Після важкої розмови Отто Ханн нарешті зрозумів, і погодився продовжувати керувати дослідженнями.
Янік відчув справжнє полегшення: « Так, доктор Хане, я обіцяю, що коли Німеччина стане достатньо сильною, то очолю Імперію, щоб взяти на себе головну роль у захисті світу по всьому світі і ніколи не дозволити трагедії війни повторитися. Мої нащадки, і твої потомки, всі наші нащадки будуть грітися під сонячними променями світу та жити безтурботним і щасливим життям."
Він не знає, хто почав аплодисменти, але в лабораторії розступилися надзвичайно гучні оплески. Отто Хан був такий схвильований, що його голос трохи тремтів: « Дякую, Ваше Високість, я дуже сподіваюся що цей день наступить швидше ніж пізніше."
"Так і буде, поки ми всі працюємо разом, цей день рано чи пізно наступить." — Сказав Янник і запитав, коли атмосфера трохи заспокоїлася: « Чи є якісь труднощі з проведенням досліджень? »
Отто Ханн відповів: « Найбільша проблема на даний момент - це видобуток урану, який ми можемо отримати тільки до кількох міліграмів в день за допомогою електромагнітних методів."
«...». Янічник знав, що в пізніші часи існували газова дифузія, газова центрифуга, метод Лоуренса, хімічний поділ карун-ефіра, лазерний метод та багато інших методів видобутку здобичі, але тільки газовий діофузія і газове центрифікування були єдиними методами, які дійсно робилися у промислових масштабах.
А електромагнітний метод, про який він говорить - це метод Лоуренса. Це досить "тупий" метод, який вимагає використання гігантського електромагнітна діаметром чотири-п'ять метрів і важить в кілька тисяч тонн, що використовує принцип мас-спекторометрії для захоплення всього декількох міліграмів урану 235 на день та за декілька років зібрати 15 кілограмів. Також він підрахував, що 15 кілограмів — це 15 000 000 міліграмів. Навіть якщо б вони могли добувати по десять млрд на день, то заборгували б 1500 000 днів або близько 4510 років.
«...». Він справді повинен захоплюватись фінансовими та матеріальними ресурсами Сполучених Штатів Америки, і не знає скільки цих гігантських електромагнітних снарядів вони збудували для першої ядерної бомби. Але ситуація в Німеччині не дозволяла переключити обмежені ресурси на ці місця.
Метод газової дифузії вимагав будівництва величезного «котла» для нагрівання уранової руди, але при існуючих технологіях і методах це було навіть повільніше, ніж електромагнітний метод.
Що стосується методу центрифугування газу, то для цього була потрібна високошвидкісна центріфагуга, і найсумніше було те, що Янік не знав, яка структура такої швидкісної центри фуги, але навряд чи знав як вона працює. Хоча Центрифуги вже давно розказали відділу розробки, але й досі не мають жодних новинок.
Якби вони не змогли дістати центрифугу, їм довелося б чекати реактор доктора Ейнштейна. Врешті-решт, для реактора потрібно було збагачення урану всього на 3%, що набагато простіше, ніж 93,5 % військового рівня. Потім просто повільно чекати, поки в результаті згорання не утворюється необхідний плутоній-239.
У цей момент Гайзенберг сказав: « Нам все ще потрібно зробити багато підрахунків і аналізу даних, але у нас не вистачає співробітників».
Янік кивнув: « Коли я почну вислати дані з різних університетів, то аналізую їх і розрахуй їх по партіях та врешті агрегуйте тут. Але судячи з того, як відбуваються події, ми не можемо розраховувати тільки на центрифуги та електромагнітні методи. Якщо реактор доктора Ейнштейна виявиться успішним, киньте уранову бомбу заради плутонієвої." Хоча це збільшило б об'єм обчислень, але коли було розроблено комп"ютер, ці неймовірно виснажливі проблеми розрахунків могли легко вирішитися: « Уважно досліджуйте різні дані і не допускайте прочислення».
Гайзенберг оригінального часу залишив майбутнім поколінням суперечливий і загадковий образ.
Німеччина була першою країною у світі, яка проектувала воєнний план створення ядерної енергії, і на роль Гайзенберга як керівника німецької програми з виготовлення атомної бомби було неоднозначним.
Гейзенберг неправильно розрахував дані про «урану 235» (ядре) при розробці ядерної бомби. Згідно з його власними підрахунками, для кожної атомної бомби потрібно було декілька тонн «урана 235». Німеччина тоді не могла знайти стільки U-235.
Гейзенберг доклав міністру озброєнь Шпеєра, що уранова програма не дасть практичних результатів в короткий час з технічних причин, і малоймовірно що ядерна бомба може бути побудована під час війни, після чого він почав працювати над атомними реакторами.
Пізніше він також говорив, що любив свою країну, але ненавидів звірства Гітлера. Тому він зробив практичні кроки, щоб стримати розвиток німецької ядерної зброї.
Насправді, якщо задуматись, так бути не може. Якщо б усі люди, які мали втекти, втекли, не було б кому допомогти Гітлеру дослідити ядерні бомби, то навіщо ж Гейзенбергові залишатися?
Звичайно, він хотів розробити ядерну бомбу. Зрештою, якби Німеччина перемогла війну за допомогою цієї зброї, Гайзенберг став би найбільшим вченим Рейха.
От тільки Гейзенберг помилився в розрахунках!
Але тепер, коли Отто Ханн очолив проект, не повинно бути таких помилок.
Після обговорення деяких інших питань, Яннік не міг потерти віскі і піти з кімнати з втомленим виразом обличчя. Він перейшов до наступної лабораторії.
Радар, штучний каучук, рації, прилади нічного бачення, системи радіонаведення, нейлон, безконтактні вибухівки, пеніцилін... Кожне дослідження може впливати на майбутні війни.
"Доктор Чайн, є прогрес?" Чейн був відповідальний за проект пеніциліну.
Щодо введення пеніциліну, то з ним всі були знайомі.
Одного разу Флемінг поїхав у відпустку після того, як зібрав багато рослинних культур і не промив їх. Коли він повернувся, то виявив, що в одній чашці з’явилася хмара зеленуватих запліснявих волосків. Очевидно, це було викликано якоюсь природною пліснею, яка потрапила всередину. Флемінгу, який вже збирався очистити його, прийшла в голову несподівана ідея: взяти його під мікроскоп і подивитися на нього.
І він був в захопленні, виявивши, що стафілокок був мертвий поруч з плямою плісені! Потім він негайно взявся до роботи, культивуючи у великих кількостях цю вапно-зелену пліснявку, фільтровуючи культуру і капаючи її в стафілокок. Внаслідок цього всі стафілококки загинули протягом кількох годин. Фільтр було розбавлено в 800 разів, а потім ув’язнено назад у стафілокок, і він дійсно все ще убив стафбок!
На жаль, Флемінг так і не знайшов способу отримати пеніциліну високої чистоти. І його ентузіазм охолонув. Перш ніж перейти до інших дослідницьких проектів, він описав свої вищенаведені висновки у статті 1929 року.
Чайн, який згодом навчався в Оксфорді, вивчав результати досліджень Флемінга з лізоциму, коли він випадково виявив дослідження Флемінгу по пеніциліну. Він разом з Флорі почав експериментувати, щоб очистити пеніцилін і розділити Нобелівську премію медицини та фізіології 1945 року.
Але Флемінгу цього разу не пощастило, коли Ян послав агента підпалити його лабораторію, поки він був у відпустці. Коли Флемінг повернувся, він побачив, що лабораторія згоріла дотло.
А Чайн, який в оригінальний період часу переховувався у Англії через свою особистість Єврея, був зарано доставлений в Зону 51 для роботи над пеніциліном.
Чайн сказав з захопленим обличчям: « У вас є пліснява, яка підвищує виробництво пеніциліну в понад 200 разів! »
« Гарна робота, докторе Чайн. Чи є спосіб продовжувати нарощувати виробництво? "
« Я впевнений, що є, Ваша Високість. Я обіцяю, що знайду його! "
Він кивнув: « Продовжуйте в тому ж дусі, лікарю. Можливо, ви могли б спробувати опромінення, можливо ці маленькі штучки будуть працювати ще сильніше коли їх стимулюють.
Однією з причин смерті у минулих битвах, окрім відвертої загибелі в бою або смерті, була травма. Під час війни легко отримати поранення, не померши, особливо травматичні пошкодження, як - от вибухові та калочікуючі людські тканини, які можуть призвести до поранень і бактеріальних інфекцій. До появи пеніциліну ця хвороба була однією з основних причин смерті солдатів, декотрі з яких були завезені до польових госпіталізації живими і помирали тільки тому, що не могли лікувати ранові та травматичних інфекцій.
Пініцилін врятував життя незліченній кількості солдатів на полі бою і визволив багатьох заражених солдат, особливо поранених, від жалюгідної долі бути покинутими напризволяще. Солдати союзників лагідно називали його рятівними ліками. У союзників навіть був плакат, присвячений пеніцилінові: « Пенніки були живими і неушкодженими". Черчілль якось сказав, що пеніцилін був найбільшим винаходом Другої світової війни.
А на додаток до травм були ефективно придушені багато хвороб, які колись серйозно шкодили людству, ці колись невиліковні карлатина, септичний фарингіт, дифтерія, сифіліс, гонорея, а також всі види туберкульозу, спнемінію, пневмонії, тифу тощо.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini