Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Я став спадкоємцем Німеччини!

Розділ 197

Прочитано 0% глави

"Уразлива атака!" — Від того, хто був у паніці, пролунав сумний крик.

Ворожа атака?

Звідки взявся ворог?

У небі? На морі?

Але чому не було сирени?

Перед тим як натовп встиг відреагувати, сталевий монстр видав серію зубодробних і болючих криків.

"Біжи!" — Хоча вони особисто не стикалися з потопленням лінкора, то всі були не дурні, і це був явно поганий знак.

Натовп кинувся до дверей, але не встиг вони зробити і декількох кроків, як величезний корабель сильно здригнувся, заставивши хвилю моряків, що не змогли здійснити більше кількох кроків у падінні. Все в їдальні, що могло рухатися, тремтіло і розбивалося про них.

Чулися всілякі прокляття, крики і обережні молитви, і ніхто не звернув уваги на ще один вибух зовні; все, чого вони хотіли, це вибратися звідси, інакше сталеве чудовисько перетвориться в стальній труні та затопить їх тут назавжди.

Але перш ніж вони змогли встати на ноги, корабель з неймовірною швидкістю піднявся; невдовзі пів їдальнею перевернувся і перетворився у стелю.

Колишні моряки жахалися, як бурхливі води шалено заливають різні люки і випускали відчайдушний крик страждання.

"О Боже!"

"Допоможіть!"

« Я не хочу вмирати! »

Поки нещасні моряки безпорадно охолоджувалися у холодній воді, командир військово-морської бази в Скапі Евріт Джонс Гебрю вже давно втратив свідомість.

Раніше єврейський командир насолоджувався смачним сніданком у своїй кімнаті, коли пролунав перший вибух.

Він нахмурився, побачивши раптовий вибух, який пролунав з боку порту. Коли він збирався попросити свого ад’ютанта піти в порт і запитати, що відбувається, паничний вид схопився та закричав: « Сер командире, Роyal Oak вибухнув! »

Першим вибухнув нещасний лінкор Royal Oak, який все-таки не уникнув своєї участі.

« Що відбувається? » — Командир Гебрю був приголомшений і ривком піднявся на ноги: « Це ворожа атака? »

Чому не було сирени, якщо це був ворожий напад?

Ад’юрант у паніці похитав головою: « Я так не думаю, на сторожовому посту ворогів не помічено».

« Чорт! Підготуйте мою машину і йдемо в порт".

Машина, в якій їхав коммандер Хебрю, тільки встигла проїхати половину шляху до порту, коли з боку порту пролунав ще один гучний вибух.

"!!" — Неприємне передчуття не принесло жодної користі з його свідомості: « Здійснити вибух? »

Ад’ют з сумом похитав головою і почав торопити водія: « Швидше! Швидше!"

Водій натиснув на педаль газу і помчав через весь порт.

Незабаром машина під'їхала до входу в командну вежу порту, і командир не міг чекати, поки ад’юрант відкриє йому двері, тому він поспішно вийшов з машини і побіг у командну башту до вікна, з якого відкривався вид на весь порт.

« Господи! » « Одного разу командир Гебрю мало не знепритомнів. На місці, де був пришвартований Royal Oak, залишився тільки перевернутий гребний гвинт, а весь корабель занурився у воду. Накренився і пришвартований поруч з ним лінкор "Айрон Дюк".

« Що тут відбувається? » — Два нещасних випадки підряд? Це занадто підозріло, вірно?

« Бум! Бум!». — Саме в цей момент вибухнули два гігантські бомби, і всі побачили як лінкор "Нільс" та авіаносець « Темний гігант» піднялися з-під води силою вибухів, а неозброєним оком було видно, як палуба повітряного велетня відірвалася від середини. Не було б краще, якби не лінкор "Нільсон", який сильно постраждав.

Побачивши це, командир Гебрю ослаб ноги і майже впав на землю: « Ворожий! Підніміть тривогу негайно! Шукайте підводний човен, і приготуйте есмінець! Швидше!" - Він був командиром, який вважався досвідченим і першим думав, що атака йде з-під води. І єдине що може почати напад під водою — це підводний човен. Відразу ж він наказав есмінцю, головуючий патруль знайти підводний човен.

"Чорт, як цей виродок пробрався сюди?" — Командир борсмотів крізь стиснені зуби, прислухаючись до різкого воювання сирени над базою. Він був впевнений, що бухта Скарпа сильно захищається, так як ж, чорт візьми, цей хлопець пробрався всередину?

У будь-якому випадку, його військова кар'єра підійшла до кінця і після цього йому довелося б піти у відставку без військового трибуналу. Тепер він просто сподівався уникнути якомога більшої шкоди.

Есмінці, які отримали наказ, почали шукати зануреної субмарини.

Бум!

Лише через дві хвилини пролунав п’ятий вибух.

« О Боже! Це авіаносець Арка Ройал!"

Командир Гебрю виходив з себе: « Що вони роблять, швидше топіть підводний човен!»

Капітани есмінців були до біса пригнічені, чому вони не могли знайти цих покидьків?

Але, скільки б вони не використовували свої гідролокатори, ніякого руху. Зіткнувшись з істеричними умовляннями та виговорами командира Хебрю, вони могли тільки наказати своїм людям почати скидати глибинні бомби, і вони поняття не мали, в що вони можуть потрапити, навіть якщо це відлякує ворожий підводний човен.

Глибоководні бомби були традиційними й ефективними протиложними. До кінця Другої світової війни потужна бомба ASW була основним засобом, який випереджував міни, літаки та морські гармати в рекорді USW.

200-фунтовий заряд, який зазвичай містить близько 150 фунтів вибухової речовини, еквівалентний лише снаряду середньої калібри, але при вибуху в морській воді він може спричинити досить потужний удар; він міг пошкодити корпус підводного човна у радіусі 30 метрів. Якщо точка вибуху знаходиться менше ніж за 10 метра від морського судна, то швидше всього, завдасть їй нищівних збитків.

Бум! Бум! Бум!

Британські моряки кидали в крижану воду глибинні бомби, а потім спостерігали за стовпом білої води на поверхню з одним гучним глухим стуком. Ця атака тривала коло чверті години, а море зітхнуло від хвиль, подібних до кип’ячого котла.

"Сбіг?" — Командир Хебрю прикрив свою трохи побажаючі груди, і пробурмотів тихим голосом, ніби заспокоюючи себе: « Розрушувач формації один продовжує пошук, інші форми швидко врятує інших!».

Бум!

Ще один вибух, і цього разу під удар потрапив лінкор "Престиж".

Коли єврейський командир подивився на це, то відчув лише різкий поштовх у серці і його очі потемніли.

https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini

Попередня главаНаступна глава