« Давно не бачилися », — сказав Сун Мін, син Джо, проходячи повз браму.
Син Джо закрив розтулений рот і проковтнув слину. Він подивився на Сан Міна охайним поглядом і через якийсь час похитав головою.
— Да... Давно...
Минув цілий рік відтоді, як Сан Мін пішов за призначенням Посла.
Чутки про те, що сталося в Хуашані, вже давно поширилися у Шаоліні.
- Я чув про те, що сталося рік тому. Ви здійснили велику справу.
— Так сталось, — відповів Сун Мін.
Він не хотів говорити про ті події. Син Джо засмутився, але більше не ставив запитань.
— Джи Хак в Шаолін?
— А... да. Можливо, він у Посла.
Син Джо хотів продовжити і підняв голову:
— А?
Але в наступну секунду Сан Міна вже не було поруч.
Сон Мін був відсутній лише рік, але йому здавалося, що вперше він прийшов сюди за дуже довгий час.
Він повернув пам'ять у Теніра, але його спогади про реальний світ і стан свідомості все ще накладалися один на одного та плутались.
— М-м- м...
Коли Сан Мін підійшов до печери Посла, він почув дивний звук. Насправді, він ще до цього відчув зле.
- Щось сталося? - Вийшов Джі Хак.
Сун Мін пам’ятав Джі Хака як чоловіка скупого на емоції. Але зараз його обличчя виражало глибоке здивування.
— У мене були деякі справи, — відповів Сун Мін.
Він був радий побачити Джі Хака.
- Дещо... - Пробурмотів Джі Хак і похитав головою.
- Я чув, що Ви здолали Примарного мечника.
— Це була щаслива випадковість.
— Перемога над Примарним мечем, який убив главу Хуашаня, всього лише випадково?
— Я не знаю, як це ще пояснити. Тоді я був слабшим Примарного мечника.
- Він був безпорадний?
— Можливо.
— Коли? — Джі Хак, дуже зітхнув.
Сан Мін не зрозумів його і поставив запитання.
- Що?
— Коли Ви досягли трансцендентності?
Сун Мін з запізненням зрозумів слова Джі Хака і розсміявся. Він почухав голову і сказав:
— Близько півроку тому.
Для того щоб подолати стіну трансцендентності у світі свідомості, йому знадобилося 1000 років.
Але з того часу, як він спробував втілити це в реальність, пройшло півроку, і йому вдалося.
Випробування Теніра дуже допомогло в цьому, але якщо ти двічі проходиш дорогою, то це легше зробити.
— Півроку... півроку.
- Що таке?
— Нет... Нічого. Просто я дивлюся у Ваші очі і не відчуваю, що пройшло всього лише півроку.
- Це правда. За цей час я подолав стіну трансцендентності.
— Я знаю. Просто... Ваші очі кажуть, що часу пройшло набагато більше.
Сан Мін тільки посміхався у відповідь і нічого не говорив.
Він дістав через спину спис і взяв його в руки.
— Якщо Ви не проти, то як щодо бою?
- Скільки забажаєте. Але я хвилююся. Я не знаю, чи я правий, але мені здається, що в цьому поєдинку я повинен докласти всі свої зусилля.
— Правда?
— Я... Я так відчуваю, — сказав Джі Хак і склав руки на грудях.
Хоч Джі Хак і володів всіма 72 технологіями, Сун Мін знав, що він волів не використовувати зброю, а лише техніку кулачного бою, в якій був упевнений найбільше.
— Зупиніться.
Як тільки Сун Мі дістав спис, старий голос пролетів між ним і Джі Хаком. Джі Хак зморщився і подивився в сторону, звідки доносився звук.
Біля круглого проходу в печеру стояв Посол. Він посміхався і дивився на Сан Міна.
Як тільки їхні погляди перетнулися, Сун Мін схилив голову.
- Чому Ви нас зупинили?
- Це не закінчиться простим бійком. З нього ніхто не вийде переможеним.
— М-м- м... — У відповідь на слова Посла Джи Хак видав стон.
Це означало, що зараз Сан Мін був з ним на рівні.
« Якщо ніхто не програє, то Джі Хак помре або стане калікою », — додав Посол.
Почувши ці слова, Джі Хак відкрив рот.
Його вираз обличчя кричав: « Я не вірю!», і він подивився спочатку на Сан Міна, а потім на Посла.
Сан Мін тільки розсміявся.
— Ви занадто переоцінюєте мене.
— Нет. Ти дуже виріс за минулий рік. Навіщо ти прийшов сюди?
- Щоб дізнатися, наскільки я виріс.
— Наскільки... У порівнянні з ким?
— С Ви Джи Дьюн.
На відповідь Сан Міна Джі Хак перекинув плечима.
Ви Джі Хюн.
Вона була першою і єдиною, хто завдав поразки Джі Хаку, а також показала йому, як великий світ.
— Хм... - Посол потер підборіддя. — Я не знаю, яка Ви Джи Хюн зараз. Я знаю тільки ту Ві Джі Хюн, що прийшла в гори і сказала, щоб подивитися Шаолінь. Відтоді ця дитина не сиділа склавши руки. Якщо порівняти Ві Джі Хюн і Джей Хака, то різниця величезна.
- А якщо порівняти зі мною?
— Ти навіть не на рівні Ві Джі Хюн, коли вона тільки прийшла в гори, — відповів Посол без вагання. - Я не знаю, як ти тренувався цей рік. Коли пройшли чутки, що ти вбив Примарного мечника, від чиїх рук загинув Сон Ха До Ін, я не вірив їм. Ти і десять секунд не протримався б проти Сон Ха До Іна.
Сун Мін покірно прийняв ці слова. Тому що вони були правдою.
Тоді Сан Міну не обійшлося і не наближався до воріт трансцендентності, а Сон Ха До Ін був майстром.
— Як я міг в це повірити? Я думав, що чутки помилкові. Але зараз... Хм... Що ж ти робив цілий рік?
- Багато що сталося.
За один рік.
Сон Мін зробив кінцевий штрих завдяки перевірці Теніра.
Тому він міг стати майстром трансцендентності і втілити техніку розвороту та отримати потрібну здатність.
І ще півроку.
Сон Міну було мало тільки трансцендентності. Він втілював у життя ідеальне володіння списом, якого він навчився в астральних тілах світу свідомості.
Але це не так. Тіло все ще не слідувало за розумом.
Зрештою, йому не вдалося привести тіло, душу і енергію в баланс.
— Хочеш дізнатися, наскільки ти наблизився до Ві Джі Хюн?
— Я мушу впевнитися.
- Ти слабший, ніж вона.
- Так я і думав.
Сон Мін голосно розсміявся. Він і не сподівався, що хоч якось зможе досягти рівня Ві Джі Хюн.
Зараз Сан Мін не повністю навчився трансцендентності.
— Я не бачу всього.
Посол не був проникний, він не міг побачити всього, поки Сун Мін не розкриє Ці.
Сон Мін вирішив спуститися з гір, хоча Джі Хак і Посол говорили йому залишитися. Він не міг марнувати часу.
Він збирався в інше місце.
Через два місяці розкриється темниця.
Він не питав себе, чи впорається він. Сон Мін уже сотні разів робив це, і він знав, що це тільки приведе до самознищення.
Він не буде робити цього.
Натомість він говорив, що повинен. Він надів капелюха.
Він мав багато чого зробити. Спочатку врятувати Пек Сого від смерті.
Потім, як сказав Полл, він іде на північ і зустрічається з мертвим.
Він не знав, хто це, але повинен знайти спосіб його відшукати.
А до того часу, поки не настане умовний день зустрічі з Ві Джі Хюн, є ще дещо.
Знайти Прескана.
Зараз у Сун Мін в грудях було чорне серце.
Минуло п'ять років з того моменту, як він отримав його. Сан Мін і досі не міг зрозуміти всіх його можливостей.
І тільки Прескан міг дати йому відповіді.
- Це проблема.
Сан Мін переглянув на свої груди.
Він хотів розкрити її і перевірити серце. Сон Мін неодноразово відчував імпульс, що виходив від нього.
Кожного разу, коли він його відчував, він контролював себе як у світі свідомості.
Кілька місяців тому він почав задумуватись над необхідністю перевірити серце.
Після того як він його придбав, Сун Міна почали непокоїти кілька речей.
Коли Айне раптово напала. Сун Мін стояв на межі смерті і несподівано виявив витривалість.
Якби він не зробив цього, то помер би від рук Айне.
І був ще схожий випадок. Під час бою з Примарним мечем. Коли Сун Міна зачепив.
Сон Мін на несвідомому рівні проколов Примарного меча списом. Тоді він думав, що його тіло через зусилля зробило це, але, подумавши гарненько, він дійшов висновку: він не був здатний сам зробити таке.
Він досі не зміг відновити спис, яким вбив Примарного мечника.
Навіть якщо він зробив це несвідомо, на відміну від меча, який можна відновити незважаючи які-небудь пошкодження, його спис не підлічило відновлення.
Зрештою він вирішив, що справа в чорному серці. Після того, як Сун Мін отримав його, він завжди виживав за будь-яких обставин.
- Може, справа в ньому.
Але це не було настільки радісною думкою.
Він пам’ятав сльози.
Він пам’ятав про свої почуття. Його зворушив той момент, коли він досяг трансцендентності, що була непідвладна попереднього життя.
Але якщо це тільки завдяки серцю...
— Я не можу постійно покладатися на серце, — пробурмотів Сан Мін і поправив капелюх.