Він повз, потім йшов і після - біг.
Але його хід був повільним. Його тіло не було важким, але він не міг докласти жодних зусиль. Було незрозуміло, чи час це або його розум перебував у спустошеному стані, будучи продовженням чогось дивного. У якийсь момент Сон Мін повз, потім пішов, а після - побіг, бажаючи ще більше прискоритися.
Але, на жаль, не зміг. Декорації навколо повільно проходили повз. Ні, якщо бути чеснішим, там не було ніяких декорацій. Світ, в якому втік Сон Мін, був пофарбований у кольори крім повітряної темряви. Він походжав на ніч без єдиного проблиску світла, або те, що пережив Сон Мін на горі Муші.
Він знав, що біг. Він захотів літати, але йому це не вдалося. І в якусь мить, Сон Мін перестав бігти і зупинився. Він почав махати списом. Починаючи з трьох базових рухів, дев’ятій Небес рухався відповідно до руху тисячі разів.
Просто ще раз.
Він дуже цього хотів. Він згадав силу списа, яку йому вдалося викликати, і намагався знову повторити цю дію. Він звільнив Ці у спробі окутати списом фіолетовим полум'ям.
На жаль, йому знову не вдалося.
Він просто не міг зрозуміти, як воно працювало. Він не пам’ятав, як йому вдалося викликати її минулого разу. І скільки б він не намагався повторити це досягнення, все закінчувалося невдачею. У даньяну ци не рухався, наче твердий камінь.
Чому? Невже минулого разу вийшло по збігу обставин? Постійні невдачі посилили і без того сильне почуття відчаю Сон Міна. У якусь мить, він просто перестав рухатися і обронив спис. Сон Мін сидів на землі, а безнадійність розбила його мотивацію. Він думав, що таким темпом він згниє на місці.
Коли він відкрив очі, до його вух прийшли звуки дощу. Сон Мін подивився вгору і побачив стелю. Сон Мін відпочив і зрозумів, що весь « щойно прожитий досвід був просто сном.
- Ти прокинувся?
Він почув голос Скарлет. Вона сиділа на стільці біля вікна. Вона зняла окуляри і зачинила книжку, яку щойно читала.
- Ти був у відключці три дні. Я думала, що ти помреш.
- Де...?
Він не міг нормально говорити. Схоже, що це правда, Що він провалявся цілих три дні, так як тіло здавалося йому важким. Не те, щоб він не вірив Скарлет.
- Це звичайне село, де можна знайти будь-де. Не було часу поїхати в місто.
- Так, це ти вела візку?
- Я теж можу керувати возом. Просто мені це не подобається. Але що мені залишилося? Ти валявся без свідомості, так що мені довелося.
Після цього Скарлет встала. Вона витріщилася на дощ зовні.
— Дощ йде з самого ранку. Я думаю, що він завтра припиниться ... але після дощу земля не надто гарна для їзди. Думаю, в кращому випадку ми зможемо поїхати післязавтра. Тим більше, ти тільки сьогодні прокинувся.
Сказавши це, Скарлет підійшов до Сон Міну.
— Я викликала лікаря з цього села... Але він виявився не дуже умілим. У цьому селі немає чарівника-цілителя, ні священика. Я подбав про твої зовнішні рани за допомогою зеленого... Перевір себе спочатку.
Навіть тепер Сон Мін все ще був злегка сонним, але вирішив застосовувати пораду Скарлетт і робити це руками. Наскільки він пам’ятав, поранені були у нього долоні, ліктяві суглоби, ліва частина талії і деякі ребра.
Його руки були закріплені шиною. Коли він подивився на Скарлет, вона відповіла, ніби це було дрібницею.
— Я наклала его. Я знаю екстрене лікування.
Сон Мін намагався обережно рухати руками. Вони були досить втомлені рухом, але напруження в їхньому русі не спостерігалося. Зела хоч і вилікували рани, але не ідеально. Вони чудово діють на садини і порізи, але з ними не можна було відновити внутрішні пошкодження та зламані кістки. Те, що кістки вправлялися на місце без сильного болю, приносило велику користь.
“ Ні, це може бути здатність серця.--
Сон Мін не знав, які саме здібності мало це Чорне серце. Завдяки цьому він зміг перекласти енергію з духовної пілюль у данні без втрат якості та кількості енергії. Крім того, він більше нічого не знав про нього.
Айн, яка мала таке ж серце, дуже відрізнялася від нього. Вона мала здібності, які він сам не міг застосовувати.
Наскільки він зрозумів, можливо, з’ївши серце Зіона, вона вкрала техніку Божествного Кулака сотні Кроків.
Сон Мін не був упевнений у можливості цього варіанта, але і крім того, в неї були інші здібності, як наприклад трансформація кінцівок та покриття броней. Фізичні показники значно переважали його, і вона мала настільки сильну регенерацію, що могла миттєво оправитися від ран. Усі ці здібності були за гранями нормальних людських здібностей.
Вони відрізнялися один від одного, і він не мав нічого з переліченого вище. Хіба що, можливо, він має регенеративні здібності, хоча й не настільки потужні, як у Айна.
— Думаю, все нормально.
— Що ж сказати про внутрішні пошкодження?
Скарлет наближалася і відв’язала шини на руках. Сон Мін здолав трохи їх і сів у позу медитації. Він думав, що отримав сильні внутрішні пошкодження, бо боровся з Айн. Але вони вже відновилися за ці три дні. Навіть зелень допоміг мені, і ця швидкість відновлення була надзвичайною.
- Чому ти не втекла?
Після перевірки Ці, Сон Мін поставив питання Скарлет. Вона притягнула стілець і сіла поруч з фотографією, після чого розсміялася.
— Тому що просто не захотіла.
— Хіба це не була небезпечна ситуація? Якби щось пішло не так...
— Не зовсім. Не було ніякої небезпеки... До того ж, я не хотіла бігти, от і все. Я не хотіла кидати тебе там.
Здавалося, що Скарлет не хотіла більше говорити про це, тому Сон Мін не став випрошувати.
- Ти краще скажи, що це за дивне дитя було? Чого вона так раптово з'явилася і напала на нас.
—... Мабуть, це через мене - тихим голосом вимовив Сон Мін.
Скарлетт здивувалось на нього.
- Що ти маєш на увазі?
Сон Мін був зобов'язаний Скарлет. Вона могла б кинути його і просто втекти, але вирішила залишитися й допомогти. Без неї він би не встояв перед Айн.
Сон Мін зітхнув і розповів про свої стосунки з Айн. Скарлет закусила губи і до кінця слухала його розповідь. Він розповів про події в підземеллі, Чорному серці та Айн, яка мала таке ж серце. Вислухавши все, Скарлет зітхнула і почесала затилиць.
- Не дивно, що ти так часто зустрічався з цим психом Кім Дженхьоном. Через це серце?
— О... да.
— Тобі дійсно не пощастило, чи в цьому випадку треба вважати себе щасливим? У будь-якому випадку, твій стан зараз кращий, ніж раніше, чи не так? Думаю, це прийнятна компенсація за все це.
— Незважаючи на те, що я мало не помер?
— Багато людей готові ризикнути життям, щоб отримати такі можливості. У майбутньому тобі просто потрібно не померти? - Прочинила вона, перш ніж встати. - Вважай, що тобі пощастило. Ти тільки що отримав до біса легке життя, перебуваючи в дорозі зі мною.
—... Хочеш сказати, що навіть зараз ми будемо подорожувати разом?
- Що? Ти думав, що я не піду з тобою лише через всю це історії? Схоже, ти про мене неправильної думки. Знаєш, я не така безсердечна?
Скарлетт засміялася. Вона підібрала книгу і окуляри зі столу біля вікна.
— У будь - якому разі, добре, що твій стан не такий поганий. Спочатку... Я планував продовжити подорож після того, як земля трохи засихне, але звучить так, ніби на це немає часу. Поїдемо завтра відразу, як тільки закінчиться дощ.
— А... Добре.
- Ти не повинен турбуватися про мене. У мене є способи врятувати себе незалежно від того, наскільки небезпечна ситуація, - додала вона після короткої паузи, а потім вийшла з кімнати.
Звичайно, у неї була інша кімната. Вона залишилася тут, щоб доглядати за ним.
Коли вона пішла, він залишився один у кімнаті. Він думав над словами Скарлетт, про те, що вона не збиралася кидати його, ризикуючи життям. Вона, здається, також не планувала розповідати йому про причини, але й попросила її не принесе жодної користі.
Він відчував, що Скарлет сприймала його з деякою турботою. Але це не схоже на симпатію, яка буває між чоловіком і жінкою.
Сон Мін перестав думати про це і обережно підвівся. Йому було трохи скуто, бо він пролежав три дні. Це відчуття було схоже на те, що пережив уві сні, і це спогад викликало неприємні почуття.
Він потягнувся до коп’ю біля стіни, думаючи про багато речей, але в основному про те, що пережив у сні. Взявши спис, Сон Мін зробив глибокий вдих, заспокоїв розум, а потім ...
Він думав про те, що відчував перед тим, як знепритомнів. Фактично... Він не розумів, як зцілив силу списа. Він умів це робити, просто не знав як. Він відчув, що його розум прояснився після всієї цієї нерозбірливості уві сні і потім ...
Раптом він зміг застосувати силу списа.
Озираючись на відчуття, які сприяли активізуванню цієї техніки, Сон Мін висихнув ци в дантяні. Енергія, яку він вкладав у спис, назбирала форму фіолетового туману і закрутилася навколоконечника. Але цього було недостатньо. Сон Мін продовжував вливати ці. Туман трохи згущався і почав стискатися. Ще більше, намагаючись знову відчути ці відчуття, Сон Мін додав ще більшої енергії.
І в один момент, туман повністю стиснувся, перш ніж знайшов форму млявого вогню. Хоча він був набагато тоншим і меншим, ніж у бою з Айн, однак довів, що досяг рівня, завдяки якому можна використовувати силу списа, а не просто окутувати її енергією.
Це означало, що Сон Мін подолав одну з найскладніших перешкод пікового рівня. Хоча застосування сили списа не зробило його експертом високого рівня, всі майстри цього класу вміли вивільняти силу знаряддя. Іншими словами, це означає, що він на один крок ближче до заднього рівня.
“ Але це все ще сировато--
Безперечним є правда. Крім того, щоб активувати їх, потрібно було цілковитої концентрації. Так і через велику кількість енергії, техніки не можна було довго підтримувати. Сон Мін мав звикнути до формування сили списа.
Сон Мін опустив спис. А потім... На його очах виступили сльози. Коли він вперше використав силу списа, то відчув бажання плакати. Він був зворушений тим, що досягнув рівня, про який в минулому житті навіть не мріяв. Я трохи просувся? Якщо так, то наскільки? На крок? Або на пів кроку?
Це не важливо. Важливо те, що він зробив цей крок вперед.
Сон Мін опустився на коліна і продовжував плакати.
А за вікном падав сильний дощ.