—... Що? — Резко запитав Лі Сан Мін. Він швидко обернувся і подивився на Ві Джі Хюна. Ві Джі Хюн подивився у відповідь зі сумним видом.
- Чому відстій?
Він не знав, де набрався сміливості, щоб поставити питання Ві Джі Хюну. Він отримав бойовий скелет. Він вивчив « Подовгові небеса » і тренувався кожен день. Він розумів, що не був сильним, але старався як міг.
І зараз, всі його зусилля назвали відстій. Дивлячись на Ві Джі Хюна, Сун Мін закусил губу. Ві Джі Хюн безтурботно зустрів його погляд, поки розкривав рот.
- Надто багато непотрібних рухів.
Його розкрикували на самому початку.
- Коп'є довге. Тому важливо знати, як користуватися його довжиною.
Ві Джі Хюн підняв руку, після чого пальцем вказав на спис.
— Але ти намагаєшся наблизитись до них. Немає сенсу робити це. Не було сенсу у використанні навичок. Якщо ти зробив 5 кроків. Просто п'ять кроків, щоб ти зміг набити списом по гобліну.
—... У мене недостатньо сил...
— Правда? — розсміявся Ви Джі Хюн.
— Ці хлопці не мають жодних навичок, а твого списа не просто для того, щоб колоти. Якщо ти не маєш сил, то можеш наносити тупі удари. Коп'є можна по-різному використовувати.
Лі Сан Мін слухав Ві Джі Хюна, не знаючи, що відповісти. Вперше він чув щось подібне. Сан Мін намагався використати спис, але ніхто не розповів йому про можливі технології.
— Звичайно, списом можна не тільки колоти. Ти можеш розмахувати і бити ним. Але було б помилкою робити це, якщо в цьому немає потреби.
Лі Сан Мін застонав. Він був озлобленим, коли йому говорили, що його вміння бути відстійним, але слухаючи критику Від Джі Хюна, він міг зрозуміти свої помилки.
— Але, незважаючи на непотрібні замахи, вони мали практичну особистість... Стоянка - досить пристойна. Доповніть використання списку списів. Через те, що ти вчишся самостійно. — Відчитуючи його, кивнув Ви Джі Хюн.
Ти не такий вже й поганий. За допомогою навичок... Я не зовсім розумію, але навчився цьому за місяць без вчителя, вірно? Зовсім не погано.
« Ні, я витратив на це тринадцять років. У Лі Сан Міна проникли плечі."
—... Йдемо ...
Лі Сан - Мін висихнув і попрямував до найближчого гобліну. Він вирвав їм зуби і вилив кров в пляшки. Ві Джі Хюн підійшов до нього.
— Уём? Куда?
— Я... Я повинен піти до готелю, в якій зупинився.
- А як щодо мене?
- Чому мене питаєш?
— Можна мені з тобою? — Посміхнувся і запитав Ві Джі Хюн. На таке рот Сан Міна широко відкрився.
—... Зі мною?
- А як щодо цього? Якщо заплатиш за мене, я навчу тебе бойовим мистецтвам.
Розум Сан Міна прояснився. Він отримав можливість навчатися від Малого Диявола! Це можливість, незрівнянна навіть зілля інтелекту, яке він планував отримати.
- Обучишь... Вчите мене?
— А, я не можу вчити тебе подяки дияволові. Це вміння призначено тільки для розділів і їх заступників. Навіть якщо тут немає сект... Я не можу вчити тебе цьому.
Він навіть не розглядав цього. А, але він погодився б, якби Ві Джі Хюн хотів навчити його цього.
— Ахах! Хіба це не чудова можливість. Ти ж не відмовишся від неї?
— Н-нет.
Лі Сан Мін сковтнув слину. Ві Джі Хюн більше не був лише тринадцятирічною дитиною. Тепер він став для Сун Міна Богом.
Бог приготував йому обід і нагодував його.
***
- Хто це? — Запитала здивовано Лула, прибираючи зі столу. Лі Сан Мін посміхнувся, поки представляв Ві Джі Хюна.
— Він іномірець, покликаний сьогодні.
— Он Ви Джи Хюн. — представився Луле Ві Джі Хюн. Це була та сама Лула, яка хотіла, щоб Сан Мін називала її своєю старшою сестрою, але зараз вона просто дивилася на Ві Джі Хюна з розкритим ротом.
(П.п: здається Ві Джі Хюн тут представився в третій особі, як зазвичай робили у старину). Самоіменування багато говорить про характер персонажа. Інакше кажучи, він високої думки про себе).
Це мало сенс. Лі Сан Мін мав звичайне обличчя, а Ві Джі Хюн відрізнявся.
"Хорош у бойових мистецтвах, доброго походження, розумний і красивий"
"Мир - несправедливий" - сіяв Лі Сан Мін. Ві Джі Хюн був гарним навіть у свої 13 років. Він був молодим і ще не мав ніяких чоловічих рис обличчя, але через п'ять років, ймовірно, всі будуть обговорювати його красу.
- Судячи з його одягу, він майстер бойових мистецтв. — Пробурмотів Джек. Він подивився на Сан Міна і запитав:
- Ти хочеш дати йому переночувати тут?
— А, да. Я заплачу за нього.
— Це радує. Тут багато кімнат.
Лі Сан Мін довелося заплатити більше, але його це не хвилювало.
Він витрачав на готель 10 000 Ерії. Реальна вартість була 20 000, але Джек був такий добрий, що зрізав її наполовину.
— Це обійдеться тобі в 20 000. З твоїми вже 30 000. Гаразд, коли я побачу твоє обличчя, то вкорочу його до 25 000.
- Дякую!
Джек виявився досить щедрим, Сун Мін радісно розсміявся і кивнув. Він потягнув Ві Джі Хюна до кімнати. Тому що кімната біля Сан Мін була порожня, Ві Джі Хюн вирішив оселитись там.
— По-перше, я хочу знати, чого ти хочеш навчитися.
Ві Джі Хюн не пішов до своєї кімнати, а пішов за Сун Міном у його кімнату. Він сів на ліжко і оглянувся.
- Спочатку, розкажи мені про те чого ти навчився.
— Я вивчив « Подовгові небеса», « Одін Грім» (Джоган) », « Кам’яне тіло" і "Тіхнику Копія Престегації Душі".
- Гаразд, де книга "Південних Небес"?
Сон Мін підняв матрац з ліжка і дістав книжку. Він віддав її Ві Джі Хюну. Ві Джі Хюн переглядав її якийсь час, а потім прищепив мовою.
- Так і знав. Вона не така вже й хороша. У неї є тільки одна перевага, ти також можеш вивчити інші технології культивації ... Гм.
Ві Джі Хюн насупився.
- Що ти хочеш вивчити? — Запитав Ви Джі Хюн.
- Я знаю багато технік. Я не оволодів ними усіма майстернями, але пам’ятаю все до одної. Всі вони технічно вищого рівня, так що будь-який з них буде корисним для тебе.
—... мм...
« Як же використати цю можливість» — думав Сун Мін.
Спочатку він хотів вивчити деякі методи культивації. Його "Подовгові небеса" були кращим, ніж те, чим він володів в попередньому житті, але він змінить їх, якщо Ви Джі Хюн розповість про більш корисне вміння.
« Не техніку списа... Ще рано... Спочатку мені потрібна внутрішня сила."
На щастя, це було те, про що він думав. Сан Мін подивився на Ві Джі Хюна.
- Я хочу вивчити техніку культивації.
- Я так і подумав. — Розсміявся Ви Джі Хюн.
— Твої "Подовгові небеса" так собі техніка. Воно навряд чи доходить до керівництва розвитку першого рівня. У мене в голові є 10 навичок краще цього. Знаєш, яка різниця між технікою культивації першого рівня і тенденцією вищого класу?
—... Розуміння?
— Це не неправильно, але також і правильно. Розуміння... Це складно. Різниця між ними в « здатності сприймання». Техніки, що культивували найвище становище, були тими, які досягли десятки і сотні років. З ними легше вчитися і розвиватися.
Сан Мін погоджується з цим.
- Що щодо "Аметистого Хмари". Воно не порівнюється з « Благородством Диявола», але « Аметистське Хмаро » теж не гірше. За його допомогою легко знаходити внутрішню енергію, і якщо достатньо тренуватися, то можна навіть дістатися до межі. — Сказав Ви Джі Хюн, і раптом заговорив про навички. Сан Мін підняв руки?
— Що таке?
—... Я не зможу запам'ятати все. Ти не можеш записати його?
Сон Мін дуже посміхнувся. Ви Джі Хюн хмикнув.
- У тебе немає навичок запам'ятати.
Навіть сказавши це, Ві Джі Хюн взяв у Санмін перо і папір почав записувати інструкцію.
- Чому ти не попросив техніку для списа. — Записуючи, запитав Ві Джі Хюн.
Мені потрібна внутрішня сила.
— Як ти й сказав, тобі не потрібно уміння списа.
- Мені б не перешкодило, але... Я навіть не можу повністю скористатися умінням списа, яким зараз володію. Я не впевнений, що зможу використовувати кращі навички списа, ніж той, який у мене є зараз, навіть якщо вивчу його.
- Це мудро з твого боку. Я бачив твої навички списа лише на мить... Ти ледве схотів з тим, що маєш, щоб вивчити кращі технології списа.
Цей факт завдав йому болю.
Через годину, Ви Джі Хюн відклав перо. Сон Мін з благоговінням прийняв папір із рук Ві Джі Хюна.
«... Чи повинен я попросити ще один навик? "
Як тільки він зібрався прочитати, раптом його почуття пожадливості затуманило розум. Він не знав причини, але Ві Джі Хюн був щедрим до нього. Навіть зараз. Техніка, яку він дав Сун Міну, була незвичайною і незрівнянною.
Якби про це керівництво дізналися в Ерії, щоб отримати його, люди пролили б річки крові. А він отримав свою винагороду лише за те, що заплатив готельну кімнату.
Сан Мін зустрівся поглядом з Ві Джі Хюном.
Ні, тринадцять років досвіду кричали йому, що було б небезпечно просити більшого.
—... Дякую.
— Я тільки дав те, що вважав справедливою ціною за кімнату. Ти мій перший друг, тому я дав навіть більше, ніж планував. — Говорячи це, Ви Джі Хюн посміхнувся.
- Якби ти ще щось попросив, я б сильно розчарувався в тобі. — Добавіл Ви Джи Хюн.
— Я не думаю, що це варто було б дружби.