Сон Мін не був дуже задоволений Кім Джоном Геном.
Тому він мовчав, і на цьому їхня розмова закінчилась.
Після недовгої паузи Кім Джон Ген провів Сан Міна і Рубі в їх кімнаті на другому поверсі.
— Я не буду заважати вам. Тому і вас прошу не заважати моєму способу життя, — сказав Кім Джон Ген.
Куди він зібрався?
Це питання вже підходило до горла Сун Міна, але він не запитав.
Адже він почув прохання не вторгатися в його життя.
— Я був запрошені на вечірку.
Сан Мін не питав, але Кім Джон Ген все одно відповів.
- Вечірку темних магів. Я б хотів покликати вас з собою, але... Сан Мін все ж не темний маг.
Усміхнувшись, Кім Джон Ген зі своєю рукою відрізав робу.
- Але якщо ви хочете, то я можу навчити вас парочки прийомів чорної магії. Ви зацікавлені?
- Ні, дякую.
— Ось як...
Сюн Міна Кім Джон Ген знизав плечима.
— У будь - якому разі, чорна магія є дуже цікавою справою... Якщо ти передумаєш, дай мені знати, — сказав Кім Джон Ген і покинув дім.
Сун Мін піднявся на другий поверх разом з Рубі і оглянув кімнату, яку дав Кім Джон Ген.
"Нічого особливого".
- Я подивилася за допомогою магії, але не знайшла нічого підозрілого в цій кімнаті чи у всьому будинку. Якщо це місце проживання мага, то він повинен був за допомогою магії поставити одну-дві охоронні системи ... — Пробурмотала Рубі, натякаючи, що це дивно.
Сон Мін на мить задумався і теж кивнув головою.
— Дивно, що він просто так пішов. Давайте підемо звідси.
— Ладно...
Ким Джон Ген завжди був підозрілим. Хоч він ніколи не робив Сун Міну будь-яких підлощ, але неможливо було довіряти йому, перебуваючи в подібному місці, нехай вони і були знайомі раніше.
Ніхто не знає, про що думає Кім Джон Ген. Може, він дійсно добра людина впустив Сун Міна у свій дім.
Але завжди є "а раптом".
Сан Мін не хотів загинути через це самого "а раптом".
Ліпше відразу виключити цю можливість. Якщо в цьому будинку щось піде не так, то їх можуть настрашити великі неприємності, про які навіть думати не хотілося.
Тому вони пішли з дому чарівника.
Він збирався залишити центр міста. Якщо вірити тому, що люди говорять, Дженіелла бачила як на долоні не тільки центр, але й весь трав'ячий стан.
У такому разі їм все одно не уникнути спостереження Дженіелли, поки вони в цьому місті.
— Север з пророцтва... Це не обов'язково мусить бути трава.
Сан Мін подивився на північ. Травіа була найбільшим містом у цій місцевості, але її не можна було назвати найпівденнішим. Чи варто йти далі? Сун Мін повернувся в північному напрямку.
— Куди идем?
— На північ.
— Ми ж не виходимо за межі міста? — Турботливо запитала Рубі, але Сан Мін не відповів.
Рубі була поруч з Сон Міном досить довго. Тому добре знала, що мовчання в такі моменти означає "так".
— Кровати... ванна...
Руби піджала вуха. Сан Мін байдуже сказав їй:
— Ми і так смачно поїли, задовольняйтеся цим.
***« Чому я тут? »
Чоловік не знав. З якогось моменту його пам'ять відключилася, а коли він зібрався з думками, то не міг нічого згадати.
Але він був упевнений в одному: кожен раз, коли він приходив до себе, то весь у крові.
- Де це я знову?
Диявол Пик Вон Пе, який шаленів, став легкою самоохайною посмішкою на обличчі.
Але це перший випадок, коли він не огорнув себе.
Після того як він не втрачав сили, його пам’ять постійно відключалася.
І кожного разу він був весь у крові.
Через його виняткової Ци навіть коли він був весь в крові, то хоч і відчував себе паршиво, але ніяких болів відчуттів у нього не було.
Тому що кров кожного разу була чужою.
« Скільки часу я був непритомний? Сніг... Зима... Де ж я?»
Диявол, що був божевільний, застовпився за голову.
Він бачив снігове поле.
Вітер був сильний, але сніг не йшов. Диявол, божеволіючи, подивився на велику гору перед собою.
Він знову повернув голову і близько побачив стіни міста.
— Північ... Місто... Чи це трава? Не може бути... Хочете сказати, що я так далеко зайшов?»
Диявол, який був божевільний, спробував застосувати техніку і тому присів.
— Здуріти...
Він знав, що сталося.
Здається, він перемістився сюди, використовуючи всю енергію.
Зачем?
Очі Сатани, який був божевільний, затрималися.
Одним з побічних ефектів втрати пам'яті були жорстокі вбивства.
Але він вже звик до них, а ось переміщення сталося з ним вперше.
Він швидко оглянув своє тіло. За допомогою техніки він перевірив сліди, які могли залишитися після битви, але не було ознак атаки. Він використовував тільки пересування.
Навіщо він, втративши пам'ять, прийшов у це місце?
Диявол здригнувся, почувши здалека удар.
Він повільно піднявся. Звук посилювався. Поруч відбулася битва.
Він не знав, що відбувається, тому пішов на звук.
"Для початку запитаю, де я."
Він знав, що лежить у травії. Але йому потрібно було переконатися в цьому.
***Айне атакувала Сун Міна. Він висунув спис у противагу п'яти щупальцями.
Разом з вибухом щупальці Айне відкинулися назад, але Сун Мін також не зміг уникнути поранень.
Сон Мін тремтів від тривалих наступень та оборони.
Він вийшов з міста не так давно, і в цей момент на нього напали.
З темряви на нього вистрибнула Айна, з якою він зустрічався кілька років тому. Завдяки їй довідався про деякі технічні новинки.
« Чи можна сказати, що мені пощастило?»
Сун Мін ігнорував оніміння в руці та широко замахнувся списом.
Ще один бджолоїдок, що відлетів назад з айне, разом із характерним звуком.
Всі її атаки були однакові. Вона не кидалася вперед, а лише стежила за рухами Сун Міна, розмахуючи щупальцями.
« Що це за дитина? Що ми такого зробили, що вона настільки жорстока до нас?» — почувся крик Рубі в голові у Сон Міна
Вона перетворилася на згусток світла і затаїлася у Санміна за пазухою.
Сон Мін проігнорував її крик і пішов назад на кілька кроків, але щупальця Айне стали ще довшими і знову окутали Сун Міна.
Він одразу застосував одну з технік, атакувавши їх.
- Де Прескан? — просив Сан Мін, дивлячись на синю щупальця.
Айне подивилася у відповідь своїми жовтими очима і відповіла:
— В городе.
Прескан був захоплений королевою вампірів Дженіеллой.
Після того, як вона змусила його приєднатися до хижаків, ніяких насильницьких дій не відбувалося. Але якщо Прескан знехтує її увагою і залишить місто, це обов’язково приверне увагу.
Тому він послав Айне.
Але він все ще стежив за всім цим. Над ними витало кілька птахів, які спостерігали за тим, що відбувається внизу.
"Так навіть краще"
Сан Мін вирішив, що йому пощастило. Він і сам хотів ще раз зустрітися з Пресканом. А тепер той сам його знайшов.
Якщо він переможе Айне, то зможе виманити Прескана.
Він не розумів, чому той не з’явився особисто. Мабуть, він чимось зайнятий?
Сан Мін розгорнув обладунки. Раніше вони закривали тільки груди, а тепер покрили все тіло повністю. Він встав у позу і двома руками схопився за спис.
П'ять років тому він був атакований Айне, і якби не допомога Скарлет, то Сан Мін, ймовірно, помер би прямо там.
Тоді він намагався стояти до останнього, але йому багато чого бракувало. Однак минуло п’ять років, а для Сун Міна — більше.
Айне припинила спостерігати. Вона зрозуміла, що не має сенсу аналізувати щупальця безрезультатно.
« Вона зла», — пробурмотів Ходжу, і Сан Мін погодився.
Щупальца заново галузі, і вона присоромилася та подивилася на Сан Міна.
В її руках зібралася чорна матерія, яка згодом перетворилась на п'ять ножів, які заміщали пальці.
З характерним звуком у неї за спиною з’явилися чорні лінії. Одні перетворювалися на крила, інші — у щупальця.
Айне не повністю слухалася свого батька Прескана.
Але у неї були певні особисті почуття до Сун Міну.
«Тоді я вперше...»
Вперше я відчула сильний біль. Айне пригадує собі момент, коли її проколола біль, витягнула язик і облизала губи. Те дивне відчуття, яке вона відчула п’ять років тому, стало для батька Пресканам, означало не вбивати Сун Міна. Він сказав, що нехай у нього будуть відірвані руки і ноги, але привести його треба живим.
Але Айне не збиралася слухатися наказу. Як тільки вони зустрілися, вона відчула сильний порив, точно так само, як і п'ять років тому. Тоді вона не розуміла, що це, але тепер знала.
Це апетит. Вона не була голодна, але хотіла їсти. І нічого не могла зробити з цим.
Вона хотіла вирвати, щоб потім поїсти ще. Її рот наповнився слиною. Айне хотіла з'їсти не тільки серце.
"З чого б почати?..."
Краще почати з ніг і підніматися вгору?
Айне проковтнула слину від уяви. У цей момент вона відштовхнулася ногами від землі.
Вона попрямувала до Сун Міна зі швидкістю, що не підходила її статурі.
« У неї є очі, що побачили корм!» — весело пробурмотів Ходже.
Сан Мін також відчував апетит у очах Айне.
Її ноги різко відірвалися від землі, наче під час вибуху, і сніг розлетівся по краях.
Сан Мін не чекав і почав рухатися вперед. Атакуя він ніби підходив ближче, але все було зовсім навпаки.
Сон Мін використав техніку Бесслічого Шагаса і опинився перед Айною.
У повітрі вона широко розкрила крила і поміняла позу.
У мить щупальця прокололи тінь чоловіка, а інші потягнулися до нього самому.
Сан Мін намалював коло списом. Він використав Ран, щоб затягнути її щупальця.
Але обидві руки Айне залишилися неушкодженими. Вона проколола груди Сан - Міна своїми гострими нігтями.
"Быстрая резистент".
Фіолетовий Закат чудового Посування, а потім відразу захисна техніка.
Доспехи з оралкону створили захист при мінімальному споживанні Нейгун, а в списі Сан Міна накопичилося ще більше сили.
Енергія по копальню розлилася, наче вогонь. Після цього вона повільно сконцентрувалася.
— Я знаю, що це, — пробурмотіла Айне дивлячись на технології Сон Міна.
На щупальці також наклали захисну техніку.
— Я теж так умію, — сказала Айне з широкою усмішкою.