Це була не епоха Інтернету, коли новини швидко поширювалися по всьому світі.
Тільки коли Михаїл, капітан Ґвардії Сталіна, привів групу чоловіків до командування на фронті, Ворошол і Єжів дізналися, що їх обман було викрито в іспанських газетах.
У той час, двоє чоловіків обговорювали, що саме вони повинні зробити, щоб прорвати польські лінії, навіть якщо це буде всього лише маленька ділянка. Вуроламу прийшла в голову ідея: « Я думаю, що ми можемо зосередитись на їжі та боєприпасах інших військ і відправляти їх у декілька основних дивізій, і провести напад у локальному районі, який повинен прорвати їхні лінії."
Їжів поспішно кивнув: « Це добре, тож будь ласка, поспішайте віддати наказ, маршал». — Тепер йому здавалося, що кожна хвилина є мукою для душі. Як тільки цей наступ досягне успіху, він негайно залишить цю діру і більше ніколи в житті не ступить на лінію фронту.
Одного разу, коли двері кабінету грубо штовхали і зайшли кілька фігур, він хотів зняти слухавку й дати наказ.
Він вигукнув: « Як ти смієш! Хто ви такі? Хіба ти не знаєш, що це за місце?» — Він подумав, що Михаїл на чолі групи виглядає якось знайомо, коли почув « Бах» і Єжів, який сидів на стільці, впав на підлогу зі смертельним виразом обличчя та з тремтінням вказав на нього: « Ти - ти... Михаїл!».
Михаїл? Ворошувач також нарешті згадав, хто цей зухвалий хлопець - він капітан охорони Сталіна!
Вушкола ослабла нога, і він мало не впав на коліна, швидко вхопившись за стіл поруч з собою.
Побачивши це, Михаїл зрозумів і не допускав слів, помахавши рукою. За ним підбігли двоє міцних чоловіків, взяли двох чоловіків та вирушили в дорогу.
« Ні, ні, що ви робите, я хочу побачити лідера! Я хочу побачити товариша Сталіна!" — Єжів подумав, що його збираються витягнути для таємної страти і бився в істерику, чіпляючись за ніжки столу.
Михаїл з холодним голосом сказав: « Лідер хоче бачити тебе.
Єжів замір, руки втислися у ніжку столу: « Ні, я залишуся тут, щоб боротися! Всього за день, ні, Ні, всього за пів дня ми зможемо взяти польські лінії ... Я заглажу свою вину... я!».
Почувши цей беззв’язковий хліб, Михаїл нетерпляче махав рукою, і здоровий чоловік вдарив Єжова за руку.
Їжів впав на підлогу, коли двоє молодих чоловіків взяли його, а Водолів, обличчя якого тряслося в передсмертній дріжджі, дозволив двом рослим чоловікам витягнути себе з кабінету. Решта командирів мовчки стояли по обидва боки проходу і дивилися, як їх командувача б’ють, не сміяючи навіть дихати.
Тільки після того, як Михаїл і його група поїхали машиною, натовп подивилась один на одного у великому здивованні: верховному головнокомандувачу забрали команду, хто ж буде командувати? Після довгого перебування люди один за одним поверталися на свої пости і робили вигляд, що зайняті.
...
Берлін.
Він скликав кількох військових начальників на невеличку зустріч: « Як справи у Варшаві? »
Рундштедт відкрив рот, щоб доповісти: « Краще Високість, ми можемо взяти всю Варшаву максимум завтра, а якщо поквапитися, то сьогодні ввечері. Але командир варшавського гарнізону Керрол Роммель забрав залишки своєї армії в підпілля, щоб продовжити опір. Час від часу вони виходять з якогось кута міста, щоб напасти на наші війська, і йдуть в тунелі як тільки ми починаємо давати опір. Хоча ми підірвали досить багато входи до тунелів, особливого поліпшення ще не було.
Хоча ми також відправили своїх людей битися під землею, там надто складна ситуація і наша робоча сила була недостатньою, операція не принесла багато користі. Так що дієвих способів боротьби з цією групою сусліків поки що немає. Хтось все-таки придумав рішення, але ...."
Побачивши бажання Рундштедта говорити, він не міг стриматися від цікавості: « Яке рішення? »
"Ядовитний газ".
« Ні!» — Янік категорично відхилив цю пропозицію: « Іміть справу з таким слабким противником, як Польща, не варто ризикувати нашою репутацією по всьому світу". — Він доклав великих зусиль, щоб створити позитивне мислення Німеччини, і міжнародна спільнота в основному вирішила прогерманську, крім Великобританії, Франції та колоній.
В останній Великій війні було винайдено безліч видів нової отруйної газової зброї, переважно іприт, фосген та хлор. Згідно з офіційними даними, у Першій світовій війні було близько 1 176 500 неживих втрат і принаймні 85 000 смертей внаслідок застосування хімічної зброї під час війни, про яку розповідається в романі німецького письменника Ремаркада « Немає бою на Західному фронті ».
Тому після Великої війни світові держави домовилися в Гаагській міжнародній конвенції, що використання біологічної та хімічної зброї заборонене. Договір було оголошено 17 червня 1925 року, а його конкретна реалізація вступила у дію 8 лютого 1928 року. Це означає, що будь-яка війна з використанням біологічної та хімічної зброї, таких як мікроби отруйного газу і т.д, здійснена після часу вступу в силу є порушенням міжнародного права й підлягає юридичній відповідальності.
Він не хотів використати цю єрунду, щоб викликати огиду або навіть оголошення війни з боку інших країн: « Я вб’ю будь - кого, хто насміхається згадати про використання отруйного газу в майбутньому. Якщо ворог не застосує його першим, наш отруйний газ буде лише вічно замкненим на складі!»
"Ваші Високість мудрий". — Рундштедт, який також спочатку не міг бачити такі речі, відчув полегшення, побачивши, що Янник так рішуче налаштований.
« Я намагався знайти для нього хорошу роботу, але я не сподівався, що він виявиться таким невдячним". — Янік нахмурив брови сказав: « Тоді не вини мене за грубість. Граєш зі мною у тунельну війну? Тоді ми дамо тобі спробувати вогненну атаку".
"З вогнем?" — Рундштедтедт попереджував: « Верес, Високість, протікає через ціле місто, а Варшава надзвичайно багата підземними джерелами води, тому я боюся, що вогонь буде малоефективний".
«Звичайно це не звичайний вогонь". « Недавно науковий відділ Зони 51 придумав чудову річ, яку називають напалм. Це звичайний бензин з деякими присадками, які викликають хімічну реакцію із водою і виділяють водень для підсилення горіння. Найважче, що при горінні він швидко споживає кисень у сусідньому повітрі, створюючи небезпечну зону із браком кисню.» — Потім вони описували інші властивості напалму, такі як утворення шару полум'я, який під час вибуху розлітається в усі боки, виділяючи жар близько 1000 градусівC; здатність прикріпити до інших предметів і горювати протягом тривалого часу, і так далі.
"Звучить дуже добре". — Толпа захоплювалася: « Чи можна це зробити масово? »
« Звичайно ж, всі присадки - це звичайні хімікати, тому поки є достатньо бензину, ви можете їх створювати відкрито». У Німеччині за часів Другої світової війни бензин не було стільки, скільки можна б витратити, навіть якщо б у них була ця технологія, але тепер вони могли будувати все по-іншому.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini