Якщо подумати, то це було дійсно нерозумно.
Людина, яка вбила Безкласових протягом тижня в його попередньому житті була всього лише майстром бойових мистецтв третього рівня. Лі Сан Мін подивився вниз на мертвого мисливця. Він не знав його імені. Можливо й не дізнається. Що ж він думав щодо самого бою...
"Я б помер, якби зробив помилку"
Така реальність Сун Міна. Він опинився в тому ж становищі, що у попередньому житті. Завдяки Ві Джі Хюну він вивчив « Аметистське Хмара». І все ж... він ризикував життям, щоб вбити майстра бойових мистецтв третього рівня.
Іншого виходу не було. Аметистичне Хмако не надійшло його талантом. Для Лі Сун Міна було практично неможливим зрозуміти священний технік.
"Та пішло воно до біса!"
Проколена все і вся, Сун Мін витер кров з рук об одяг. Мисливець все ще тримав мішок в руках.
Сан Мін забрав його ніж. Той був занадто великим, щоб помістити в сумку*. Він взяв ніж і порився в його речах.
(Сміх)П.р: WTF? Копія вміщає, а ніж - ні?)
Нічого крім грошей не було. Він сподівався на щось пов'язане з бойовими навичками, але такого не було.
« Яка різниця. Я зараз зайнятий іншими справами..."
"Аметичное Хлако" було досить складним. Він навіть не міг повністю скористатися з того, що навчився духовного Копія. Можливо, потрібно дістати більше технік ...
Сан Мін залишив тіло і подався до виходу з лісу. Йому не стало погано через вбивство людини. Він уже звик до такого.
Сун Мін не був одним з тих, хто намагався вбивати своїх ворогів. Але якщо противник намагався вбити його і не мав іншого вибору, він убивав.
Він сам не був у захваті від вбивства. Швидше відчував ... Сумно. Тепер він розумів, якими слабкими були тут Безкласові. Десятки людей загинули від рук майстрів бойових мистецтв лише третього рівня.
« Він полював лише тиждень. Після цього, він більше не показувався."
Можливо... Він помер. Він міг напасти на воїна чи мага, або ж на Безкласового, який виявився сильнішим за звичайних. Сун Міну було все одно, як мисливець помер в попередньому житті.
Він помер і в цьому житті. І полювання скінчилося.
- Ти приніс дивний клинок. — Пробурмотів Джек. Він подивився на клинок, отриманий від Сан Міна. Це означає, що його власником був майстер бойових мистецтв.
- Не очікував дізнатися, що майстер помре в лісі...
— Не всі майстри однаково сильні.
— Да. Третій чи другий рівень, ці могли і померти.
Джек насправді не питав про походження клинка. Однак він добре заплатив за нього.
- Знаєш того хлопця, з яким недавно обшивався.
—... Так? А, Хюн?
- Так, він самий... Хто він?
Очі Джека звузилися. Чому він запитував про це зараз? Сан Мін нахилив голову і широко розкрив очі.
- А що з ним?
— Нічого, я бачив його на площі... Я не знаю, чим він там займається. Він просто іноді сидить там, поруч з фонтаном, а потім гуляє ...
Джек насупився.
— Мені просто трохи не по собі. Це... Що я повинен ще сказати. Інтуїція... да. Саме вона. У мене є інтуїція, яка каже: « Будь подалі від нього...
Джек злегка посмів над собою, поки говорив. Тринадцятирічна дитина викликала у нього занепокоєння. Але Джек довіряв своїй інтуїції. Вона не раз рятувала його, коли він блукав по лісі.
- Я не знаю, що він робить. — Чесно відповів Сан Мін. Ві Джі Хюн може і займався чимось ще, а Сун Мін давав йому гроші на це.
Але навіть так Сун Мін не знав, що за справи були у Ві Джі Хюна.
У минулому, Ви Джі Хюн затримався в Дженабісі тільки місяць. Сан Мін не знав, куди він пішов. Він був зайнятий собою.
Він знову почув про нього, коли став найманцем. Тоді йому було вісімнадцять і він жив близько місця, що називався Брону.
У цьому ж місці, рік тому ім'я Ві Джі Хюна розійшлося по окрузі. Тепер його трохи заінтригувало цікавість. Чим він займався протягом трьох років. Сун Мін жив ці три роки в Дженабісі і через рік став найманцем. І перш ніж став відомим, Ві Джі Хюн пропав десь на три роки.
Що робив Ві Джі Хюн весь цей час? Вже пройшов місяць. Якщо все станеться, як раніше... Ві Джі Хюн залишить Дженабіс.
« Але Ві Джі Хюн зараз інша»
Людина не змінюється. Однак обставини змінилися. Минулого разу Ві Джі Хюн не зустрічав Сун Міна. Сун Мін знав, що зробив Ви Джі Хюн через місяць.
Того місяця Ві Хюн створив обурення в Дженабісі. Він знищив чотири клани гоблінів і три орких. Навіть з урахуванням їхнього швидкого розмноження виникла проблема в балансі лісів.
Не те, щоб він не ходив до лісу. Але цей Ві Джі Хюн відрізнявся. Він не пішов цього тижня, але він супроводжував Сун Міна минулих три тижні.
Але тільки супроводжував і нічого не робив. Поки Сун Мін бився, він оглядав округу на наявність грибів, квітів... або жуків. Іноді він виправляв помилки у рухах Сан Міна.
- Ти тут?
Ві Джі Хюн вже повернувся в таверну. Він посміхнувся Сан Міну, коли той увійшов до кімнати.
- Ти рано прийшов.
- Ти теж.
Сон Мін прокинувся рано. Він потренував « Аметистське Хлако» і потім пішов на задній двір гості, щоб попрактикатися зі списом. Після того як він повернувся додому, після обіду. Ну, зробив все як завжди.
Сьогодні ж він повернувся до обіду. У нього було багато грошей, так що відпала потреба в полюванні.
— Ти зазвичай приходиш до вечері.
— Я сьогодні закінчив читати всі книжки в бібліотеці. — Розсміявся Ви Джі Хюн.
За чутками, дошіль колись до Сун Міна про Ві Джі Хюне, він чув, що той був жорстокою людиною.
Але пожив з ним якийсь час він зрозумів, що прізвисько маленький диявол не зовсім йому підходить. Ві Джі Хюн часто змінював вираз обличчя і нерідко сміявся. Було погано, коли він кидався фактами людям в обличчя, але Ві Джі Хюн володів деякими манерами. Він був добрий до таких людей, як Лула і Ганс.
— Ты...
Сьогоднішній обід - бутерброд з м'ясом. Лула вийшла з кухні на тарілці із бутербродами. Ві Джі Хюн збирався сказати щось, але закрив рот через присутність Лули.
- Ти вбив людину.
Перекинувшись парою слів, Лула повернулася на кухню. А коли вона пішла, Ві Джі Хюн пробурмотів це. А Сун Мін, який збирався порізати бутерброд, замер.
—... Гм?
- Ти пахнеш кров'ю. Людської крові.
Ві Джі Хюн торкнувся носа і засміявся.
- Я звик до цього запаху. Я вбивав раніше... Важко до такого не звикнути.
— Це просто кров, хіба ні?
- Ні, це зовсім інше. Навіщо ти вбив?
—...
Сан Мін мовчав. Потім зітхнув і розрізав свій бутерброд.
- Це був майстер бойових мистецтв третього рівня. Він хотів мене вбити...
- Ти переміг його. Тобі слід вивчати "Аметистичного Хмари".
— Я не зміг відкрито з ним битися.
— У тебе недостатньо ци. — Відповів Ви Джі Хюн, ніби знав. Він витер серветкою соус.
- Ти унікальний.
Очі Ві Джі Хюна просяяли.
- Поки ти полював, я гуляв містом, щоб побачити і зрозуміти цей світ. Я вивчив позицію Безкласових. Більшість з них... Все жахливо.
— Це так.
- Розумію. Ці люди не здатні вбити навіть маленьку тварину. Якщо людина може легко вбивати, то вона напевно зламана.
Ві Джі Хюн знав. Він з дитинства вбивав, так що звик до цього. Не зовсім так, просто йому було плювати на це.
- Ти інший. Минуло два місяці. Ти поїхав до лісу, як тільки прибув сюди. Потім, ти полював на монстрів.
—... і в чому ж різниця? Ти не виживеш без полювання.
— Хаха! Думаєш Безкласові не знають про це і не можуть зробити це? Вони знають, але не можуть вирішитися. Вони не можуть ризикувати своїм життям, вони не зможуть вбити іншу істоту. Вони все розуміють, але не можуть зробити.
Такі відмінності між Безкласовими та іншими. Всі інші мусили вбивати. Бойові техніки - це, по суті, найкращий спосіб чиєїсь вбивства
Це стосувалося магів. Магів можна вважати науковцями.
Але насправді були відмінності. Магія дозволила легко вбивати.
А як щодо Безкласових? Вони не мали ані навичок, ані рішучості. Ось чому вони так жили.
— Тебе чотирнадцять. Важко вбивати в такому віці. Адже це важко, вбити людину або навіть маленьку тварину. Але ти робиш це без коливань.
— Прийдется.
— Ладно. Тоді дай мені ще дещо сказати - потиснув плечима Ви Джі Хюн. Що він хоче сказати? Сан Мін подивився на Ві Джі Хюна, засунувши бутерброд в рот.
— У тебе немає таланту.
— Угх!
Він поперхнувся через цю несподівану заяву. Бутерброд застряг у його горлі. Сун Мін голосно прокашлювався, запуючи молоком.
— Але це дивно. У тебе немає здібностей... але у тебе є стоянка для удару списом. При цьому ти робиш багато зайвих рухів, але таким чином можеш вбити.
- Що ти хочеш цим сказати?
— Два місяця. Минуло два місяці. Така майстерність досить вражаюча для того, хто займається два місяці. І це стосується не лише коп'ю. Ти звик використовувати ци. Крім того, ти більш-менш правильно працюєш ногами, коли використовуєш технології культивації... Знаєш про це? Коли людина використовує техніку, її ноги плутаються. До цього важко звикнути.
Він знав це. Він витратив багато часу, намагаючись вивчити "Один Грім".
- Ти звик до цього. Твоя техніка списа тільки другого класу, але вона все ж відпрацювала. Всього за два місяці? У тебе немає таланту. Як?
Ві Джі Хюн розсміявся. Робота ніг? Йому довелося звикнути до цього. Мені потрібно було десять років. Спис? Також. Він провів десять років у шкурі найманця, відточуючи майстерність.
— Це дивно. Дивно... Що ти приховуєш?
Ві Джі Хюн дивився на Сан Міна. Сун Мін заспокоїв своє серце і витер рот долонею.
- Я нічого не зрозумів.
- Ти продовжуєш брехати. Мені не подобається брехня.
—... У всіх є секрети. Хіба це добре, намагатися витягнути їх у когось? — Проворчав Сун Мін. Ганс говорив про це. Його інтуїція сказала йому триматися подалі від Ві Джі Хюна. Сан Мін зараз був згоден з ним. Його поведінка була дуже таємничою. У якого 13-річного хлопчика голова працює ось таким чином?
"Він просто не ставиться до справи легковажно"
Сон Мін швидко випив молоко. І почав думати.
Був один простий спосіб припинити підозри.
Сказати, що він переродився. Але чи він міг? Він хотів знати, чи зможе він довіряти Ві Джі Хюну і вірити йому взагалі.
— Секреты. Так, у всіх вони є. У мене теж.
Ві Джі Хюн розсміявся.
— Тоді що щодо цього? Я розповім тобі свій.
- Не думаю, що твій секрет цінніший за мій.
— Зрозуміло. А як щодо цього? Я додам ще дещо. Техніка списа? Техніка Прискорення? Що завгодно.
—... Я не зможу використовувати їх. У мене немає таланту. Язик також жаліє. - Сказав Сан Мін з похмурим обличчям. Ві Джі Хюн виглядав так, ніби не розумів.
- Дивні речі ти говориш. Итак... так і повинно бути. Технологія претендування духовного Копія ніщо в порівнянні з технікою вищого рівня. Чи не краще вивчити техніку списа в довгостроковій перспективі?
— У мене недостатньо ци.
- Ти забагато хочеш.
- Я не хочу багато чого.
— Ладно. Я віддам 20 відсотків своєї ци. - Сказав Ви Джі Хюн. На таке Сан Мін широко розкривав рот. Ци ❖ це не те, що легко отримати, але він не розумів чому Ві Джі Хюн так сильно хотів дізнатися його секрет.
- Чому ти так сильно хочеш знати мій секрет?
— Мені цікаво. Ти мій єдиний друг. Хіба це дивно, дізнатися секрет друга?
— Я не хочу знати твой...
- Ми з тобою відрізняємося. У мене немає наміру тебе звинуватити, але я хочу дізнатися. Так, як тобі? — сказал Ви Джи Хюн. Лі Сан Мін замислився. Техніка списа, ци і секрет Ві Джі Хюна. Можливість, яку він може ніколи більше не уявити. Сан Мін зітхнув і кивнув.
—... Гаразд. Тільки пообіцяй мені дещо. Коли почуєш мій... Не вбивай мене.
- Навіщо мені це робити?
— Обещай.
— Ладно. Я обещаю. Я тебе не вб'ю. Незалежно від того, що ти скажеш чи станеться, я не вб'ю тебе. Ти мій друг. — Кивнув, сказав Ви Джі Хюн. Сан Мін відчув провину після його слів.
— Ладно.
— Я скажу першим.
Сан Мін хотів щось сказати, але Ві Джі Хюн підняв руку.
— Я – дівчина.