Під час Другої світової війни війська Осі та союзників ходили взад і вперед у пустелі Північної Африки. Тисячі танків пробували через гравій і камені Лівії, де війська Роммеля врешті були знищені через брак палива. Але з рук злої долі, у менш ніж 100 милях від них була величезна кількість нафти.
Понад десять років після Другої світової війни Лівія, в якій не було нічого крім піску, могла експортувати тільки дві речі: дрібностебну явницю для виготовлення паперу для друку грошей, і уламки військових машин, розбитих британськими та німецькою арміями під час зіткнення з Лівою, які експортувалися як металом. У кишенях старого лівіянського короля Ідріса I, в якого часто було менше 5 доларів кишенькових грошей, не хотів бути монархом і кілька разів писав заяву про зречення від престолу, але його зупинили племінні провідники зі прихованими мотивами. А в міжнародному масштабі лише американська авіабаза у Лівії ледве нагадувала світові, що така країна взагалі існує.
До середини 1950-х років дедалі більше геологів припускали, що в Лівії є нафта, і 1955 року Королівство прийняли Закон про нафту, запропонувавши кілька маленьких концесів. У 1957 році було проведено перший раунд тендерів на розробку родовищ, і 17 американських та європейських компаній виграли право на розвиток 84 концесії. Але розвідка пройшла невдало, оскільки Лівія була настільки відстала країною, що будь-хто, хто хотів подзвонити до штаб-квартира американської компанії, повинен був летіти для цього в Італію. Під час Другої світової війни німці встановили у Лівійській пустелі понад 3 мільйони мін, а сапери та бурильні часто гинули й були пораненими. Компаніям довелося винайти геологорозвідні групи розміновування і навіть піти на багато чого, щоб залучити німецьких ветеранів, які в ті часи воювали для допомоги у знешкодження.
Довгий час пошуки нафти в Лівії були настільки неважливими, що багато великих компаній, у тому числі British Peтроleum (BP), навіть готові повернутися додому, але до квітня 1959 року стандартний Oil Company of New Jerseay (SONJ) нарешті пробурила високопродуктивні свердловини на тестовій ділянці, який збиралися закинути, і черговий інженер написав у листі до штаб-квартир компанії: « Цього разу Лівія зірвала джепот ».
До 1961 року в Лівії було створено 10 великих нафтових родовищ з вражаючими сільськогосподарськими культурами, які колись стали об’єктом суперництва західних держав. Крім того, Лівія виробляла “перечергову" сиру нафту з низьким вмістом сірки, яка ідеально підходила для зростаючої кількості користувачів автомобілів у сусідній Європі.
У 1965 році Лівія заробляла шосте місце у світі по експорту нафти, виготовляючи понад 3 мільйони баррелей сирої нафти на день і забезпечуючи 10 відсотків світового виробництва. Ріст експорту зливської нафти значною мірою вплинув на світові ціни на нафту.
Крім того, завдяки вигідному розташуванню Лівії не потрібно просуватися через Суецький канал або мис Доброї Надії, і нафту можна доставити в найкоротші терміни!
А місце видобутку нафти Янік добре знає. Йому навіть не потрібно посилати людей для підтвердження, і він може безпосередньо будувати там базу здобичі та нафтопродуктів.
Хоча тепер нафта з Китаю переміщається до Німеччини, ніхто не може гарантувати абсолютної безпеки цієї транспортної лінії під час війни. Навіть у румунській нафті Янік все ще не відчував себе в достатній безпеці, і тільки нафтове родовища Лівії могли дати йому впевненість.
Але Ріббентроп був збентежений: « Чи він знав, що це місце було не більш ніж неплідною пустелею?
« Скажи їм, що це я хочу побудувати місто в пустелі. Коли строк оренди закінчиться, я віддам їм це пустельне місто як є, не взявши ні копійки, тільки з однією умовою - будь-які ресурси, знайдені там, будуть нашими. Ти повернешся до міс Енні і попросиш її виділити тобі десять мільйонів доларів."
«...». — Спроектує місто в пустелі? Якби це почув хтось інший, він би вважав це абсурдним і вирішив, що Янік - божевільний чоловік, але Ріббентроп не був дурнем, і, судячи з того, як Його Високість поводився протягом багатьох років, все не могло бути так просто.
Він смиренно підкорився: « Як скажете, Ваша Високість ».
...
Наступного ранку, після сніданку, Янік прибув до Кембриджського університету.
Кембріджський університет видав кілька провідних наукових гігантів, як - от Ньютон і Дарвін; науковців літератури та історії з надзвичайним вкладом, таких як Бєкон і Кейнс. Виховав епохальні майстри мистецтва, зокрема Мільтон і Байрон, звідси вийшли вісім прем'єр-міністрів Великобританії і 92 лауреата Нобелівської премії, а все це ухвалило Кембриджський університет в якості сучасного академічного й культурного центру світу.
« Ласкаво просимо в Кембрідж, Ваше Королівське Високість Янік!» — Біля входу до школи їх вже зустрічала група людей, очолювана не ким іншим, як директором коледжу.
« Я теж маю велику честь, пане ректоре. Я вже давно хотів відвідати цю стару і знамениту школу".
Після обміну люб’язністю вони попрямували до класу сходами.
У великому класі сиділо щонайменше тисячу людей.
"Сьогодні я прийшов поговорити з усіма вами про метод дедукції детективів в літературній класифікації художньої літератури." « Тут Янік зробив маленький паузу і посміхнувся: « Здається, я вибрав не ту тему, схоже, що говорити про дідуся детективів у рідному місті пана Конан Дойля — це дурна ідея? Сподіваюся, цей старий не буде проклинати мене".
Група слухачів вибухнула добродушним сміхом; Янік випустив кілька класичних романів підряд за останні декілька років, і все ще вмучився бути таким скромним, здобуваючи прихильність багатьох.
Після короткого вступного слова Янік повернувся, щоб написати на дошці три короткі рядки.
"Незрозумілим" відкриттям.
« Ожиріння» інтерес.
"Неожданність" кінцівка.
"У моєму розумінні співставити три критерії - це чудова спекулятивна фантастика, тому якщо хтось із присутніх тут зацікавлений у написанні спекуляції, він може хотіти попрацювати над цим."
«...».
« Дехто може думати, що ситуація з кінцівкою надто погана. Але саме здатність постійно порушувати встановлені правила робить книжку шедевром! Незважаючи на те, що було багато дивовижних кінцівок, є безліч речей, які постійно випливають в нашому житті - таких як соціальні феномени, нові технології і т.д."
«...».
Приблизно через годину після виступу Янік відчув себе досить добре, а люди на сцені уважно слухали, багато з них робили ретельні записи у своїх блокнотах, ніхто не виходив. Коли він подав сигнал, що закінчив говорити, люди на сцені радісно зааплодували.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini