У другій половині дня Янік вирушив на територію « Крупп Арсенал».
Засновником компанії Крупп був Альфред Креп-старший. Крупп, який виробляв гармати, що дозволили Бісмарку перемогти Австрію та Францію в середині 19 століття, з того часу є стовпом німецької держави і користується величністю вищого керівництва країни.
Але коли президент компанії Крупп у другому поколінні, Фрідріх Альфред Креппе, покінчив життя самогубством після того, як в пресі було викрито його гомосексуальний скандал, сім’ю передали онуку Альфреда Крупа Берте. Вона успадкувала величезну промислову Імперію.
Вільгельм II сам організував шлюб Берти, щоб бізнес сім’ї Крупп не потрапив у руки його політичних ворогів. Він попросив дипломата Густава одружитися на « королеві артилерії » і дав Ґуставу дозвіл додати до свого імені почесне ім'я Крупп. Потім Берта народила Альфреда Круппа-молодшого.
Саме Густав Крупп тепер керував компанією Круп. У цей час він вже чекав біля воріт зі своїми людьми, і коли він побачив Яніка, який виходив з машини, то поспішив йому назустріч: «Ваші Високість, ваше прибуття дуже прикрашає це місце».
« Пане Ґустав, ми з вами дійсно застали хороші часи, чи не так». - Сказавши щось, що спантеличило Густава, Янтор подивився позаду Ґуставу на Альфреда-молодшого: « Альфред давно не бачилися».
"Ваша Високість" — Альфред молодший був на два роки молодшим від Янгола.
« Я чув, що ти здійснив подорож до Польщі, як там було?»
"Чесно кажучи, дуже погано, Ваше Високість". Альфред-молодший з нассміявся: « У ньому є досить застарілі речі, і більшість із них потребують оновлення".
Він посміхнувся: « Це нормально, що ми повинні відстати і якщо вони більш просунутися, ніж ми, то це нам слід перемогти. Поновлюйте якомога швидше і робіть так швидко. Врешті-решт, цих військовополонених можна використовувати тільки протягом трьох років.
Цього разу вони взяли в полон понад мільйон польських солдатів. Звичайно, він не збирався дозволяти їм сидіти в таборах для військовополонених і витрачати на них коштовні харчі та розподіляти полонених між підприємцями фабричних компаній, які були готові працювати у Польщі.
Альфред-молодший захитався і прошепотів: « Ваші Високість, це порушення Женевської конвенції - змушує військовополонених виконувати важку роботу».
Жаннік відповів безжурно: « Я їх не змушував, вони самі зголосилися. У них такий самий восьмигодинний робочий день, як і у німецьких робітників, ми їх годуємо, розміщуємо та платимо їм зарплату. Чим це відрізняється від звичайного візиту до роботи?»
Альфред не міг не дивитися на нього в незручному становищі: «Ваша Високість просить нас платити їм нормальну зарплату?»
Янік кивнув: « Так, я збирався попросити вас заплатити тим військовополоненим, хто працював. Але їх зарплата складає лише чверть від заробітної плати звичайного робочого". — Поточна мінімальна зарплатня для німецьких робітників становила 200 рейхсмарок на місяць, що зробило б платню військовополонених майже 50 Рейксмадок.
У початковий період, коли Радянський Союз і Німеччина розділили Польщу 39 року, а в 41-му почалася радянська війна та Німеччина повністю окупувала Польщі. До 44-го року середня зарплата найнагатівників у Польщі становила 20 Рейхсмарок щомісяця. А ціна свинцю на чорному ринку становила понад 200 марок за кілограм, що означало, ніби поляк міг купити два фунти свинини на рік.
І це ще не все: їдальня на торпедному заводі під Варшавою була розділена на два проходи для німців і поляків, і за пізній прихід, ранній догляд, рання інструментів на підлогу, плітки або куріння в робочому часі відразу відповідали ударами, пінками, а потім ув'язненням на гаптвахту більше ніж на 24 години.
Польські фермери були змушені віддати свої землі німецьким сусідам, разом зі 160 000 німецьких іммігрантів з України, які прибули в Варшаву без одягу, а через кілька місяців із сотнями акрів землі і купою найманих робітників, колишні польські землевласники повинні були лю́ться у тих самих Вітхамах будинків, де колись жили німецькі найнагаті фермери, вони мали працювати по 12 годин щодня, але будь-які несанційні прогулянки стали суворими. Один німець раптом згадав зауваження сусіда-поляком за багато років до цього: « Чому ти завжди говориш німецькою, ти ж не в Берліні» і відправив свого сусідів у табір смерті Дахау.
Полякам не дозволялося заходити в магазини, паркі, сади, трамваї не ходили на вихідних, а польські школи були майже повністю закриті. Тодішній губернатор сказав: « Достато, щоб їхні діти могли рахуватися до 100».
Такий спосіб управління, здавалося б, був настільки тупим, що викликав би бунт у будь-кого. Від них неможливо було позбутися, а хвилі повстання ставали дедалі частіше і всюди спалахували заколоти, так що це тільки погіршувало його проблеми.
« Це сторічний план для Імперії. Той, хто може обдурити своїх начальників і підлеглих, або піти проти закону; я не проти сслати всю їхню сім'ю та його самого жити в концентраційному таборі, щоб він продовжував служити Імперії." « Люди — це ті, кого легко задовольнити доти, доки вони ситі, одягнені і забезпечені житлом. Вони не можуть дозволити собі бунтувати ».
Густав Крупп, який слідував за ним, поспішно промовив: « Будь ласка, будьте певні, Ваша Високість, Краппи віддані вам як місяць сонця. І у нас не буде ні найменшого компромісу з вашими наказами."
« Звичайно. Альфред, ти знаєш Маркса?»
Альфред раптово засміявся і риторично запитав: « Ви маєте на увазі людину, яка написала "Капітал", Карл Маркс?".
« Так, я пам’ятаю рядок з цього журналу: « Якщо є 100 відсотків прибутку, капіталісти встануть і підуть на ризик; якщо існує 200 процентів доходу, то капіталіст кинуть виклик закону. Якщо там 300% прибутків, тоді всі закони будуть затоплені! » Я дав тобі достатньо прибутку; сподіваюся, ти не будеш жаліти, інакше наслідки будуть сумними."
Батько і син поспішно кивнули у відповідь, а Яннік продовжив командувати: « Не можна затримувати зарплату; їм надається медична допомога, якщо вони захворієте. Преторіанська гвардія буде розміщена на кожній фабриці для нагляду. Якщо хтось з в'язнів буде неслухняним, наводити на себе біду або ще якимось чином проявляти невдоволення, він буде переданий преторіанської гвардії. Тих, хто добре поводився, варто нагородити. Наприклад, організувати зустрічі з їхніми сім'ями або щось в цьому роді."
Після якогось досвіду Яннік говорив про мету своєї подорожі: « За чим я прийшов, готово? » Він був настільки категоричним, що якби хтось дійсно сказав: « Не готово» - він нічого не зможе зробити з собою і просто кинути його в концентраційний табір.
« Все готово до роботи в будь-який час». — Густав поспішно відповів.
Янік кивнув головою: « Тоді я хочу бачити його! »
"Ваші Високість, будь ласка."
Група вийшла на відкрите експериментальне поле, підійшла до обсерваторії з одного боку і побачила 88-м Зенітне знаряддя, заснованого неподалік. Поруч знаряддя інтенсивно працював стандартний артилерійський загін.
Густав запитав шанобливим голосом: « Чи є ще Високість, нам починати?» — Побачивши, що Янік кивнув, він повернувся і махнув рукою вниз.
"Перерізка порядку!" За гучною командою командира артилерійського відділення бронебойного патрон був дослуханий в патронник.
"Целься!"
"Огонь!"
"Бум!"
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini