витягнути її? — запитав Сяос.
Це не делікатне прохання. Сун Мін підняв руку і витягнув силу драконячого серця на долоню. Вона не мала кольору. Сила слова крапля крутилася в руці.
Сяос підійшов ближче.
— Хм....
Маг витягнув жезл і покрутив їм. Складне закляття накрило каплю Сан Міна.
- Це точно не магія.
- А що тоді?
- Що ти розумієш під « драконом-серцем»? — запитав Сяос.
- Це згусток величезної магічної сили.
« Ти не помиляєшся, — сказав Сяос. — Декілька разів люди знаходили залишки драконів. І в основному вони були згусткими величезною магічною силою. Але хіба ти не з'їв серце повністю? - Маг усміхнувся. - Серце дракона це не просто магічна сила. Це орган, хоча по ньому і не скажеш.
Да. Воно більше схоже на величезний діамант, ніж на орган.
- Дуже мало відомо про будову тіла драконів... Але я вже давно їх вивчаю. І я зрозумів, що серце дракона - це не тільки джерело магічної сили. Як людське серце виганяє кров, так і серце дракона працює з твоїм організмом.
Сяос проколов краплю жезлом і вона розтанула.
- Якщо вірити записам, магія драконів була дуже небезпечною. Найважливішою зброєю дракона є вогонь, що вже говорить про могутність. Я думаю... що вони використовували не звичайну магію, а магія, якою можуть керувати тільки дракони.
- Тоді це через різницю у могутності?
— Да. Я не можу тебе анатомувати, але мені здається, що ти не отримав магічну силу, з'ївши серце дракона. Воно просто злилося із твоїм серцем, ось чому ти можеш використати цю силу.
Интересно. До такого не додумалися ні Осла, ані глава Самарьонен і Ходже.
Сон Мін на несвідомому рівні доторкнувся до грудей. То що, чорне серце просто змінилося і стало схоже на драконове серце?
- Я хочу подивитися твою кров, якщо можливо. Ти не заперечуєш?
— Зачем?
— Кров допомагає нам багато чого дізнатися, навіть не вкриваючи тіла.
- Це не складно, але... — Пробурмотів Сан Мін і засунув руку за пазуху, доставивши золотий ключ з підземелля.
Він прийшов до Сяоса, щоб дізнатися про своє тіло, але йому було ще цікаво, що це за ключ.
- Що це?
— Я випадково потрапив у підземелля. Мабуть, він прив'язався до мене...
— Це персональний предмет? — Сяос зацікавився.
З палаючими очима він підійшов до хлопця і простягнув руку. Він почув, що ключ прив'язався до Сун Міну, і тому не торкався його, а взяв жезлом.
Після заклинання жезл запалився блакитним світлом і Сяос широко розкрив очі.
- Це стародавні написи.
— Ви можете їх розібрати?
— Почекай...
Сяос потер очі і зосередився, щоб розібрати написи, які не помітив навіть Сун Мін.
- Їх занадто багато... Це наче... Магічна бібліотека?
- Що?
— Бібліотека... це слово означає "бібліотека"... — Нерозбірливо пробурмотів Сяос.
Він хоч і був спеціалістом з стародавньої писемності та драконів, але й те, і інше давним-давно зникло. Залишилося лише частину записів, але навіть якщо він знає все їх, неможливо повністю розгадати послання.
- Цей ключ... Звісно він потрібен для відкриття якоїсь бібліотеки. Чи стародавня бібліотека, що охороняється магією?.
Сяос не зміг розібрати повного листа. Ключ потрібен, щоб увійти в якусь бібліотеку - це все, що йому вдалося зрозуміти. Сан Мін почувався розчарованим.
Він зайшов сюди по дорозі до Самарієн, але все одно сподівався отримати важливу інформацію, та так і не зміг почути всього, що хотів.
Зрештою він дав пробувати свою кров, як і просив Сяос.
— Ты покинеш Одун?
— Так, я закінчив свої справи тут.
Сяос був трохи розчарований. Він не залишив бажання оглянути Сун Міна зсередини.
« Біблія, ключ... Я не розумію." Пробурмотів Ходже, як тільки вони вийшли з будівлі.
Сун Мін нахмурився, знайшовши ключ. Це точно було чимось важливим, але він так і не зрозумів що це.
« Гаразд, потім. Харас не далеко звідси."
Сон Мін спробував відкинути свої думки і пішов далі.