Пек Му Сон із задоволенням дивився на того, хто лежав у власній крові Сан Міна, але в його голові звучав наказ Дженіелли:
« Не вбивати. Робити з ним що завгодно, тільки не вбивати» - бормоча це собі під ніс, Пек Му Сон повільно підійшов до Сун Міну.
— А-а! — заволопила Руби.
Криком вона не обмежилась. Не думаючи про наслідки, вона використала магію. З її рук вийшов синій згусток енергії, але до того як вона встигла атакувати, Божевільний Диявол зупинив її.
— Не можна, - суворо сказав він і впав у неї суворим поглядом.
— Тобто, мені просто стояти і дивитися? А якщо він помре? — Прокричала вона у відповідь.
— Отже, доля є болісною відповіддю на те, що Диявол « знівечив » людей.
Він пообіцяв не втручатися і спочатку навіть не думав про це, але тепер Сун Мін отримав смертельні рани і якщо Диявол - божевільний не втрутиться, Пик Му Сон справді вб’є його.
"Тільки не вбивати..." - Божевільний диявол чув ці слова з уст Пек Му Сона, але він не міг йому довіряти.
Тому що фраза "тільки не вбивати" означає, що можна робити все, щоб жити в ньому.
Насправді, Пек Му Сон саме так і думав. Для початку він збирався відрізати йому ліву руку, а потім ... Що б зробити ще? Відірвати йому ноги? Треба тільки не вбивати, так що зійде.
Божевільний Диявол вийшов вперед. Він не хотів втручатися, але не міг залишити Сан Міна вмирати.
У будь - якому разі він би залишився осторонь, але Божевільний Диявол передав Сун Міну Кроваву Стратегію. Навіть якщо вони не встигли встановити зв'язки вчитель-ученик, він особисто навчав його Ці і не міг стримати руки спостерігати за його смертю. І не тільки. Диявол, який був божевільний, не хотів смерті Сун Міна разом з ним.
Диявол, божеволів і вдарив землю, а потім опинився між Сун Міном та Пек Муном. Він підійшов до Сун Міну, на що Пек Му Сон втупився, широко розкриваючи очі.
- Ти ж сказав, що не будеш втручатися!
- Я не можу більше дивитися на це.
— Ха! Мабуть, він прийшов тобі до душі. Він використовує Криваву Стратегію. Ти став його вчителем?
— Ні. Диявол, що знівечив себе, похитав головою.
— Ха-ха-хо! — Пек Му Сон тільки розсміявся від його відповіді.
Раніше Пек Му Сон не вступила б у конфлікт з Божевільним Дияволом, але зараз все по-іншому. Тепер Пек Му Сон не наважується перелічити тільки Дженіелле, а Божевільний Диявол міг у будь - яку хвилину вбити.
- Хто знав, що Божевільний Диявол помре від моїх рук!
— Ти занадто переоцінюєш таку легко здобуту силу, — хрипким голосом пробурмотів Божевільний Диявол у відповідь на викрік Пек Му Сона.
Однак насправді він не вважав його слабким противником.
Стратегия почала набирати сили в тілі Сумасорущого Диявола. Він уже мало не помер від рук Сан Міна через свою безтурботність. Тоді Ходже легко підставив його через пов'язуючу їхню силу.
Божевільний диявол був найстаршим з тих, хто носить прізвисько "Дявол" в Ерії, і пишався цим.
— Я Божевільний диявол Пэк Вон Пе! — перекричав він.
Туман Пек Му Сона зіткнувся з червоною енергією.
Від удару Рубі відстрибнула назад. Вона підійшла до Сун Міна і піднесла руки до нього.
— Вы в порядке?
Вона взяла його за плече і тремтячими руками потрясла його. Рубі була вражена тим, наскільки безжиттєво виглядали очі Сун Міна.
« Він знепритомнів! »
Рубі з Опакою послухала серце Сун Міна. Воно повністю билося.
Тоді вона почула голос Ходже у себе в голові:
« Дай йому ліки».
- Що-що?
« Він втратив багато крові. Якщо залишити його так, то він помре." - швидко проговорив Ходже.
Рубі не дивлячись схопила сумку Смогу Диявола. Трохи покопавшись серед багатьох ліків, вона дістала звідти еліксир. Він не міг відновити відрубані кінцівки, але добре загострив рани внутрішніх органів. Рубі відкрила рот Сун Міна і вилила весь бульбашок.
"Не виходить?"
- Чому ти говориш це в такий момент? — кричала Руби.
Хоч і могло здаватися, що вона злякалася, але це було не так.
Еліксір пішов по горлу і, потрапивши в тіло, почав діяти. Кров’яні судини почали заживати.
« Що?» — здивувався Ходже.
Ще до того, як еліксир спрацював, внутрішні органи були на своїх місцях, а розорвані вени самі відновлювалися.
« Він більше не людина...» — пробурмотів Ходжу, але його слова не чули ні Сун Мін, ані Рубі.
Але, незважаючи на це і на еліксир, Сан Мін не впадав у себе.
Його свідомість була в темряві. Сан Мін не розумів, де він і що з ним відбувається. Все було, як калейдоскоп, спогади про минуле торкнулися його очей.
Він бачив два життя.
Бачив себе 14-річним. Як жив у Ерії 13 років і помер в підземеллі.
Бачив себе, що повернувся в минуле і прожив до цього моменту.
Але все дійсно змінилося коли він зустрів Ві Джі Хюн. Тоді його маленький світ розширився.
Сун Мін все своє життя продивився з боку на ціле життя.
Він бачив гору Муші, Шаолінь, світ свідомості. Я бачив усі зустрічі, що з'явилися у долі.
В якийсь момент свідомість почала розсіюватися і він, приходячи в себе, подивився на своє тіло.
У його руках з’явився спис.
З того моменту він повністю прийшов у себе. У розширеній свідомості Сун Міна було багато того, що він пам'ятав і знав. Це був дивовижний і особистий досвід. Сон Мін зрозумів усі свої переваги, спостерігаючи за ними.
— А... — Нерозумно подав голос Сун Мін.
Він дивився на себе зверху. Його тіло лежало в крові, не рухаючись, але він точно був живий. Але чому він не в тілі? Сан Мін похитав головою.
Сан Мін побачив, що сидів поряд Рубі і Ходже. Він виглядав так само, як тоді у світі свідомості. Сан Мін повернув голову на слабкий звук. Недоліком від себе він побачив Боже божевілля Диявола і Пек Му Сона.
- Що я роблю тут? - Пробурмотів Сан Мін.
Він не повинен бути тут. Невже він помер? Справді помер?
Ні, йому не можна вмирати. Він ще не зустрів Ві Джі Хюн, і він не зміг дотримати своєї обіцянки. Він згадав про всі причини, чому він не міг померти.
Він просто...
Я не хотів вмирати. Йому не можна вмирати.
Сан Мін може піти ще вперед, можливо багато чого зробити.
Він згадав смерть Примарного мечника.
« Я можу зробити ще стільки всього...» — спробував він.
Сан Мін зрозумів його слова тільки зараз.
Хтось штовхнув його в спину і він здивовано обернувся. Очевидно, хтось був у нього за спиною, але Сан Мін нікого не бачив. Я відчував присутність, але не знав кого.
— Ха!
Сон Мін раптово відкрив очі і зітхнув. Вона закричала і відкинулася. Сон Мін почав швидко відновлювати дихання і схопився за горло.
- Кхе-кхе!
Сан Мін виплюнув кров прямо на Рубі. Вона витерла обличчя рукою. Він ще кілька разів вирвав кров'ю, тримаючись за серце. Рубі, покрита кров'ю, все продовжувала терти обличчя.
"Ти в порядку?" — швидко запитав Ходже.
Сун Мін не відповів і встав на ноги, похитуючись.
Що трапилося? Що сталося? Сон Мін в замішанні схопився за голову.
Він точно пам'ятав усе, запам"ятовував свої спогади з минулого. Все, що бачив чого він став.
« Яка іронія» — здивовано пробурмотів Ходжу.
Сан Мін відчув щось. Нейгун поліпшився, а тіло стало легшим.
« Що сталося? Ти отримав смертельні рани, але відновився. Чому твоє тіло, душа і енергія в балансі? "
Ходжу теж не міг цього зрозуміти. Сан Мін подивився на свої руки.
Рана більше не було, і весь біль, відчуваючи до втрати свідомості, зникла.
- Чому... Чому Божевільний Диявол воює з Пек Муном?
- Бо цей псих хотів тебе вбити! — прокричала Рубі, умивившись за допомогою магії.
Вона хотіла повертатися щодо цього, але стримався.
- Як твоє тіло? Все в порядке?
- Моє тіло... Воно здається таким легким.
Сун Мін поклав руку на серце і відчув його биння.
Це завдяки Чорному серцю? Ні, ці думки варто відкласти на потім.
Сун Мін взяв спис в обидві руки і пішов вперед, але Рубі перешкоджала йому дорогу.
- Що ти робиш? Ти щойно помер і воскрес!
— Я повинен.
- Кому і що ти повинен? Відпочинь тут, а той дідуля сам впорається.
« Неможливо так, — відповів Сун Мін тремтів голосом.
Тоді обличчя Рубі перекосилося, і вона збиралася щось сказати, але Сун Мін, прокинувши її слова, пройшов повз.
- Ти ж можеш померти!
— Я не помру, — хрипло відповів Сун Мін на гіркий викрик Рубі.
Ходжу в доспехах розсміявся.
« Ти нічого не знаєш. Ось же іронія... Це виглядає як випадковість, але насправді ...»
Обраний на Півночі. Раніше я думав, що це Божевільний Диявол.
Але чи це правда? Сун Міну призначено зустрітися з Амашнім Дияволом, але чи його обранцем?
«... твій обраний - цей вампір".
Я тільки зараз це розумію.
Диявол Крові Пек Му Сон нічому не навчив Сун Міна. Проте у битві з ним Сун Мін отримав смертельні рани та його душу, тіло і енергія прийшли в баланс.
Але насправді їх зіткнення не виглядало як зустріч з вибраним.
Якщо б Божевільний диявол не зупинив Пек Му Сона, якби він не зустрівся з Сан Міном до цього, то все сталося б по-іншому.
« Це доля» — сказав Ходже.
Цей цикл виник лише тепер. Передречення завжди таке. Довіритися долі і потім діяти, щоб самому створити долю.
Сон Мін, слухаючи Ходжу, повільно йшов вперед.
Його похід був легким. Як і тіло. Але він відчував, як в ньому вирує величезна енергія. Все було в балансі і він відчував безпеку. Йому ще далеко до відтворення того, чого він навчився у світі свідомості, але він абсолютно точно знав напрямок руху.
— А!
Диявол, який шалено захищає себе від атаки Пек Му Сона, відчув наближення Сун Міна і зупинився так само як Диявол Крові. Він, часто моргаючи, подивився на шляху Сан Міна.
— Хіба Ви не збиралися не втручатися? — запитав Сун Мін у Смогу Диявола.
Оглянувшись на Сан Міна, він обурливо подивився на нього і розсміявся.
- Я тебе врятував!
— Дякую, — щиро подякував Сун Мін. « А тепер вистачить, — додав він, проходячи повз нього.
У той момент Диявол, який став Сатаною, перекрутився. Він відчував сильну впевненість, що ніколи не бував у тілі Сун Міна.
- Що за... І обов'язково треба було тобі майже що померти для цього? — Роздратований, він сказав Тюмряві Диявол.
Сан Мін тільки посміхнувся і сказав:
— И не кажіть.
Сан Мін підняв спис.
— Здається, я не можу так легко померти.
Пек Му Сон з'явився в обличчя.