Янік не міг зрозуміти, чому Раді несподівано погодилися побудувати цю залізницю. Можливо, їм дійсно потрібна була промислова міць Німеччини для збільшення своїх озброєнь або ж вони мали ту саму ідею, що й він, який зможе проїхати залізницею, якщо в майбутньому почнеться війна.
Але він не почав гадати, що думають Раді, і негайно організував відправку до Радянського Союзу великої кількості будівельників для будівництва залізниці.
Саме тоді, коли він був зайнятий, Британія прислала до нього свого представника.
"Вашій країні також потрібні креслення?" — Янік з умилкою подивився на британського посланця, який щойно зійшов з літака і прибув до нього негайно.
« Так, Ваша Високість Янік. Це "Супертанк" про якого ви згадували нашому прем'єр-міністрові Макдональду минулого разу, і проектні креслення « Суперлінкора". — Без будь - яких дурниць британський посланець сухо виклав мету свого візиту.
Він зітхнув у принизливому замішанні: « Ми обіцяли Радам, що не розкриємо ці креслення третьої країни. І не схоже, що ваша перевага не знає, як ми, німці, цінуємо перш за все чесність». — Він навмисно зробив паузу, простягнув палець і продовжив: « За ці два зображення Радянський Союз пропонує нам десять мільйонів тонн зерна».
Десять мільйонів тонн? Серце британського посланця було приголомшене, бо ці ведмеді були готові вийти за межі своїх можливостей. Хоча точних цифр не було, Британія все ще знала, що Радянський Союз щороку морить голодом багатьох людей у своїй країні. І в такій небезпечній ситуації вони б все одно виділили 10 мільйонів тонн зерна на закупку креслень зброї? Це було дуже бездушно: «Ваші Високість, наслідний принц, це ще раз доводить мілітаристську природу Ради. Вони навіть не можуть вирішити проблему голоду в своїй країні, але водночас відчайдушно будують це « заспер-зброєні» для розширення своїх озброєнь, і коли вони почнуть масово виробляти цю супершвидкісну зброю, вона буде використана для вторгнення у всю Європу. Ви ж не хочете, щоб цивілізація Європи була такою варварською країною?»
«...». — Як відомо, це слова. Чи не цими словами він лякав британського прем'єр-міністра?
Янік помазував насмішку, і відпивши горнятко чаю, безсердечно похитав головою: « Чи ви колись чули прислів’я: "босоногий не боїться обутого"? Хто може гарантувати, що після приходу Ради все буде гірше, ніж зараз?»
Посланець дуже усміхнувся: « Чи ж не знає, що ціль Радянського Союзу знищити весь капіталізм? Ви повинні розуміти, що першим кроком вони знищили б усіх монархів Європи, в тому числі вас."
Коли він закотив очі, сухо запитав: « Господин посланець! Не гаймо часу один одного. Скажіть прямо, яку ціну ви пропонуєте нам за ці креслення?»
Британія не змогла постачати десять мільйонів тонн США.
Полегшити? Янник у серці посміхнувся.
Як уже згадувалося раніше, Генріх Брюнінґ, останній канцлер уряду Вермахта, прийшов до влади на початку світової економічної кризи. Він вжив заходів, щоб подолати дедалі більшу економічну кризу шляхом розширення експорту, збільшення податків, скорочення державних витрат, зменшення заробітної плати та виплати. Але ці заходи не змогли відвернути занепад економіки і навпаки призвели до подальшого погіршення ситуації. Антикризисні заходи Брюнінґа не полегшили матеріальних потреб мас, а навпаки посилив їх і залишили мільйони німців у стані горя та розпачу. Країна була в скрутному становищі, і Брюнінґ став справжнім « великим канцлером».
Але « голодий канцлер» зробив добре, оскільки підхід Брюнінга до погіршення економічної ситуації викликав глибоку тривогу в тих, хто здобув перемогу над урядами. Герберт Гувер, президент США, вважав, що фінансовий економічний крах Німеччини матиме довгострокові катастрофічні наслідки для всього економічного становища Сполучених Штатів. На основі цього рішення Гувер видав « моаторій», незважаючи на заперечення Франції.
Брюнінґ використав цю нагоду і звернувся до комітету експертів, який розробляв « План Молодших» з проханням повернутися в Німеччину для повторного розгляду справи про репарацію Німеччини. Комісія рекомендувала « фарбне рішення», тобто. Повне списування німецьких військових репарацій і боргів між державами-переможцями та представлення цієї пропозиції на обговорення глав урядів країн-побежників."
З різних причин, а також через лобування і залякування німецьких представників, Комітет експертів з питань репарацій після гарячих дебатів вирішив, що Німеччина повинна сплатити останні 3 мільярди марок репетиторів, тоді як решту слід записати.
Янік був готовий відмовитися навіть від цього репараційного платежу в 3 мільярди марок, так що який сенс говорити про ремісії: « Як сказав Ваша Пресвідомість, ми всі знаємо про амбіцію і жорстокість цих ведмедів. Їхня мета — постійно за межами зовнішньої експансії. Вона вела війни з усіма кордонами, і вся її величезна територія - це результат їхньої агресії." — І не чекаючи, поки британський посланець щось скаже, він прямо висунув свою вимогу: « Щоб відбитися від цього величезного ведмедя, потрібна відповідна сила, чи не так? Німеччина повинна розширювати армію, відновлювати військово-повітряні сили та розвивати флотилії".
Британський посланець нахмурився: « Чи Високість намагається відверто розірвати Версальський договір?»
Янік схрещував губи в невольстві: « З блискучою політичною добою прем'єр-міністра Макдональда, він би точно не думав, що ми просто так віддамо такі важливі креслення вам, чи не так? Його перевага прем'єр-міністр повинен був передбачити, що ми звернемося з такою « не надмірною» прохання, вірно?. « Беручи до уваги, що Великобританія завжди була політично нейтральною щодо Радянського Союзу чи Франції, — сказали вони. — Якщо зробити Німеччину трохи сильнішою, то в цілому це принесе більше користі, ніж шкоди.
«...». — Британський посланець не міг вагатися. В останній раз Янголанд згадав про ці речі прем'єр-міністру Макдональд і перед тим, як прилетів прем"єр МакДондалд, дав йому право прийняти належне озброєння в Німеччині. Врешті-решт, очікування того дня, коли « Червона загроза» раптово нападе з новою силою і європейський континент покриється червоними прапорами не було тією сценою, яку вони хотіли б побачити.
Похвиливши його мовчання, перш ніж британський посланець повільно заговорив: « Схоже, нам потрібно реорганізувати "Версальський договір", чи не так? Але ваша країна повинна дати мені гарантію, що таке зброя як "супер-танки" і ...."
Янік роздратовано перервав його: « Звичайно ж, жодних проблем наша армія не перевищить півмільйона людей. Ми будуємо танки тільки легені, а вся артилерія буде перевищувати 155 мм у калібрі. З військового-морського боку лінкори не будуть перевищувати крейсера, і не буде збудовано жодного лінза. Калібр гармат бойових крейсерів не повинен перевищувати 280 мм. Загальний тоннаж не буде більше 40 відсотків вашого флоту. Що стосується ВВП, то я гарантую, що загальна кількість літаків не перевищить 30 відсотків ваших ВВС.
«...». — Британський посланець ошарашено дивився на Яннік. Це було навіть більш вимогливо, ніж те, що він спочатку збирався просити!
Після цих слів Янік нахмурився: « Я вважаю, що це занадто жорстко для інтересів моєї країни. Як ви вважаєте, пане посланець?»
Британський посланець поспішно похитав головою: « Ні, ні. Це зовсім не суворо, такі умови вже занадто м'які для вашої країни, і я обов"язково отримаю вимову від Його Високості Прем’єр-Міністра, якщо буду надто мягок. Давайте підпишемо новий контракт зараз."
« Хочеш "ні", але думаєш зовсім інше, чи не так?» — Янік у серці посміхнувся, дістав давно підготовлений новий договір, і після того як британський посланець прочитав його, щоб переконатися в правильності цього листа, скріпив печатками обидві сторони та залишив один примірник у Німеччині, а інший віддав віснику, аби він доставив нову угоду собі на батьківщину.
"Ваші Високість, а ці малюнки?"
Він з радістю відповів: « Я зроблю це зараз, і вони будуть готові до відправлення ввечері. - Зараз не було ери флеш-дисків CDROM з жорсткими дисками. Проектні креслення могли існувати тільки на папері, а деякі гігантські проектні схеми могли лічити кілька десятків сторінок.
« Велике спасибі, Ваша Високість, тоді я видаляюся».
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini