Хоч кроки монстра і були неквапливими, наближався він досить швидко. Але Сан Мін не помітив цього. Він відчував себе дивно, дивлячись на голого монстра, схожого на Ходжу.
« Що? Це дуже здивувало мене?»
Сан Мін не чув його. У нього була сила Ходже. Він не збирався рухатися, але сила всередині нього рвалася назовні щоб дати відпор монстру.
« Він тільки виглядає як я. Але в порівнянні зі мною дуже слабкий. Однак... він зміг вбити обнаженого Демона. Дурний», - сказав Ходжу дивлячись на тіло обнаженого Демона.
Якщо б у нього не вирвали серце, може все склалося по-іншому, але обнажений Демон був занадто слабкий. Тому він не зміг перемогти залишки в образі Ходжу.
"Срівнюючи з Ам Джоном..."
Сун Мін приклав силу в руку зі списом.
Ам Джон був найсильнішим з тих, хто воював Сан Міну. Якщо б він не вирішив пощадити Сун Міна, і не втратив пильності. Він би не вижив.
А що буде тепер? Після того як він з'їв жонь і камінь алхіміка? Цього не було відомо.
У бою між двома майстрами Нейгун не так важливий, це Сан Мін зрозумів при зустрічі з Ам Джоном. Звичайно, мати великий запас Нейгун добре, але в бою важливіші технології, вміння аналізувати і досвід.
"Він іде"
Сан Мін закінчив думати.
Монстр почав прискорюватись і в якийсь момент вже мчав. Від кожного його кроку земля під ногами розлетілася. Червона сила обволокла тіло і тепер більше схоже на червону бомбу.
Сан Мін підняв спис.
Монстр і Фіолетовий захід сонця стали свідками дивовижного підйому.
Сан Міна відтісняло назад, але він тримався. У результаті цього не сталося, і сила розвіялась. Образ монстра теж зник.
Телепортація? Ні, не схоже.
Сун Мін не міг вистежити монстра, який зник і впав у замішання.
« Страшна безладна сила, — сказав Годжу і вигукнув він: — Сзади!»
Тоді Сан Мін не повернувся, а тільки закинув руку зі списом.
Червона і філолетова сила утворили коло.
- Дивна безладна силова техніка?
« Техніка, яку можуть використовувати тільки сильні з монстрів. Дивна сила, яку не можна зрозуміти розумом. Якщо ти хочеш вижити в бою з нелюдами, запам'ятай це. Ніколи не думай, як людина у війні з людьми."
Сун Мін був тісно пов'язаний з нелюдами, але знав про них небагато.
Монстр раптово з'явився із пустоти. Він попрямував до Сун Міну, міцно зтиснувши кулаки. Коп'є Сун Міна зробило коло і захопило атаку.
« Важке».
Сан Мін стиснув зуби, намагаючись впоратися з атакою. Монстр опустив руки і підняв ногу. Його техніка була проста, але якщо взяти до уваги силу, то було не так вже й легко протистояти їй. Сон Мін почав ходку і уникав ноги монстра, витягнув спис в довжину, цілуючись у підборіддя потвори.
Разом з величезним шумом голова монстра відхилилася назад.
Сон Мін почав Безскінченність Копія дев'яти Небес. Спочатку переслідування душі. Він хотів проколоти монстра з одного удару, але тіло було міцніше, ніж Сан Мін очікував. Він почав набирати потужність.
Погоня з наміром вбити. Сотні уколів прокололи тіло монстра. З пораненої шкіри почала литися кров.
Монстр цілився кулаками в голову Сан Міна.
Сун Мін, ухиляючись від кулаків, розкрив бажання зміїв. Коп'є, що піднялося знизу одночасно прокололо підборіддя і макушку.
« Їжі немає» — знову попередив Ходжу.
Коп'є прокололо голову, але монстр не зупинився.
Його образ знову розпорошився. І як минулого разу Сун Мін не зміг відчути його місце через дивну безладну силу.
Сун Мін наповнив спис Нейгуном. Енергія кривавої стратегії заповнила все. Потім Безкінечність Копія дев'яти Небес. Сун Мін створив комбінацію з цих двох технік.
Спостерігачі за бійками не вірили своїм очам. Червона битва, справжнє бажання вбити один одного. Решта не билися особисто, але всі почувалися в небезпеці за своє життя від раптового монстра і сцени смерті його чоловіка.
Усі члени сім’ї відчували страх, якого не було раніше.
Але дивилися.
Примарний Коп’єносець, якого переслідували, бився з монстром і не вступаючи ні в чому. Натомість вони думали, що Сун Мін виграє.
Монстр знову прийняв форму. Тоді в його голові не залишилося і сліду від ран. Сун Мін зробив перший напад. Його тіло було легким, і він швидко проколов тіло монстра списом. Але той не впав. Навпаки, він відновився неначе нічого не було.
Безсмертний монстр. Сан Мін згадав слова мага з Еребісу.
« Ні, у цьому світі не існує безсмертних» — заперечив Ходжу. - Просто його важко вбити. Безсмертя повністю змінила б закони природи. Не знаю про повернення з мертвих, але зовсім не помирати неможливо."
Навіть дракон, навіть Ходже можуть померти.
« Він останок від мене. Я сам не був безсмертним, а він тим більше."
Ліс задрижав.
Монстр, розкриваючи рот, збирав сили. Він нічого не говорив, точніше не міг говорити. Хоч він народився в страху, але відрізнявся від звичайних нелюдей. Він всього лише останок. Він не мав розуму, хоча жив досить давно.
Монстр розкрив обидві руки.
Густая сила вирвалася і піднялася над його головою. Ходжу розсміявся.
« Він повна моя репродукція! Окрім розміру "Того"
- Що ти так зосередився на цьому?
« Він міг би зробити його більшим, але бачити такий настрій псується. Я не був настільки жалюгідним!"
Сан Мін тільки полегшено зітхнув.
Його більше турбувало не сила монстра, а те, що при кожному русі "там" все гойдалося.
І це менше, ніж оригінал?
Сан Мін не міг повірити.
— Не ври.
"Придурок, я не з тих хто буде брехати про таке"
Збираючись за спиною червоною силою, монстр ще вище підняв руки. Вібрація посилювалася з кожним разом і накрила Сан Міна.
Сан Мін підняв спис.
"400 років" - пробурмотів Ходже.
Нейгун вклалася у спис.
Коп'є з оріхаркону затремтіло, приймаючи його.
« Я правив тут 1000 років. Так, цілу тисячу років. І він залишок страху, який накопичився за весь цей час. Ти зможеш перемогти страх, що розвивався 1000 років? "
Він не відповів. 1000 років, для Сан Мін - це нічого.
Він витягнув списа і на його місці, в тій силі, що накрила його, утворилась маленька дірка.
Коп'є застрягло протягом сили і Сун Мін не міг потягнути його ні на себе, ані відштовхнути. Він використав багато технік, але сила не розсівалася.
Сан Мін направив спис убік монстра. Той збирався зникнути знову, але Сан Мін виявився швидше. У тілі монстра з'явилася величезна дірка. Але й вона почала затягуватися.
Тоді не залишалося сумнівів, що перед ним Безсмертний монстр.
Але в цьому світі немає безсмертя. Він знову і знов проколов тіло монстра.
Той помахнув рукою, відсунувши Сун Міна, але він зігнувся і знову змів списом.
Його ходка. Сан Мін не міг придушити енергію, яка походить від кожного кроку, через який тряслася земля.
Сан Мін не відчував страху, тому монстр не був у переваги. Сун Мін був пов'язаний з Ходже, тому його розум залишався чистим, через що перед собою він бачив не монстра, який нагоняв страх, а звичайного нелюдя.
Якби Сан Міну не була такою щасливою, йому довелося б погано.
Лише тепер спостерігачі зрозуміли, наскільки сильним є Примарний Коп’єносець. До них прийшло усвідомлення, і вони почали боятися Сан Міна більше, ніж монстра.
Їхній страх робив монстра все слабшим. Чотириста років — це лише минуле.
Тіло монстра впало на землю. Чоловік спробував встати, але вже не відновився.
Сон Мін швидко підійшов до нього.
Монстр зрозумів, що його ноги не відновлюються, тому більше не робив спроб щось зробити.
« Странно» — сказав Ходжю.
Він не насолоджувався видом того, як його останок гине від руки Сан Міна.
« Він видає себе за мене з такою-то силою. Роздратовується."
Сун Мін, слухаючи слова Ходжу, двома руками схопив спис. Він проколов монстра ще раз у груди, і тоді по його тілу пройшла тремтіння.
І він перетворився на дим. Він не зник за допомогою техніки, а просто випарувався.
Сила навколо монстра трохи захиталася, стала підкорятися Сан Міну. Він на деякий час засумнівався і послухав Ходжу, який сказав стояти на місці, і просто замер.
Сила увійшла в тіло Сун Міна. Але не повністю. Частина увійшла в обладунки, де стояв Ходжу.
« Так і повинно бути. Але була б моя воля, я б зібрав всю силу в цьому лісі», казал Ходже.
Якби це тільки було можливим. Але в лісі сила вже стала частиною лісу і неможливо було її зібрати.
« Що тепер?» — запитав Ходже.
Сан Мін подивився на тих, хто вижив. Він вбив залишки Ходже, але справи на цьому не закінчилися. Переслідувачі все ще були тут.
- Ти нас уб'єш? — запитав нам Гун Хі Вон.
Че Ґаль Те Рен сидів, покусуючи губу, а Мо Ен Со Джін стояла в замішанні. Як і Тан А Хі, вона теж була не в змозі виговорити щось. Вона сиділа, втупившись у землю.
Всі чекали відповіді Сан Міна.
— Брате, — заговорив Сун Мін. На його слова нам Ґун Хі Вон посміхнувся. - Ти вб'єш мене?
— Здається це неможливо? — Дуже усміхнувшись, сказав нам Гун Хі Вон.
Хоч він був майстром трансцендентності, то не міг бути впевненим у перемозі над Сан Міном. Інші члени сім’ї, крім Нам Ґун Хі Вон, не розуміли цього.
Сун Мін переміг монстра, а також Божевільний Диявол.
- Ми б хотіли просто вибратися звідси.
- Що за! — Че Ґаль Те Рен різко встав, почувши слова нам Гун Хі Вон. - Ти просиш у ворога пощади!
На його крик Нам Ґун Хі Вон тільки втомився:
— Эй.
- Що?
— Заткнись, — сказав нам Ґун Хі Вон.