Вночі вітер і хвилі в морі були спокійні.
Темне місячне світло світило вниз, і темне море здавалося більш загадковим та неземним.
Здалека доносилися звуки двигуна. Ці звуки, перемішуючись з хвилями, то зникали і ставали чітко чутними.
Під час місячного світла було видно, як три човни пропливають повз поверхню моря.
Кожен човен мав по шість чорних фігур, одягнених у чорну бойову форму без будь-яких розпізнавальних знаків, а їхні обличчя були розмальовані чорною масляною фарбою.
Раптом великий чоловік на головному катері підняв руку в жорнах, і три човни один за одним вимкнули свої двигуни.
Помовчавши якийсь час, чоловік знизив голос і сказав. "До цілі двісті метрів, готуйтеся".
Його погляд був впевненим і рішучим, а шрам, що проходить через всю ліву сторону обличчя, виглядав трохи огидно та жахливо.
Обличчя зі шрамом було не чим іншим, як Отто Скорціне, людиною, яку після цього поколінням ототожнюють із спеціальною силою призначення. Виконавши і завершивши багато майже непідготовлених місій.
Він без особливих зусиль врятував Муссоліні 12 вересня 1943 року. Викрав сина угорського редента адмірала Горті під час операції « Макі Маус» 15 жовтня 1944 року і наступного дня захопив самого Угорської Артемисти Горти через лінію вугорській армії. Він також проник у формування 150-ої бронетанкової бригади для битви в Арденнах у грудні 1944 року під виглядом американських військ. У травні 1945 року він здався армії США і з часом втік із табору для військовополонених у липні 1948 року. Він став легальним бізнесменом в Іспанії і 1975 року помер у Мадриді, коли йому було 67 років.
У реальному житті він був версією « Кипітана Німеччини» і отримав прізвисько « Первий лиходій Європи » та « Лиціо зі шрамом ».
Завдяки втручанню Яніка життя Скорцнера змінилося, і кілька років тому він перейшов під командування Янгола, створивши підрозділ спеціального призначення під безпосереднім підкоренням імператору — KSK.
Сьогоднішня ніч була їхньою першою операцією, і їх метою було розкішне приватна яхта попереду. На думку Скорціне, це було невелике випробування без будь-яких труднощів, врешті-решт, яхта була пришвартована і їм просто потрібно було тихо зійти на неї та захопити цілі.
Під покровом ночі три човни безшумно підійшли до яхти, і по одному з кожного човна встали, схопили давно заготовлену рушницю для метані мотузки та натиснули на курок у пір’я яхи.
Щелк! Поп! Щелк!
Здублені догори захоплені гаки з безпомилковою точністю зачепилися за перила, і хоча загарбники були обмотані навколо нору-джампа, звук зіткнення викрадачів із металевими перилами привернув увагу охоронців, які патрулювали на невеликій відстані.
«?» - Перше, що пром'яло в голові у охоронців, які підійшли подивитися, як зачепилося перила, було те, чого вони зазнали з піратами!
З того часу як з'явилась професія моряка, пірати були нерозривними.
Вони грабували вантажні судна, вбивали екіпажів і робили все погане. Але як не парадоксально, протягом століть пірати стали професією, гідною подиву, а в багатьох мультфільмах та романах - це дійсно « добрі герої ».
Але з розвитком технологій, у двадцятому столітті, професія пірата майже зникла.
Причина проста, піратам потрібно було будувати кораблі в минулому, і вони могли вручну виготовляти дерев'яні судна. Тож коли ми знайшли острів, то могли стати піратами. Але тепер, з індустріалізацією, тільки велика верфь зможе створювати просунутися піратські кораблі.
Не переймаючись, як тут можуть бути пірати, охоронець наквапився.
Він якраз збирався відкрити рот, щоб зробити попередження, коли відчув біль у шиї, а потім почув кришталевий звук, що занурив його в темряву.
Скорцине, нехтуючи тілом охоронця, наказав команди піднятися нагору. "Дійте за планом, одна група в трюм, дві у кікпит, і три зі мною для пошуку мети."
Група була поділена на три команди, які швидко просувалися до своїх пунктів призначення. У кожного з них були пістолети-пулети MP41 з глушниками, які часто викидали довгі мови вогню, збиваючи всіх зустрічних ворогів на землю.
Скорцине плавно дійшов до зони відпочинку, де було три спальні. Один із членів команди з молотком вже збирався зробити крок вперед і розбити замки, коли двері однієї зі спалень відчинилися, і звідти вийшов сонний хлопчик років семи-восьми.
Швидко, як спалах, Скорцине ступив вперед і закрив рот хлопчика, в той час як два члена команди за його спиною проворно кинулися до спальні, ретельно обшукали її, а потім похитували головою у бік Спорцнера.
Скорцине відпустив руку, але маленький хлопчик, здавалося, був шокований, обшарашене обличчя не вимовляв ні слова, а його тіло не рухалося.
Один з членів команди прошепотів із дещо стурбованим: « Капітан, хіба це не ціль номер три? Не може бути, що він помер від страху, вірно? Наказ був доставити їх назад неушкодженими".
«...». — Скорціне чмокнув губами і злегка вдарив хлопчика по голові. Той здригнувся, наче його вдарило струмом, і видав гучний крик « Ваа!», який миттєво рознісся луною по зоні відпочинку.
"Гаррі, що відбувається?" — Через кілька секунд бокові двері спальні відчинилися, і звідти вийшов чоловік середніх років у піжамі.
"!!" — Чоловік середніх років побачив чоловіків з зарядженими пістолетами, що стояли у дверному проході і відпрягав назад, сам не сподіваючись впасти прямо на підлогу на нетвердих ногах, тремтячи всім тілом: « Ви хто ви такі? »
Скорціне жестом наказав двом чоловікам зайнятися останньою спальнею, а сам увійшов всередину бічними дверима. На ліжку в кімнаті лежала спляча жінка середнього віку, і Скорціне міг бачити, що це була мета номер два, дружина чоловіка середніх років.
Скорцине простягнув руку і допоміг чоловікові середніх років піднятися з підлоги: « Ричард Вільям — дизайнер? Вам нічого боятися, ми не хочемо зла і не завдамо шкоди ні вам, ані вашій сім'ї."
Вираз обличчя чоловіка середніх років ясно говорив, що він не вірить жодному слову. Але він не наважився сказати про своє недовір’я, і запитав тремтячим голосом: « Хто ви такі і що вам потрібно? »
Скорціне злегка посміхнувся, тільки ця усмішка натягнула шрами на його обличчі і змусила Річарда Вільяма здригнутися: « Ми послані німецьким спадкоєм принцем, Його Високість Яніком, щоб прийняти вас як гостя в Німеччині."
Поки він говорив, двоє членів команди привели до будинку молодої дівчинки років 10: « Капітан, мета номер чотири також знайдена».
Маленька дівчинка підбігла до ліжка жінки середніх років з панічним виразом обличчя і відчайдушно трясла її, щоб розбудити.
Жінка середнього віку з жахом побачила, що в домі так багато незнайомців і не могла стриматися від криків.
Коли Річард Вільям дізнався, звідки вони прийшли, на його обличчі з’явилася фраза: « Найвеличніший принц Німеччини? Що він хоче від мене?»
Скорцине потиснув плечима і не приховував цього: « З-за вашої професії, звичайно.
Чоловік навпроти Скорцина був головним конструктором авіапередачі Rolls-Rоїce Merlin Британської імперії!
Що стосується того, наскільки хорошим був реактивний двигун Merlin, то він був кращим авіалініком під час Другої світової війни, причому не тільки краще за мustang, але й кращий Spitfire, Mosquio і навіть Lancair. Spitfire, оснащений вдосконаленим двигуном Merlin Hawk-Lion, був навіть здатний наздогнати ракету V-1 і збити її в повітрі.
Яннікові потрібно було багато сил і коштів, щоб дізнатися про місце його розташування. Він негайно направив своїх найліпших працівників до Німеччини.
« Його Високість обіцяв, що коли пан Вільям піде до Німеччини, то його сім’я буде поводитися по - вищому, одягатись і годуватиме решту свого життя. Але Його Високість також сказав, що якщо джентльмен буде впертий, то сім'ї пана доведеться годувати риби."
Подивившись на Річарда Вільяма, обличчя якого стало нестерпно потворним, Скорціне з холодом сказав: « Що ви вибираєте? Містере Вільям, життя вашої сім'ї у вашій владі."
Річард Вільям, дивлячись на дружину і дітей, які обіймали та тремтіли, зневірився в них.
Проте Скорценін з полегшенням сказав: « Ми вибухаємо, і ніхто не дізнається про те, як ви зникли. Коли ви прибудете до Німеччини, Його Високість змінить ваші імена, ваші особи будуть засіковані і вам буде представлена група супроводу для забезпечення абсолютної безпеки вас та вашої сім'ї."
Річард Вільям відкрив рот, і хотів заговорити, але довго вагався і глибоко зітхнув: « Схоже, Його величність, наслідний принц вашої країни, добре підготувався."
Коли родина підійшла до дружини та дітей, щоб заспокоїти їх і переодягнутись, то пішла за Скорциною з яхти.
Їх зустріла підводний човен, і, як сказав Скорціні, коли всі увійшли, підводний човна випустив дві торпеди по яхті та повільно пірнула під звук вибуху.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini