Він не розумів, що сталося. Вийшовши з кімнати Дженхена, Сон Мін стояв і почусував вуха. У мить, коли Дженхен збирався щось сказати... Щось сталося. Хоча він і не зрозумів, що саме, але його незнайоме відчуття було реальним.
« Що це було? »
Він бив вуха, поки в його голові панував повний хаос. Дженхен сказав, що якщо проговориться, то помре. Що за нонсенс? У кімнаті нікого не було. У Сон Міна навіть і в думках не була спроба його вбивства, так хто ще вб'є його?
"Секундочку".
Подумайте про те, що відбувалося на горі Муші. Муші сказала, що розмовляє сама з собою. Але в кінці короткого діалогу вона попередила когось:
« Остановись. Це моя власність. Якщо не хочеш, щоб ми вбили один одного, то ти повинен припинити свої дії."
У той час він не звернув уваги на ці слова. Того разу... кого Муші попередила? Він відчув озноб і потер потилицю. Його спогади про холод глибоко вдивлялися у його пам’ять.
— Хм?
Поки Сон Мін впорядковував свої думки стоячи біля дверей Дженхена, хтось підійшов до нього великими кроками. Зреагувавши на появу невідомого, Сон Мін озирнувся.
— Ты... — Вона звернулася до нього з широко відкритими очима. Сон Мін нахилив голову, дивлячись на обличчя жінки, що втупилася на нього. Не бачивши відповідної реакції у Сон Міна, жінка нахмурилась.
- Хіба ти не той ідіот з того часу?
- ...А?
Сон Мін витащував очі від такого різкого питання. Жінка знову поставила запитання.
- Ти мене не впізнаєш?
— А ви хто?
— Вау, да ты...
Від запитання Сон Міна жінка вхопилася за груди, наче вона душна. Червоні очі і руде волосся. У голові мигнула образ однієї людини, тому він невпевнено запитав:
— Мисс Скарлет?
- Ти нарешті впізнав мене? — Закричала в гніві Скарлет. Сон Мін здивувався раптовому голосові і зробив кілька кроків назад.
Скарлетт Лесір — жінка, яку він зустрів під час тренувань на горі Муші. Вона розпочала свої тренування за рік до його прибуття і покинула гору разом з Демонічною мечом Док Беджуном*.
(П.п.) Раніше його звали Примарний Клінок Док Бе Джун.
- Чому міс Скарлетт тут?
— Я хочу задати тобі те ж питання.
Він не відразу згадав її з дуже простої причини. Хоча й не існувало різниці в три роки, спогади про неї у Сон Міна були пов’язані з тим, що одягнений у лахміття брудної людини, оскільки вона довго не милася.
А що з нею тепер? Вона була в охайному одязі, а волосся сяяло чистотою. Тільки тепер Сон Мін зрозумів, наскільки красивою вона була.
- Це гільдія магів. Хіба ти вивчав не бойові мистецтва? Чому? Ти змінив свій шлях і тепер хочеш стати магом?
— Нет, не тому я...
- Тоді навіщо? Ти хочеш навчитися і тому, й іншому? Айя, не роби щось настільки дурне і зосереджуйся на тому, що зараз робиш ...
- Хіба я не казав, що це не так? Я прийшов сюди не для того, щоб навчати магію - зітхнув Сон Мін, перериваючи її.
Побачивши таке ставлення, Скаелт надихнулася.
- Тоді що ти тут робиш?
— Я тут по делах.
— Учинем?
Скарлетт перевела погляд на червоні двері позаду Сон Міна. Подивившись на неї, вона насупилася.
- Чи може бути, що твої справи якось пов'язані з цим божевільний Дженхёнем?
- Ти знаєш його?
- Чого б мені не знати? Він божевільний, — проворчала Скарлет і почесала затилиць.
У горах, щоразу коли вона лускала або торкалася волосся, завжди падала перхати, але цього разу не було ознак ‘ вияснення ’. Здавалося, що вона почала шукати собі затилицю.
- Приємно бачити тебе знову після стількох років. Я хочу поговорити з тобою, тим більше що у мене зараз трохи вільного часу. Як щодо цього? Не хочеш піти до мене в кімнату?
— Твою кімнату?
— Эй-эй, потримай свої мишолы посмиляк. Не вигадуй дивні речі. Мені просто нудно, так що я просто хочу з кимось поговорити.
- Не пам'ятаю, щоб ти звала мене пошляком.
— І знову, скільки тобі років?
—... 18.
- Хлопці у твоєму віці дуже занепокоєні. Все, про що вони можуть думати, так це про непристойність.
- Якого біса... — Сон Мін ароворчав, але, мабуть, Скарлет не хотіла відмовитися від своєї заяви.
Вона привела його до своєї кімнати. На відміну від кімнати Дженхена, в її кімнаті не було таких химерних речей як парні кишки і частини тіла. І тим не мені, вона виявилася досить брудною.
- Сідай, де хочеш.
Вона також сіла на купу книжок. Сон Мін оглянувся і спробував:
- Так ви з того бруднуль, міс Скалет.
- Гей, можеш бути не таким грубим? У всякому разі, більшість магів живуть так само. І яка я брудна? Ти хоч знаєш, скільки разів я миюся щодня після того, як покинула ту прокляту гору? — Скарлетча, схрестивши ноги... Отже, що ти тут робиш?
Після її запитання Сон Мін розповів їй про обставини свого візиту. Тут все одно нічого було приховувати. Коли він закінчив з розповіддю, Скардетт, хмуря брови, проговорила:
— Ким Дженхён. Я знала, що цей клятий хлопець грався з хімерою. Але я й не уявляла, що це ти її зловив?
—... Що це за людина?
Якщо так подумати, Сон Мін не знав, якою людиною насправді був Кім Дженхен. Все, що він знав про нього, те, хто був родом з землі — відмінною від його власної — і з Кореї. Але на запитання Скарлет лише знизила плечима:
— Він смішний. Небагато, хоча ні, він дуже навіть не в своєму розумі. Але не варто сумніватися в його уміннях. Я не впевнена щодо інших речей, але в плані знань про чорну магію і хімери краще він ніхто не знає принаймні у магічній гільдії в Бехенґеру.
Сон Міну довелося погодитися з тим, що Дженхен був божевільним. Заморожувати частини тіла хімери в своїй лабораторії напевно було чимось далеким від нормальності.
— Мисс Скарельт, а що ви тут робите?
— Я ж маг, — без вагань відповіла вона. - Немає нічого дивного в тому, що маг знаходиться у гільдії чарівників? Тут досить комфортно. Поки у тебе є навички і твої дослідження будуть давати якісь результати, гільдія буде підтримувати тебе не малими засобами. А чому я тут - це найближче місце від Муші.
Скалет Лесір. У попередньому житті до Сон Міна дійшли чутки про неї. Але він не знав, що вона була у Бехенґеру.
« Ні, почекай. Це все до того, як вона стала архімагом".
Дивлячись на серію подій, вона закладе свій фундамент тут, у Бехенґеру, і потім залишить його, щоб стати архімагом.
- Моє тіло спокійно, але розум відсутній. Тепер мої дослідження не показують великого прогресу, — проворчала Скарлет.
Сон Мін міг про себе лише сміятися з цих слів. Незважаючи на поточний брак прогресу, то те що пізніше вона знайде нову фракцію і стане архімогом було гарантовано. На відміну від Сон Міна, Скалет згодом став архімогом.
- Все буде добре.
- Ти навіть не знаєш, що буде далі. Краще скажи, Бек Сого ... Ти не пішов з нею?
— Да. Нуна* покинула гору за рік до мене.
(П.п.): Старша сестра для хлопців
- Вона досить вперта, ти знаєш? Вона була там майже три роки! Ти теж. Я пішла, бо вже відчувала себе божевільною, якщо залишуся там хоча б кілька днів.
- Ви розійшлися з паном Беджуном?
— Ми поділилися відразу по прибутті в Бехенґеру. Він запитав, чи я хочу піти з ним у подорож, а я відмовилася. Приємно побачити когось, кого я знаю через стільки часу. Останнім часом через дослідження я рідко розмовляю з кимось. Не те щоб хтось зважився заговорити зі мною з моїм характером.
Знову.
— Якщо буде час, приходь ще раз. Принаймні, я пригощу тебе чаєм.
Знову.
Покинувши гільдію магів, Сон Мін знову відчув всередині те складне відчуття. Її слова, наче пов’язані з дружнім ставленням до нього, висунулися в його голові. Це знову перемішалося з тим, що йому сказав Кім Дженхен.
« Що це таке?»
Твоє життя більше не належить тобі — ці слова, які він не розумів, продовжували лу́кати в його розумі. Що це за херня була? Його життя - це його життя, і нічия більше. А якщо це не так, тоді чия вона?
Перед тим як повернутися до себе додому, Сон Мін відвідав гільдію найманців, щоб повідомити Берну про свої розмови з Дженхеном. Спочатку він планував попрактикуватися зі списом, але через безліч думок, Сон син не міг зосередитися на цьому. І врешті-решт, він відклав спис і сів медитувати.
Він активував Аметистове Хлако і обкутав себе, щоб позбутися зайвих думок, але воно не дуже допомогло. І слова Дженхена, і слова Муші, всі вони поперемінно продовжували вискакувати в його голові. Йому сказали, що він не без причини повернувся у часі. Йому сказали, що не існувало такого поняття як збіг. Його дивовижна удача. Що це, якщо не збіг? Що означає його зустрічі з іншими людьми? Це життя, яке належить дійсності Лі Сон Мін, здатному мислити та розмірковувати — чиє ж воно?
Коли йому вдалося хоч трохи позбутися цих думок, настав вечір. Прокинувшись, він зітхнув і поклав руку на лоб.
- ...Мені це не потрібно.
Пробурмовши це, він поплескався до будинку. Сон Мін підібрав раніше кинутий спис, і продовжив рух по саду повного бур'янів.
Він не хотів страждати цим. Думки і підозри не приведуть його до відповіді, також як ніхто не скаже йому відповідь на них. Врешті-решт, все це було беззмістовним сумнівом і тривогами. Він вирішив перестати думати про це.
Сон Мін проігнорував ці думки.
Але бойові мистецтва відрізнялися. Він мав вміння і спис, які давали йому чітку відповідь на складні запитання. Він відчував внутрішній спокій, коли досить довго практикувався зі списом. Три базові рухи, технологія Безкінченого Копія. Ніхто не дав йому відповіді на питання, але він інтуїтивно знав, що відповідь криється десь поруч з списом.
Але це була не повна відповідь. Те, чого прагнув Сон Мін, так це врятувати Бек Сого, перевершувати Ви Джі Хюна і ще багато чого. Перед тим як зробити це, йому ще багато належить.
Кога він поклав спис, вже настав ранок. Сон Мін почувався свіжим, а не втомленим. Чоловік зрозумів, що він навіть не поїв, і видав із себе гірку усмішку.
— Не дивно, що я не розтану.
Продовжуючи бурчати, він увійшов у будинок.