Щось пішло не так - щоб зрозуміти це, знадобилося небагато часу.
Хімер біля входу був лише вартовим, і це не було єдиною небезпекою для них у цьому підземеллі. По суті, вони нічого в порівнянні з тим, що чекало їх попереду. Як і більшість смертей, Джун Чула зазнав нещасливої випадковості.
Можливо, це навіть на краще; інакше вони були б ненадійні у майбутньому.
Крики розносилися в нічній темряві. Як і всілякі звуки гуркіту, дроблення та руйнування. Більшість звуків були викликані криками, а також запахом крові. Навіть світло, чи то від магії або смолоскипа, не могло освітити цю темряву.
“Чорний туман 1879 — це слова Берна, перш ніж магію було активовано. Сон Мін не знав, що це за « чорний туман» такий. Тепер знав.
Це туман... блокував зір. Напади відбувалися з темряви. Його відчуття напрямку було порушено, і не він знав місце розташування інших найманців. Сон Мін заспокоїв подих і посилив удар на спис.
Він звик до списа в темряві. Шосте відчуття, яке натренувалося на горі, дало йому змогу рухатися навіть у цій ситуації. Він зробив рефлекторно, уникаючи нападу від монстрів, які вискочив з поза зоною його видимості. Можливо, нападник був монстром, хімерою... Або, можливо, найманцем, як він.
Він не міг дозволити собі занепасти в цій ситуації, бо той, хто напав, хотів його вбити. Хоча він не бачив, як йому передалися руки, однак зрозумів, що проколов противника наскрізь. Коли він, глибоко зітхнувши, витягнув спис, то відчув, що щось хитнулося і потім звалилося на землю.
Він розмахував списом, ударив їм і ухилявся по кілька разів, і врешті-решт, з спалахом світла, темрява зникла.
Потрібно було надто багато часу, щоб розвіяти туман. Берн дихав, але потім нахмурувався і подивився на сцену перед ним. Хоча він наклав закляття розсіювання, перебуваючи під захистом магічного щита... Цей ефект відбувся вже після того, як мета темного туману була досягнута. На підлозі валялися трупи найманців і монстрів.
— Надто багато збитків, — сказав Зіон.
Хоч він і сказав це, ні він, ані його група не змарнували.
— Чи повинні ми відступити?
— Ми зазнали надто великих втрат, тепер дуже сильно відступати, потиснув плечима Зіон на питання Берна.
Загинуло більше десяти найманців. Через чорний туман усі інші групи, крім найманців Корони, були знищені. Тепер, включаючи групу Зіона, Берна та Сон Міна, залишилося вісім найманців А-ранга і один незалежний наймник А -рант Тенг Мік.
— Я-я...
Тенг Мі Сук була шокована, коли загоїлася на землі. Її серце не витримало жаху цього інциденту. Хоча земля під нею була вологою, ніхто не сміявся з неї.
—... Якщо ви не впевнені у своїх силах, можете повернутися назад — звернувся Берн до Тенґ Мік. - Але ми не можемо піти з вами. Незалежно від того, підете ви вперед або втечете... У нас немає такої розкоші, щоб захистити вас.
— Угх.
Мі Сук тремтіла. Вона слабо підняла голову, щоб подивитися за спину. Шлях був заповнений трупами монстрів, а вхід в печеру не було видно. Вони вже зайшли занадто далеко. Хоча вони вбили всіх монстрів на своєму шляху сюди, чи буде шлях назад дійсно безпечним?
Трохи похитнувшись, вона піднялася і встала.
— Я-я піду з вами.
Ніхто не зупинив її. Ситуація була не з кращих. Сон Мін прикусив губу. Більше десяти найманців загинули, і власник підземелля оселився десь глибоко всередині.
Все відбувалося зовсім не так, як у попередньому житті. Минулого разу втрати серед групи рейдів були мінімальними. Тоді підземелля вже було порожнім, і хоча вони натраплялися на кілька магічних пасток, смертельних серед них не було. Проведення рейда більше схоже на пограбування порожнього будинку, а магічний доспех був.
Магічний доспех був ...?
“ Хвилинку. 8.5
Він зрозумів, що тут щось було не так. Дещо, чому він раніше не звертав уваги. Коли вони прибули в підземелля минулого разу, темного мага вже не було. Тоді чому тут залишилося багато різних артефакцій, включаючи магічний доспех? Якщо логічно, хіба не повинен був темний маг прихопити всі ці артефакти з собою, коли покинув підземелля, ні?
У цьому не було сенсу. У цьому тимчасовому проміжку підземелля виявили на три місяці раніше, і тому вони застали мага у своєму підземному підвалі. Да. Це дозволено.
Щось сталося за ці три місяці? Щось настільки термінове, що маг не мав часу забрати артефакти... Ні, це лише гіпотеза.
Поки він не сумнівався, ціла група продовжувала подорож вглиб підземного підземелля. Після чорного туману було ще багато магічних пасток, але навчившись з минулого досвіду, Берн стояв спереду і заздалегідь розсіяв пастки. Через це швидкість пересування зменшується, але Сон Міну достатньо часу, щоб зібратися з думками.
Він не міг придумати, чому маг мав би залишити артефакти. Ситуація, яка веде до цього ... Коли магу довелося швидко піти. Рейдова група? Невже темний маг вирішив втекти, ніж зустрітися обличчям до рейдової групи? Ні, він не думав, що це правильна відповідь. Врешті-решт, минула група була набагато слабшою за теперішню.
Тоді мгу втік з іншої причини? Или...
- Про що ти думаєш?
Той, хто звернувся до нього з питанням, був Зіон. Сон Мін здригнувся і подивився на нього. Сон Мін, придавши собі байдужого вигляду, похитав головою.
—... Ні про що такого.
- Не схоже, що ти нервуєш. — недовго поспостерігав за реакцією Сон Міна, Зіон розсміявся. - І не схоже, що тебе мучить почуття провини.
—... Це за що ще?
- Хіба ти не вбив своїх союзників?
Зон посміхався. Очі Сон Мін швидко охололи від цих слів. Забив союзників - Сон Мін не потрібно було думати про те, що це означало. Коли туман розсіявся, на тілах деяких найманців виднілися дірки, завдані списом.
— А ви не надто злі? - Дивлячись на Зіона, відповів питанням Сон Мін.
Адже дії Зіона не відрізнялися від його дій. Битва в чорному тумані — найманці атакували один одного, думаючи, що нападають монстрів і слабші серед них загинули під час процесу. Зіон теж повинен був вбити кількох.
— Досить байдуже, ех... Чи ти прикидаєшся?
— Думаю, це набагато краще, ніж бути переляканим.
— Ти мені дуже подобаєшся, — каже Зіон посміхаючись, показуючи свої зуби. - Тепер, коли ти бачиш тебе на ділі, ти мені подобаєшся більше.
Сказавши це, він пройшов повз нього. Почувши такі дивні промови, Сон Мін виблискував поглядом на спину Зіона, але нічого не відповів. Тепер важливим завданням було пройти підземелля і вбити темного мага.
На шляху хімер більше не з'являвся. І після одного моменту, магічні пастки перестали активуватись. Це, очевидно, було дивно.
— Невже монстри і пастки потрібні були лише для того, щоб затримати нас? - Пробурмотів один з найманців S- рангу.
Звучало дуже правдоподібно. Виграти достатньо часу, щоб втекти — темний маг міг відмовитися від опору і, мабуть, пішов. Інші найманці закидали його, але Берн і Зіон не погоджувалися. Сон Мін теж.
Звивистий шлях провадив під землю. Хоча сходи не були, всі знали, що вони йдуть « вниз ». Факел не мерехтів у безвітряних надрах печери. Лише тінь рухалася паралельно найманцям. Не було ні монстрів, ні пасток. Там навіть не пахло кров'ю і трупами.
Тиша страшенно дражнила і лякала. Було б краще, якби щось з'явилося або сталося - один із найманців почав наспівувати. Хоча співав він з рук геть погано, ніхто не просив його заткнутися.
Уклон перетек в гладку поверхню. Коли вони встали перед великими зачиненими дверима, їхній спів припинився. Зіон, до того мовчазний, подивився на Берна.
- Це пастка?
Берн закрив очі, не відповівши. Він злегка помахнув палицею, щоб застосувати магію виявлення.
— Ні, це просто двері.
- Я б хотів, щоб це вже скінчилося.
— Я не відчуваю тут нічної присутності, — пробурмотів Зіон підходив до дверей.
- Я навіть не хочу дивитися на печери якийсь час.
Двері відчинилися.
За дверима простягався коридор з великим килимом на підлозі. На обличчя всі ознаки того, що хтось тут жив. Зіон глянув у коридор і сказав:
— Тут нікого немає.
— Ладно.
Берн помахнув палицею. По коридору пронеслася широкомасштабна магія виявлення. Воно нічого не виявило. Не було ніяких пасток, або будь-яких рухів. Берн нахмурився.
- Він дійсно втік? Чому?
— Ну, мабуть, неминуче зіткнення з нами спонукало його відступити. У нас тут два найманця SS-ранга, і кілька непошкоджених С-рганґа.
Зіон припустив, що маг злякався їх. У коридорі було багато дверей. Сон Мін відчув, як його серце забилося швидше.
Це те місце. Він згадав слова найманця, який по п'яні розповідав як і де знайшов обладунки. Коридор с килимом. Картина на стіні. Двері поруч з нею, а всередині...
- Тоді, давайте вивчимо це місце.
Хоча вони все ще залишалися пильними і нервувалися, Берн попереджав їх бути насторожі, Зіон та його група не слухали. Вони вже відчиняли двері і заглядали всередину. Не було відчуття присутності мага. І навіть магія нічого не виявила. Це місце було безпечним, і все це прийняли як факт.
Сон Мін спокійно йшов вперед. Тенг Мі Сук, яка весь шлях тремтіла від страху, побігла по коридору і відкрила двері, до яких інші ще не дійшли.
Він йшов вперед по коридору. Хіба це не було занадто просто? Це мабуть пастка. Це повинно бути пасткою. Ні, навіть якщо він знав, що це пастка...
Сон Мін відчинив двері. Оскільки решта рилася в інших кімнатах, їх не хвилювало те, чим займався Сон Мін. Навіть Зіон, якого він боявся більше за інших, займався тим же.
Кімната була схожа на будь-який інший кабінет. Сон Мін підійшов до полиці, де було повно книжок. У них не було нічого незвичайного. Це звичайні книги, а не магічні. Сон Мін відчайдушно втрачав пам’ять, поки вивчав полицю.
Червона книга.
Назва: "Ця ніч".
Він не знав про що вона. Мабуть, якийсь роман. У будь-якому випадку, не це було так важливо. Коли він витягнув книжку, поличка зрушилася в бік. Позначилася прихована кімната.
— Це вона?» — Сон Мін сковтнув і увійшов до неї.
Це було тут.
На стіні висіла чорна як смола броня.
Магічний доспех – Девнак.