Сон Мін підійшов до воріт міста, який тільки недавно залишив його. Диявол, який змерзнув і слідував за ним, усміхався по боках.
- Так це трава.
Він ніколи тут не був, але був чутний. Тому він був вражений, коли побачив головне місто півночі.
— Я ніколи не був на півночі, але чув багато оповідань. Диявол Крові... Дурний Му Сон.
Пробурмотів Божевільний диявол і мигцем подивився на Сун Міна, який втупився у відповідь. Це звучало так, ніби вони були знайомі.
- Ви зустрічалися з Дияволом Крові?
— Давно, — сказав Шам’явний Диявол. — Майже десять років тому. Коли я був без свідомості в приступі божевілля, ще до того, як він захопив трави.
Диявол, божеволів і відтворив в голові деталі.
У той час Диявол Крові був молодим майстром, який яскраво світив своїми уміннями. Вже тоді Диявол, який був божевільний, знав, що незабаром він стане вірним противником.
- Мабуть, у тебе залишилися справи на півночі? — Поцікавив диявола, що був у Сун Міну.
- Тоді я теж хочу дещо зробити.
- Зустрітися з Дияволом Крові?
— Нехай і давно, але ми зустрічалися особисто, і я чув чутки про те, що він у розпачі. Тому я б хотів особисто зустрітися і поговорити.
Не було потреби постійно перебувати з цим божевільним Дияволом разом. Коли він зустрічається з Пресканом сенсу, від нього мало.
« Тобі не варто хвилюватися, — сказав Ходжу. — Дженіелла керує цим містом, і вона цікавиться тобою. Хоч і не відомо наскільки сильний цей лиць. Ми знаємо Дженіеллу".
Сан Мін подивився нагору.
Фамильяр Прескана все ще витав над головою. Сан Міну не потрібно навіть його шукати.
Вони домовилися зустрітися в готелі через три дні, і Божевільний Диявол пішов. Він не знав, як знайти Диявола в цьому великому місті, але це була його особиста проблема.
Сан Мін почав повільно йти.
Він зайшов у маленький перевулок і не спускав очей з прізвиська Прескана, що в небі.
- Він так і продовжить просто спостерігати? — запитав Сан Мін, дивлячись у небо.
Тоді фамільяр розправив крила. Сун Мін подивився йому в очі, намагаючись через них побачити самого Прескана.
Ми обидва хочемо побачити одне одного. Що думаєш про це? Якщо ти скажеш куди йти, я прийду.
На ці слова фамільяр спустився вниз. На рівні очей Сан Міна він розкрив дзьоб.
Звуком клацнув дзьоб і почувся голос.
— Ты, — сказала крука. - Чому ти такий самовпевнений? Ти просто взяв і вкрав серце, якому я присвятив все своє життя ...!
- Це твоя помилка, що ти не зміг углянути. Та й воно у мене не за моєю волею.
- Та як ти смієш!
« Я маю багато чого запитати у тебе, — сказав Сун Мін, дивлячись вороні в очі, а та клацнула дзьобом. - Серце у мене в грудях. Я не знаю, що воно з себе представляє. Тому хочу запитати у тебе особисто.
- Ти думав, що я так легко тобі все розповім?
- Давай зустрінемося і поговоримо.
Ворона розкрила крила і посміялася.
— Иди за межі воріт. Тоді я тебе знайду.
« Ні, не піду », — відповів Сун Мін. — Я збираюся залишитися в місті на кілька місяців. Або піти в будинок королеви вампірів.
- Що?
— Мабуть, я їй подобаюся. Вона сказала, що можу в будь-який момент повернутися до неї. А мені ніде зупинитися зараз, може я переночую в неї.
— Ты!
Через фамільяр Прескана відчувала обурення. Завдяки цій реакції Сун Мін переконався, що Прескан не може вільно пересуватися по місту.
Якщо він може атакувати його за межами міста завдяки Айні, то в чорті міст це неможливо.
- Лорд золотої башти магів.
Прескан помінявся в обличчі.
— Коли я вкинув серце до тіла, я врятував вмираючого на дні підземелля лорда.
— Бездумний вчинок, — виплюнув Прескан.
— У будь-якому випадку. У той момент серце виявилося в моєму тілі. Лорд про це не знає. Що буде, якщо я йому повідомлю?
— Псих! - Викрикнув Прескан на слова Сан Міна.
У порівнянні з жахом перед Дженіеллою, Прескан ще більше боявся, що Лорд дізнається про існування чорного серця.
Він точно знав, що Лорд був стародавнім чарівником, і якщо він дізнається справжню цінність серця, то будь-якою ціною захоче його вивчити.
Якщо це станеться, Прескану доведеться не солодко.
— Не хочеш? Якщо ти відповіси на мої питання, то Лорд не дізнається.
— Псих. Ти зараз торгуєшся зі мною?
— Ні, я погрожую, — швидко сказав Сун Мін.
Крука почала битися в повітрі. Вона зібрала крила і спустилася на землю.
— Придурок, — сказала вона, клацнувши дзьобом. - Ти можеш поклятися? Що ні Лорд, ані інші маги не дізнаються?
« Звичайно, мені не важко », — відповів Сун Мін.
Зворуш очі ворони Прескан спостерігав за Сан Міном і сказав тремтячим голосом:
- За допомогою чорного серця я хотів врятувати "папетит" і "розвитання".
- Говори зрозуміліше.
« Якщо господар серця з’їсть серце іншої людини, він отримає весь її досвід і вміння.
Сон Мін зрозумів, що Айне навчилась усім тим технологіям.
— Тому серце постійно розвивається. Ще сильніше. Ще швидше. Моя люба дочка Айне я зібрав її тіло і серце, щоб вона могла прогресувати. Але для тебе це неможливо. Ти просто звичайна людина з моїм серцем.
Айне могла змінювати форму і відрощувати крила або щупальця за бажанням.
Сон Мін також намагався відростити щупальцю, але нічого не вийшло. Тому що будівлі їхніх тіл дуже відрізнялися.
- Що ще?
- У цьому серці є величезні можливості. За допомогою поїдання відбувається постійний процес розвитку, завдяки якому я хотів створити найсильнішу істоту на землі. Я не знаю меж серця. Але можливості у нього є.
— Ти теж нічого не знаєш, — розчаровано промовив Сун Мін.
На його відповідь Прескан закричав:
- Я можу розірвати твою грудну клітку і тоді точно знатиму!
— Я не дам тебе.
- Як тільки ти вийдеш з Травіа... Тебе конец.
— Та хоч би як там було, — Сун Мін холодно проігнорував слова Прескана.
Тоді крука обернулася, виблискала лапами і з криком розчинилася магічним способом.
"Нарешті я нічого не дізнався".
Голод, розвиток і можливість. Це його не приваблювало. Тому що Сун Мін вважав поїдання чужих сердець жахливою дією.
Але його приваблював розвиток і можливості.
Коли він зазнав нападу Айне, коли воював з Примарним мечем. У битві з Айне він зрозумів енергію, а в бою з Примарним мечем зробив неможливе.
А що, коли розвиток потрібно для того, щоб уникнути смерті? Чи можливо уникнути її за допомогою серця?
« Ніхто не знає» — подумав Сун Мін і посміхнувся.
Зрештою він повернувся до витоків. Сан Мін подивився на своє тіло. В одному він був упевнений.
Тренування у світі свідомості.
Тоді він жодного разу не отримував допомоги від чорного серця протягом 2100 років. Тому що він покладався тільки на свій розум.
- Куди ми підемо тепер? — Змучено запитала Рубі, що він мав за пазухою.
— Идем в центр.
Він зустрівся з Аматором Дияволом на півночі. Оскільки зустріч вже відбулася, то не було потреби виходити за межі міста. Отже, він збирався повернутися в центр і провести там позосталий час.
***Коли Сун Мін прямував у центр, що замаскував Диявол боровся з якимось хлопцями, які мозоліли його очі. Спочатку він дубасів волоцюгу, а потім зайшов у їдальню і знайшов іншу жертву.
- Де Диявол Крові? — запитав він.
Хоч це і тупий спосіб, але робітник. Коли він вдарив одного з відвідувачів і схопив іншого за горло, то дізнався, де знаходиться Пек Му Сон. Насправді це не було великим секретом.
Диявол, божеволіючи, відпустив хлопця, який повідомив йому місце перебування Диявола Крові. Він також обіцяв убити його, якщо той збрехав.
Але Диявол справді був у домі, на який йому вказали.
— Мм-м.
Диявол зморився від сильного запаху алкоголю, що вирвався назовні, коли він відкрив вхідні двері. З кімнати разом зі сміхом чувся низький жіночий голос.
Диявол з збентеженим обличчям увійшов у кімнату, де лунали голоси.
Йому відкрився непристойний вигляд.
Пляшки алкоголю лежали на підлозі, кімната була повна диму. Диявол, який був божевільний, подивився на джерело диму.
— Наркотики, алкоголь, жінки. Ви повністю розбилися, — сказав Шам’явний Диявол і Пек Му Сон замер.
Він підняв руку до стогнущої жінки. Вона подивилася на нього і відразу померла від одного жста.
— А я думав, хто це, — засміявся Пек Му Сон і встав.
Він був абсолютно голим, але не відчував сорому. Диявол, який був збентежений, відчував роздратування.
Його рука була відрізана прямо від плечей, через що гість важко зітхнув.
- Що ти робиш?
— Хіба це не перша зустріч за 10 років? Чому ви тут і поводитеся як господар?
— Я запитав, що ти робиш?
- Хіба не бачите?
Пек Му Сон сів на ліжко. Він протер руку, вимочену в крові і важко зітхнув.
Диявол, божеволіючи, затулив язик і простягнув руку до вікна. Як тільки вікно відривалося весь дим вийшов назовні після витягнутий рукою Сумамера Диявола.
— Ви перегинаєте палицю, — сміючись сказав Пек Му Сон. — Я радий вас бачити вперше за 10 років, але чи не надто наглухаєте ви себе?
- Я розчарований не менше за тебе.
- Це мій дім. Навіть якщо це було б не так, вам зовсім немає навіщо знати, чим я зайнятий.
- Що тебе так зламало?
- Ви не змінилися за 10 років. Не слухайте співрозмовника і хочете знати лише те, що вас цікавить.
Він голосно підняв пляшку і кинув її в гостя.
— Я просто розчарований собою і в реальності. Тож я почав пити, а потім з’явилися наркотики і жінки.
— Тому ти так виглядаєш?
— Я втратив ліву руку. Цього недостатньо?
- Ви можете жити з однією рукою.
— Здається, я не можу, - сміючись відповів Пек Му Сон.
— Маленький диявол Ві Джі Хюн, якщо ви зустрінетеся з нею, то зрозумієте мене.
— Ты псих! — Божевільний Диявол закричав і простягнув йому руку.
Пек Му Сон не звернувся. Разом з гучним звуком він звалився на ліжко.
- Ти програв тільки один раз!
— Хіба не важливо кому?
— Сидячи на півночі, ти забув, що світ великий. І що, навіть якщо ти правив у цьому маленькому містечку, тобі не слід було забувати.
— Зробимо вигляд, що я зрозумів, — відповів Пек Му Сон, погладивши місце відрубаної руки. - Я маю на увазі. Я не збирався залишатися на півночі. Я хотів колись поїхати на південь. Я був упевнений, що немає нікого сильніше мене серед майстрів мого віку. Но... Програв 20-річну дівчинку. Я міг би видужати від звичайної програші, але не від цього. Маленький диявол. Коли я побачив її безмежну силу, то зрозумів, що ні.
— Ти просто дурний, — сказав Божевільний Диявол. - Маленький диявол? Їй 22 роки? Що взагалі означає вік? Я тільки що ледь не помер від рук 23-річного мальца!
- Про що це ви? — Піднявши брови, запитав Диявол крові.