Сон Мін на собі відчув.
Зіон мовчки дивився на нього, і хоча густий дим сигари перешкоджав Сон Міну розглянути його обличчя, він відчував на собі зацікавлений погляд.
Зіон зацікавився дитиною, яка стоїть перед ним. Так, хлопчиком. Хоча він виглядав старшим, ніж Сон Міну все ще було 18 через страждання і муки. Цього недостатньо, щоб зватися дорослим.
(П.п: Дорослий чоловік вважався після 20 років).
- Чудово, я б сказав.
Зіон поклав сигару. Берн глянув на кімнату, заповнену димом, і, продовжуючи хмуритися, відкрив вікно. Проте Зіона не хвилювалася про це. Хоча Берн був головою Гільдії відділення Бехенґеру, як голова найманців Корони, ситуація Зіона повинна бути вищою, якщо не відповідає його становищу.
- Я чув, що тобі 18, але... Ти добре вчився. Ти вбив огра-хімеру?
—... Да.
Навіть вислухавши оцінку Зіона, Сон Мін не знав, як йому реагувати на це. Він повинен бути щасливий? Або ж ти відчуваєш образу. У попередньому житті він ніколи не звернув на нього уваги.
- Ти вмієш приховувати свою ауру. Точніше, ти звик приховувати свою Ци. Хоча ваш фізичний розвиток здається несформованим, однак твої м’язи напевно пройшли відповідну підготовку.
Причина такого фізичного розвитку полягала в тому, що він не мав нормального харчування на горі. А їв тільки для того, щоб не померти з голоду. Сон Міну цей недолік також був відомий. Зіон подивився на його руку:
— Твоя долоня. Це руки чоловіка, який змахував списом понад тисячу разів. Вони мені подобаються.
Дякую.
— Безкласовий, да? — Зіон підняв з попільнички сигару, затягнувшись пару разів, він повернув її назад на місце: « Страта чи зусилля, через що ти пройшов?
- Гадаю, що обидва.
— Мабуть, - розсміявся Зіон.
— Зрештою, я теж був безкласовим. Я знаю, наскільки жорстокий цей світ до таких людей... Я можу тільки похвалити тебе за досягнення такого рівня, незважаючи на все це.
Іномирці, які прославилися в Ерії як Безкласові, дуже рідкісні. Зіон, лідер Корони, один з них. Причина, по якій Сон Мін вирішив приєднатися до найманців Корони в якості нижнього сходи, також була через його захоплення Зіоном.
Ні. Просто кажучи, це було нецікаво. Сон Мін з попереднього життя шукав порятунку і співчуття. Він хотів, щоб Зіон врятував його через те, що вони обидва були Безкласовими. Він вважав, що Зіон поспівчує йому і дасть хороше спорядження.
Звичайно, нічого такого не сталося. Не тільки він, але й інші Безкласові думали також, коли приєднувалися до найманців Корони, проте Зіон не дав їх навіть поглядом.
— Приєднуйся до найманців Корони, — запропонував Зіон. - Я вже чув про твої навички. Один убив огра-хімеру. З такого роду досягненнями, ти в вже скоро будеш найманцем SS-ранта. Якщо приєднаєшся, я поставлю тебе на вищу посаду.
—... Ви маєте на увазі, що віддасте мені позицію заступника глави?
- Не думаю, що це погана пропозиція.
- Це через те, що я Безкласовий?
— Ні, просто мене привернули твої навички. Здається, ти увійшов у сферу пікових експертів в такому юному віці. З відповідною підтримкою і часом, ти можеш раз і назавжди подолати стіну пікового рівня.
— Хочете сказати, що можете дати мені цей час і підтримку?
Це питання викликало ухмилку на обличчі Зіона. Він поліз у нагрудну кишеню і дістав звідти маленький дерев'яний ларець. Сон Мін подумав, що він дістав його з просторової кишені, але це було не так. У ларці була маленька пігулка. У кімнаті почав циркулювати дуже чистий аромат, незважаючи на весь цей душний дим.
- Це ж...
Берн не зміг приховати своє здивування, коли побачив з боку. Реакція Сон Мін була не дуже різною.
— Мала пігулка перетворення.
Зон схрестив руки на грудях.
— Це одна з секретних пилюок шаоліня. Хоча вона не така потужна, як велика пігулка перетворення, її ефекти перевершують будь-які традиційні духовні ліки.
—... Ви віддасте її мені?
— Але замість нього, — відповів він. - Ти розповіси мені про те, що вивчаєш.
— Просто назва?
- Ні, про їхні манускрипти теж.
Сон Міну така пропозиція здавалась абсурдною. Незважаючи на цінність малої пілюлі перетворення, її не можна було порівняти з його безтіневим Фантом, нескінченністю Копія дев'яти Небес і божественним мистецтвом Аметистового облака.
— Я відмова...
— Я дам тобі велику пілюльку реформ, — перш ніж Сон Мін відмовився, Зон перебив його.
- Якщо розкажеш мені про манускриптах твоєї техніки списа, я дам тобі велику пігулку перетворення.
—... Я не розумію. Навіщо ви хочете знати це?
Зіон був майстром Ста Кроків Божественного Кулака. Будучи відданим учнем Шаоліні, він вивчав таємне мистецтво шаолиня — найкращу секту з Десяти Великих Сект. Чому Зіона слід знати техніку списа, яку він навіть не використовує? Сон Мін не розумів цього.
« Бо я не можу довіряти тобі, — відповів Зіон. - Я не планую вивчати навички, які ти мені відкриєш. Але я буду тримати це в розумі. Тільки тоді я зможу підготуватися до зради.
- Ви думаєте, я вам предам?
« Не тільки ти, — сказав Зіон ларець назад у кишеню і продовжив: — Я не вірю людям. Тільки тому, що я довірюся комусь не означає, ніби хтось також повірить мені. Такі люди. Ты... І талант, який я хочу отримати, але в той же час ти занадто талановитий, щоб хтось міг тебе контролювати. Ось чому ти розповіси мені манускрипти своїх навичок.
Навіть так, говорити Сон Міну, щоб він навчив його манускриптами свого мистецтва, було безсоромною справою, хіба ні? Вираз обличчя Сон Міна погіршився, і тоді Зіон додав:
— Як я вже казав, не планую вивчати ці навички. Просто буду тримати це в розумі. Якщо ти розповіси мені все і приєднаєшся до Корони, я дам тобі як малу, так і велику пігулку перетворення. Ну, що скажеш?
Хоч Зіона не могла пояснити своєї манускрипти мистецтв, він був готовий заплатити за це знання і ціна обміну була дуже привабливою. Якщо Сон Мін поглине обидві пилюки перетворення, він зробить величезний крок вперед.
— Я відмовляюсь.
Однак він відповів відмовою. Зон насупився.
— Моя пропозиція недостатньо справедлива?
— Ні, зовсім ні. Велика і мала пігулка перетворення. Я читаю, що вони коштують більше ніж високорівневе божественне мистецтво.
- Тоді чому?
- З тієї ж причини, що і ви. Я теж не можу довіряти вам.
Справа не в тому, що Сон Мін не вірив людям, він не довіряв Зіона. Тому, почувши про причину, він просто знизився плечима.
— Дуже шкода, — встоїв він і промовив Зіон. — Якщо передумаєш, приходь до мене в будь-який час. Мої умови не зміняться.
Сон Мін не відповів. Коли Зіон пішов, досі мовчав Берн сказав:
- Здається, Зіон дуже боїться тебе.
Хоча Сон Мін жалкував, що не зміг отримати пілюлі, він нічого не міг зробити. Ризик розкрити свої навички іншому був занадто великий.
— Ах да. Я розповім вам дещо, що може тебе зацікавити. Це про огра-хімери. Ми вирішили підключити до розслідування гільдії магів Бехенґеру, бо мені одному дуже важко з цим розібратися.
— Правда?
— Хотів би подивитися на нього, перш ніж підеш?
— Я не знаю.
- Але саме ти вбив його. Інша сторона також сказала, що хоче послухати твою думку.
Після цього було важко відмовити. Оскільки у нього зараз не було термінових справ, Сон Мін погодився. Гільдія магів розташована поблизу наемнічної. Якщо так подумати, це буде його перший візит до гільдії магів. У минулому житті його не зв’язували з магією. Хоча в цьому житті він зміг навчитися кількох заклинань завдяки Скарлет, це не означало, що він добре розумівся у цій справі.
— Тебе цікавить магія?
— Интересує... да.
— Магія - це чудова галузь дослідження. Якщо хтось запитає, що таке чудеса, я відразу відповім: дива рівносильні магії.
Коли Берн говорив, він відчував гордість за свою магію. Сон Мін, розглядаючи за цікавістю гільдію магів, раптово помітив світ у повітрі.
- Що це?
— Магічний камінь. Ти чув про нього?
— Я знаю, що він схожий на камінь з ману.
— Ты прав. Магічні камені - це камінці, які можуть зберігати ману*. Усі артефакти використовують магічні камені, включаючи просторову кишеню.
(П.п: він адже тільки що це сказав)
Берн, як ніби тільки зараз знайшов таку можливість, почав говорити про механізм створення просторових кишень. Магічні камені вставлялися у звичайні сумки або ящики, потім за допомогою магії спотворення їх ховали і після просторового розширення, виливали ману та т.д. Сон Мін впівуха слухав грандіозні пояснення.
— Сюди.
Берн вів Сон Міна по гільдії, не мовчазну ні на секунду. Він привів його у підвал будівлі. Берн пройшовши до кінця довгого коридору, зупинився перед червоними дверима.
- Тут проводяться дослідження з огра-хімеру.
Берн постукав у двері, і незабаром вона відкрилася. Сон Мін мало не задихнувся, вдихаючи огидне повітря, яким була наповнена кімната.
Берн, мабуть, теж не сподівався побачити це. Кімната... Я боялася. У повітрі ширяли розрублені частини тіла огра, а всюди були розкидані його кишки.
- Ви прийшли?
Чоловік, одягнений в білий халат, наблизився до Берна і Сон Міни.
—... Що відбувається?
— Звичайно, дослідження потиснуло йому плечі й відповів чоловік.
Незважаючи на відсутність зморшок на молодому обличчі, у нього було багато білих прядей. З невимовним виглядом чоловік переклав погляд на Сон Міна.
—... Ого.
Очі чоловіка засвердли.
- Це неймовірно... Рідко... Гм.
Провистіться це, чоловік в халаті умолк.
- О, забув представитися. Мене звати Кім Джонхен.
Він з’явився і злегка кивнув.
— А хто ти?
Його сповнені цікавості очі попрямували в сторону Сон Міна. А ось сам хлопець, на ім’я Кім Джонхен, здивувався. Не через те, що він знав його, а тому що тип його імені був схожий з його власним.
- Я – Лі Сон Мін.
— Кореєць?
Кім Джонхен засміявся і знову поставив питання. Коли Сон Мін кивнув, той знову розсміявся.
- Ну, тільки те, що ми обидва корейці, не означає, ніби ми з одного виміру. Можливо, ми прибули з різних куточків Кореї.
Так, Ерія така. Вона заохочувала людей з інших світів і зі всіх типів вимірювань у випадковому підрядку. Навіть світ бойового культивування мав різні різновиди варій. І Кореї, в якій Сон Мін народився і виріс, це також стосувалося.
— Корея... ні, Земля на якій я народився стала жахливою через появу монстрів. Вони з'явилися раптово і всюди, і після процесів пробудження народилися мисливці та маги*. А якою була твоя земля?
(П.п: з всесвіту "Хвала Орку"?)
—... Там не було монстрів.
- Отже, це інший вимір. Ну, в будь-якому випадку, приємно познайомитися з іншим корейцем.
Ким Джонхен простяг руку Сон Міну і вони обмінялися рукостисканням.
—... Але це не єдина причина мого захоплення.
Джонхен загадково посміхнувся.