Солдати фортеці Вестерплатті також чули про «різ у селі Орле » і подальші військові погрози німецького кронприца, що змусило їх дуже нервувати.
Як інакше? Недалеко від них був пришвартований німецький лінкор "Шлевіг-Гольштейн"!
Що як хлопець раптом відкриє вогонь?
На жаль, Данціг був вільним містом в рамках Ліги Націй з жалюгідним маленьким гарнізоном. У форті було лише 176 солдатів і 6 офіцерів, 1 75-м гарматний інструмент, 217-му знаряддя, 4 81-ма міномета та 22 важких кулемета.
На щастя, вони були готові, і коли лінкор "Шлезвіг-Гольштейн" відкрив вогонь, все укрились, та коштували без жертв. Командир фортеці, майор Сухальський, негайно послав сигнал лиха в штаб 209-го полку на півострові Хаїлла: «Mayday! Наші позиції знаходяться під сильною німецькою атакою!".
"Докладайте, це штаб полку"! — Через деякий час телеграфист передав повідомлення Сухальському з дивним виразом обличчя.
« У вашого підрозділу є 12 годин, щоб вибрати, здаватися чи ні". — Сухальський кілька разів перечитав повідомлення, щоб переконатися в його правильності, потім роздер його на шматки і з відразою плюнув: « Здаватися? » - Як боягузливо здатись, він би противився до кінця.
« Називайте наказ зверху — чинити опір до кінця» — Сказавши кілька слів телеграфіста, Сухальський залишив електромеханічну кімнату.
Німецькі лінкори були охоплені полум’ям, і люди в фортеці мусили гасити пожежі всюди на додачу до захисту від німецької атаки. Вони працювали аж о сьомій годині вечора, коли німецький напад поступово вщухав.
Суханський не міг зітхнути, дивлячись на темне небо: « Похоже, німці сьогодні не збираються атакувати. Скажіть солдатам, щоб вони поквапилися, сіли і відпочили. Боюся, що з завтрашнього дня у нас не буде такого вільного часу."
Солдати вже були голодні після напруженого дня і пожирали свій військовий сухий пайок: « Я вмираю з голоду, ці прокляті фріци затримують нашу вечерю. Завтра я їх гарненько поб'ю і дам їм зрозуміти, що це дуже неввічливо!" — Сказав командир загону Садр з застави 3 із незрозумілими словами жуя печінці в роті.
« Дуже добре! Підійміть їм суворий урок!»
« Мій кулемет може знищити щонайменше двадцять фріців!»
« Я теж, я уб'ю не менше п"яти, можу посперечатися!»
"Бум!"
Сухальський, який їв у підземному пункті підземного грунту, перелякав землю і його тіло декілька разів гойдалося перед тим, як він зміг встояти на ногах: « Що відбувається? Звідки взявся цей вибух? "
Його ад’юрант поспішив до нього, стаючи з нещасним обличчям: « Майоре, заставка номер три підірвана! »
(Сміх) — Сухарскі був приголомшений: « Немці напали? »
Відразу ж після крику він зрозумів, що сказав дурість, хто ще, крім німців може атакувати їх? Як же ці виродки посміли здійснити нічний напад!
Ви повинні розуміти, що нічний бій - це магічна мить для армій з низьким рівнем оснащення проти ворогів з великою вогненною силою. (Звичайно, коли нічне видіння досить розвинене, великі держави воліють вести війну переважно вночі, щоб технічно придушити своїх менш споряджених противників). Але тепер німці, які явно мали перевагу в силах вирішили атакувати вночі?
« Приготуватися до бою!» — Він поспішив до другого аванпосту і подивився через оглядовий отвір на третій авенпост, і за допомогою розкиданих по землі вогнищ побачив, що в третьому місці автостоп утворився великий кратер: « Які там бомби потрапили? »
280-ма знаряддям лінкора "Шлезвіг-Гольштейн" не могло зробити такого пошкодження, чи не так?
"Скр...." — Йому не дали довго дивуватись, перш ніж легкий металевий скиршний звук досяг його вух. Разом з гортанним скребучим звуком він відчув, що земля під його ногами злегка тремтить.
"Танк"? — Замірявши на секунду, Сухальський наказав: « Несіть протитанкові гармати, і включайте нарешті прожектори! » - На цій виставі стояла 37-ма протитанкова гармата.
Командир взводу, який охороняв номер два, доставив: « Майоре, жортектор розстрілян ними! »
Збентежений блискавкою звук ставав все ближчим, і Сукальський з тривогою вигукнув: « Тоді запускайте сигнальні ракети!»
Бах!
Незабаром у повітря було випущено сигнальна ракета, і інтенсивне світло освітлив діапазон в кілька сотень метрів перед позицією в мить ока, як ніби це був денне світло.
"!!" — Однак польські солдати були приголомшені тим, що перед ними з’явилася сцена.
« О, Боже!»
Вони побачили величезне і незрівнянне тіло, яке повільно просунулося до них. Неймовірно перебільшений калібр гармати був ще більш нечутливим і небаченим.
Бах!
Майже несвідомо наводник 37-м протитанкового знаряддя натиснув на педаль стрільби, і снаряд вилетів з патронника, прочорнивши в повітрі траєкторію, видиму неозброєним оком, та сильно розбився об передню частину сталевого монстра.
Бум!
Як укус комара, 37-м снаряд видав хрумку і відскочив невідомо куди.
Польські солдати, що сповільнювали крок, безстрашно намагалися зупинити просування сталевої звірини всією зброєю, яка була в них у руках, але його захист був пропорційна його величезному тілу, і він просто нехтував кулі, випущені польськими солдатами, та повільно розгорнувся трохи до жахливих очей Сухала гармати прямо на заставу номер два, де він перебував.
«...». — У розпачі я відкрив рот, щоб зробити попередження, але, на жаль, з страшного дула гармати вирвалися сліпучі іскри.
Цього разу приціл « Штурмового тигра» трохи збився, і тільки половина постави два були зруйновані. Ось лише солдати всередині все одно не могли уникнути смерті, а німецькі воїни, які лежали близько до землі у закритті від спалахів, вскочили на ноги й кинулись на заставу дві, від якої залишилася всього лиш половину будівлі. Два постріли "жорстким кулаком" були зроблені прямо між обломками, і поляки, які вижили перший постріл, були повністю висічені.
Німецькі солдати прорвалися через дві в’язниці і рушили далі.
Один,форпост чотири і п'ять були виведені одним за іншим.
Фортеця Вестерплатти, яка протрималась майже тиждень у початковій терміні, була втрачена під ударами різних трансгенеративних гармат і не витримавши двох годин.
« Що ж, наша місія завершена. Полковник Фред, візьміть своїх людей і захопіть фортецю. Було приємно працювати з вами." « Коли всі солдати повернулись у контейнер, начальник преторіанської гвардії простягнув руку і попрощався з полковником Фредом.
"Для мене це було честю, і я сподіваюся, що ми зможемо знову працювати разом". — Полковник Фред відповів з тією ж ввічливістю.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini