Коли Янік з сумом говорив про успіх 141-го спецназу і думав, які медалії будуть відповідними для них, прибув французький посол, щоб повідомити їм про ультиматум Франції. Їхня ультиматум була схожа на українську мову, що мала негайно припинити напад і відступити до прикордонної лінії.
Слухаючи, як французький посол базікає без умолку, Ян - Нетерпеливо перервав його: « Перевертайтеся і скажіть своєму прем'єр-міністру Далад’є, що якщо між двома країнами почнеться війна, боюся, ваша країна не протримається й восьми тижнів. Йому краще бути обережним у своїх словах і не доводити Францію до зникнення."
"!!" — Французький посол виглядав так, ніби у нього був запор, кутки його рота посмагалися, але перед обличчям групи солдатів, які спостерігали за ним, він не наважився більше нічого сказати і, холодно фиркнувши він пішов.
Побачивши, як він йде, Янік презирливо вигукнув: « Хмпф, говорити про вісім тижнів — це віддавати вам честь, шість тижнів вас доповнюють! »
Ці слова спонукали його бути в центрі уваги всіх присутніх.
Рундштедт незручно сказав: « У вас є трохи перебільше значення, коли йдеться про шість тижнів. Колись я чотири роки воював з французами, і їхня воля до боротьби була високою. Звичайно, ми більш наполегливі". — Франція мала більше як три мільйони сухопутних військ, а по кількості літаків та танків вона була схожа на Німеччину і навіть перевершувала її за загальною військовою силою. У той час Франції було визнано номер один за кількістю сухопутових сил у Європі.
Жанч несміливо усміхнувся: « Ви занадто сильно піднімаєте генерала Рундштедта. Протягом історії французам вдавалося вигравати битви тільки під керівництвом божевільної дівчини, таких як Жанни д’Арк чи карлик Наполеона".
Кожен, хто хоч трохи знайомий з історією Жанни д’Арк, знає, що Жанна Д’ Арк була неписьменною селянкою. Можливо, було б трохи принизливо сказати, що вона була просто неосвіченою сільською дівчиною, але її батько був сільським чиновником, який відповідав за збирання податків у селі.
Жанна твердила, що зустріла архангелів Святого Михаїла, Святу Катерину і святу Маргіладу (три легендарні особи, відомі у свій час), які сказали Жанні вигнати англійців та очолити коронацію кронпринцю. Під час Столітньої війни між Францією та Англією були поширені релігійні ідеї, і Жанна була релігійною людиною.
Після кількох так званих «чудес» люди повірили, що вона була послана Богом і навіть влада її членів погодилися, ніби ця сільська дівчина, яка ніколи не вела війни, очоли армію проти загарбників.
Без сумніву, Жанна д’Арк сама вірила в Бога і була переконана, що Жана Д’ Арк принесе чудеса, щоб перемогти своїх загарбників. Але з погляду матеріалістичних і атеїстів пізнішого часу, твердження про те, що Жанна д’Арк чула Боже оракул, є продуктом марення й шизофріння, якщо не самавнушеною брехнею та хитрістю для обдурювання маси.
Якщо взяти до уваги те, що Жанна сама не обманює, то ситуація, коли вона твердить, ніби чула оракули святих ангелів у своїй голові, підпадає під категорію галюцинацій або видінь. Тому що ці голоси походять з її мозку, то Жанна можливо страждає від хвороби або аномалії в тканинах мозку так само як епілепсія та інші нервові розлади головного мозку.
Але історія показує, що Жанна була нормальною і соціально активною. Вона не хворіла без змін. Отже, навіть якщо у Жанни д’Арк і мав мозковий розлад, він міг бути лише легким. Крім того, вона жила в часи релігійної атмосфери і була дуже релігійна. Її глибокі релігійні переконання могли б дати їй психологічні сигнали, які спонукали її почути у своїй свідомості зміст релігії так само як ті, хто бачить сни в стані сну, бачать сни.
Зараз не існує останків Жанни д’Арк або її кісток, тому ідея про те, що неврологічні аномалії в мозку привели до того, щоб вона чула те що розуміла як «оракули» є значною мірою розумовою і спекулятивною, але багато наукових людей охоче дивляться на дива Жанна Д'Арак.
Наполеон не може заперечити його військовій та політичній доблесті.
У фільмі « Довга заручення» є класична сцена, де французький солдат біжить до німецької позиції з білим прапором, кричачи: "Не стріляйте, я не французьке! Я корсиканець!" Німці навіть не стріляли в нього, але французький сержант у окопі в люті вбив молодого чоловіка.
Корсика — великий острів у Середземному морі, що лежить на південному сході Франції. Спочатку вона була незалежною країною (в першій половині XVIII століття корсіканці підняли могутнє повстання проти генуезців, незадоволені жорстоким правлінням генів). Острів’яни, на чолі з керівником Паолі, завдали сильного удару генуезцям. Генуезці були вигнані з більшості Корсик, створили незалежний корсіканський уряд і розробили першу конституцію — Конституція Коршіки, яка втілила волю народу. Після цього мешканці острова жили ідилічно й щасливо.
П’ятнадцятого травня 1768 року генуезці і Франція підписали секретну угоду про продаж "власників" Корсики Франції.
Це знизило жителів Корсики, які були передані правителями як об'єкт, без будь-якої автономії. Тоді королі на чолі з Паульою боролися проти французьких загарбників, у тому числі від Наполеона, Шарля Бонапарта. Батько Наполеона Шарль Бонапарт також взяв свою сім’ю на захист Корсики.
Восьмого травня 1769 року партія Паулі програла бійку, і мешканці острова, у тому числі й батько Наполеона, були змушені підкоритися французам. Через місяць вони залишили Корсику та вирушили до Англії.
Через багато років Наполеон все ще був одержимий цим інцидентом, кажучи про нього: « Я ніколи не зможу пробачити мого батька, який, будучи ад’ютантом Паулі, погодився на приєднання Корсики до Франції; він повинен був розділити долю Полілії і пастися разом з ним." — Очевидно, корсиканці відкидали і ненавиділи французів з усього серця. Вони вважали приєднання Корсіки до Франції проти волі мешканців острова.
Іронія полягає в тому, що Наполеон у той час, мабуть, не мав на увазі сюжету історії, яка збудеться через багато років - він зійде на трон і стане імператором « Вбивця»!
Після Французької окупації світ було порушено, народ Корсики був змушений вивчати французьку мову, культура незалежності була знищена і піддалася будь-якому можливому нелюдському навертанню, а рух корсіканського народу за незалежність почав рости з моменту вторгнення. На жаль, після того як Наполеон зрадив свою батьківщину Корсику в руки французьких загарбників, рух за незалежність зменшився.
У очах корсиканських і іспанських імператор зрадив свою «рідину», а сам Наполеон? В останні роки свого заслання на острові Св. Єлени він написав листа, в якому жалкував і покаявся: « Я повинен віддавати більше острову, де народився. Великий імператор, який змінив усю карту Європи після свого життя на військовій службі, здається, знову запалив світло ідеалів, які текли глибоко в його крові у останньому темному кінці його життя."
«...». — Вислухавши « дивовижний » погляд Янікника, які дивилися одні на одних з непевністю.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini