Після регуляції ситуації з групою армій Познань і групою в Лодзі група Роммеля продовжувала свій просування та проходила до міста Кутно, що лежить на 113 км на захід від Варшави. Після короткої перестрілки цей транспортний вузол був захоплено, що повністю відрізало відступ залишок групи армій « Поморські» на північ і змусили їх здатися разом з четвертою армією на півдні.
Після короткого відпочинку група Роммеля продовжувала рухатися на схід, прямуючи прямо до місця призначення Варшави.
На п’ятий день битви група Роммеля досягла західної околиці Варшави. Того ж дня на південному околиці Варшави прибув офіцер десятої групи армій « Юг». Наступного дня три корпусні війська групи армій "Север" прибули на північ від Варшави. Три корпусні війська і 10-я цивільна армія направили військо в східну частину Варшави, яка була оточена з трьох сторін.
Варшава зараз перебуває в надзвичайній ситуації! У місті панує тривога. Багато людей почали збирати свої речі, готові покинути місто, яке мало стати прямою фронту.
Того дня над Варшавою лунала повітряна тривога.
Чоловік середнього віку, який ішов вулицею за руку свого маленького хлопчика, поспішив підхопити дитину і побіг до найближчого сховку. Але коли він досягнув її, то запихався й побачив, що там занадто тісно, щоб протиснутися всередину.
Не знаючи, коли впадуть німецькі бомби, він не міг вийти до іншого сховку. А якщо б і вийшов, то там могло би бути місце для нього, тому він тільки грабуватися біля входу у сховище та міцно тримати дитину, благаючи, щоб німецьких бомб не впали.
Через багато часу, не було чути вибухів, тільки дитина на руках показував на вулицю і шепотіла: « Татку, там сніг.
Йшов сніг? Як цього місяця може іти сніг?
Чоловік середнього віку, збентежений головою по боках і звичайно бачив безліч білих флаєрів у небі, які падали як сніжні пластя.
Дізнавшись, що німецькі літаки замість бомб скидають листівки, паніка на обличчях громадян, які ховалися в бомбосховищах, розсіялася і перетворилась у цікавість.
Зміст листівки змусило людей здригнутися. У ньому говорилося, що німецька армія скоро нападе на Варшаву і що будь-хто залишиться в місті незалежно від статі, віку чи то жінки або діти, буде вважатися ворогом та вбито! Щоб уникнути непотрібних жертв, всіх мешканців Варшави просять покинути місто протягом 24 годин.
Коли чоловік середнього віку кинув листівку, він поспішив додому разом з сином. Насправді вони вже давно упакували всі речі, тільки батько хлопчика не наважувався поїхати. А сьогодні він вирішив їхати швидко.
Оскільки верховний головнокомандувач марширував Шіміґли, а також отримав такий листок, його очі пробіглися по змісті листівки і на обличчі з’явилися презирливі слова: « Як тільки французька армія атакуватиме Німеччину, наступить кінець Німеччини. Вони обов'язково припинять свої теперішні атаки!"
На жаль, його найбільш очікувані британські та французькі союзники дали йому велику ляпасу.
(Сміх) Маршал не міг повірити своїм вухам, коли почув промову ад'ютанта: « Французька армія ще не напала? »
"Це неправда". — Ад’юрант почухав голову з деяким збентеженням: « Французька армія напала на Німеччину. Але..."
« Це добре». — Маршал Шимігли був задоволений і помітив на обличчі ад’ютантський вираз: « Але що? Вони ж напали".
Ад’юрант безпорадно сказав: « Французи говорять, що вони атакували один раз, але втрати були настільки важкими, щоб припинити наступ.
Французи справді атакували німецькі території, але вони відразу наткнулися на масивне мінне поле.
Система укріплень, яку Німеччина в оригінальний період часу збудувала проти французької лінії Мажино на своєму західному кордоні перед війною, називалася « Західна стіна» або « Позіції Зіґфрида» і в інших країнах її часто називали "лінією Зигфріду". Лінія Зіґфріда була побудована для прикриття західного фронту Німеччини і служила як розквартирування на захід та позиції важкої артилерії для підтримки атаки.
Лінія простягається від Клерво, недалеко кордону Німеччини з Нідерландами, вздовж кордонів між Бельгією, Люксембургом і Францією до Базеля (Швейцарія), що становить 630 кілометрів. Лінія складалася з трьох частин: загороджувальної зони, головної захисної області і тилівових позицій, і мала глибину 35-75 км.
Порівняно з Мажіно, лінія Зіґфріда була переважно менш укріпленою та простішою, але її кількість становила 11 860. На лінії було використано 9,31 мільйони тонн бетону, що в 2,4 рази більше ніж на Мажині, і 350 000 тон сталі, тобто у два,3 рази більші за пряму Мажіно.
І цей час і простір Янік підозрював, що ця лінія була порожньою тратою ресурсів, і не будував її взагалі, якщо ці 350 000 тонн стали використані для виробництва танків, як можна побудувати ще 10 тисяч танків.
На лінії кордону з’явилася стіна, і було встановлено величезну кількість мін для заміни оборонної лінії.
Французи, можна сказати, спробували всі види химерних мін, використовували проти великих сил ворога: ланцюгові міни, підальні міни; застосовували проти ворожих саперів материнські міни та міни з волоссям.
Він використав найкращий з фільму « Місячна війна », який він бачив у дитинстві, проти французів. Французька армія була підірвана, і ніхто не наважився зробити ще один крок вперед після того, як загинула майже рота саперів, а французи втратили понад 400 солдатів, дюжину машин та два танки, не побачивши жодного німця.
У цей момент консерватори, які не брали участі у нападі на Німеччину, знайшли причину для енергійних нападів на представників головних фракцій війни. Рада топталась з полудня до ночі і вирішила перенести дату головного наступу на західному фронті.
Фельдмаршал Шіміґли відчайдушно махав рукою; тепер він хотів почути не такі слова: « І коли саме вони зможуть атакувати? »
Ад’юрант похитав головою: « Вони не назвали точну дату, генерал Шиней тільки сказав, що вони зосередили 25 дивізій на кордоні відтягнувши принаймні шість німецьких дивізитів з польської території." — Не встиг він договорити, як задзвонив телефон на столі марширала.
"Так, пане Президенте".
Президент Мощіцький сказав повільно: « Маршаль, французький посол щойно запропонував нам переїхати до Румунії.
"!!" Фельдмаршал Шимігли застиг на місці. Якщо уряд країни переїхав в іншу країну, то хіба це не буде урядом у вигнанні? Тобто, фактично він вже був мертвий. Він не міг повірити, що Польща, яка була такою могутньою, загине всього за кілька жахливих днів?
Президент на іншому кінці лінії, не почувши відповіді від маршу, покликав його кілька разів: « Маршал, марширував? Ви мене чули?»
Шимігли недовірливо запитав: « Вибачте, пане президенте, що ви щойно сказали? »
Президент повторив: « Я сказав, що ви теж повинні готуватися до від'їзду».
«...». « Після довгого сидіння в заціпенінні, — вигукнув він істеричний рев лютості. — Ці боягузи можуть бігти! Але я не піду, я помру з Варшавою!»
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini