Він зробив складне обличчя: « Мені цікаво, як швидко і легко доставити корисні копалини у свою країну. Ви не можете використовувати вантажівки для такого обсягу перевезення, їх можна відправляти тільки поїздами."
Після того як Гітлер прийшов до влади і приготував військо для війни, він, звичайно, звернув більше уваги на будівництво залізних доріг. Він спочатку об'єднав залізничні компанії і створив німецьку залізницю, яка в 37 році була перейменована на Deutsche Bahn. Допельмюллер, керівник Деутсіше Баарн, став міністром транспорту Рейха після того як присягнувся на вірність Гітлерові і вся залізнична система знову почала розробляти більш складні плани перевезення військового часу.
Бліц-наліт на Польщу 39 року і битва за Францію в 40 році були успішно проведені Deutsche Bahn, включаючи перевезення солдатів та евакуацію населення, оскільки Німеччина у той час не була мобілізована, тому багато з нових поїздів все ще виконували внутрішні цивільні й пасажирські перевізки, а Dutsce Bichn іноді доводилось використовувати старі локомотиви із військового резерву для виконання військових обов'язків. Так само, прийняття і адаптація польських та французьких залізниць не вимагало великих зусиль, оскільки колої були стандартизованими, а технологія — відносно сучасними. У Польщі німці створили Східну залізницю, яка була на тому самому рівні творіння, що й німецькі залізниці, а західний фронт — залізничний центр Західного транспорту.
До 41-го року німецькі залізниці, здавалося, працювали добре, а незабаром прийшов план "Барбаросса". Враховуючи мобілізацію транспорту для нападу на Радянський Союз, німці розробили план « Отто», який повністю розширив Східну залізницю і завершив її до 15 червня, лише тиждень раніше напади на Радянський Союз. А щоб завершити військову мобілізацію для нападу на Радянський Союз, з 25 лютого до 23 червня на залізниці Німеччини та Сходу було таємно використано 34 000 поїздів для відсилання 141 дивізії з людьми, технікою і припасами до радянсько-германського кордону. Генеральний штаб німецької армії сказав, що « система з оптимізмом перевершила всі оптимістичні сподівання ».
Але якщо стан німецьких залізниць перевершив усі сподівання, то радянські залізниці не могли передати німецької армії жодних несподіванок. У порівнянні з Заходом, де залізниця була добре розподілена, радянські залізниці були в примітивному стані: найпотужніші (тільки відносно) вузли залізничної мережі Радянського Союзу знаходяться у Москві, Ленінградсі та Донце. А на кордоні було тільки 4 дволінійні залізниці, які могли бути використані німцями: Неман на Ленінград, Буг на Москву через Оршу, Бюґ на Донець через Клеменчок і Сан на Одесу. Звичайно, ці чотири залізниці зі сходу на захід також перетиналися з шістьма залізними дорогами із півночі на південь, хоча вони все ще видавались рідкісними на великій західної території.
Також через напівпорозуміння німецької розвідки Радянського Союзу німецькі залізниці дуже недооцінювали примитивість радянських залізниць. Німці просто знали, що радянські залізниці ширококолійні і тільки після вторгнення виявилися на тому ж рівні, як під час Першої світової війни: переважна більшість залізничних доріг (кроме Харьков — Москва) були побудовані на м’яких піщаних підставах, а падали також з відносно м'якої сосни, наприклад, стандартна норма вантажопідйомності німецьких залізниці становила 49 кг на метр. А радиків - 38 до метра У той час як дороги були розміщені 1600 шпал на кілометр, радянські — 1440. Так само, радянські залізничні мости були практично нічого не вартими, і їх треба було відновлювати для того, щоб зробити можливого транспортування танків чи іншого важкого обладнання, а вже й про залізний диспетчерський пристрій, більшість якого була гвинтажом Першої світової війни, але тумблери з електронним управлінням рідко коли мали справу.
Німецький штаб попросив солдатів захопити якомога більше радянської залізничної мережі і сподіватися, що Ради відстануть з якнайменшим втратою для залізних доріг, на щастя, це скільки можна було більше і наскільки можливо менше досягнуті, висока німецьке просування та Ради, застиглі зненацька, залишили залізниці в основному недоторканими й у німецьких руках, хоча німецький поїздці песимістично вирішили, ніби склепіння нічого не варті. У відповідь на цей тиск у Варшаві було створено німецьке управління східних операцій, яке намагалося координувати ефективність залізничних перевезень на радянському театрі воєнних дій. Хоча поїзди з Німеччини на фронт змогли збільшити від 600 до 900 у день, насправді до того часу їх було дуже мало. З приходом російської зими залізниця Східного фронту остаточно розвалилася: Центральна група армій отримувала принаймні 75 поїздів на день, але насправді лише 40 потягів максимум і тільки 25 мінімум, а квота Північної групи в 30 вагонів фактично становила не більше 10.
Тільки навесні 42-го року Шпеер взяв на себе управління німецькими залізницями, які під енергійним керівництвом Шепера швидко відновили життя, придурвані лютими холодами.
Звичайно, він повинен був заздалегідь планувати ці проблеми і вирішувати їх на ранній стадії. « Доставка мінеральних речовин тут і доставка готової продукції — це проблема, а покладатися на доступні кошти надто важко. Якщо тільки ...».
« Якщо тільки що?» — Тухачевський нетерпляче продовжував, також бажаючи дізнатися про те, яке рішення мав на увазі Янік.
« Якщо тільки не вдасться об'єднати наші залізниці». — Янік склав свій план, не змінюючи свого обличчя. « Але залізниці вашої країни не схожі на європейські. Якщо б залізниці вашої країни були приведені до тієї ж ширини, що і в Європі, то перевозити корисні копалини було б легко."
"!!" — Тухачевський злегка підвів брови. Звичайно, він не був дурнем і звичайно знав, що означають ті ж самі залізничні специфікації. Коли залізничні специфікації будуть уніфіковані, тоді буде зручно перевозити мінерали зараз, і не менш зручним перевезти стратегічні матеріали потім!
Янік не дав Тухачевському часу на роздуми і продовжив: « Було б краще, якби ця залізниця проходила від кордону до Уральських гір, щоб з того часу різні мінерали Урульського гірського пасма могли переміщатися постійно.» До того часу, коли німецька армія в майбутньому зможе аналогічним чином йти цією залізницею, вона буде надзвичайно зручною з точки зору постачання.
Чи Радянський Союз погодиться? Янік не був впевнений.
Можливо, Рада згодилася б після того, як вони розглянули плани суперлінкора і з'ясували, що не можуть його побудувати. На перший погляд Рада мала велику перевагу на будівництві таких « суперперлінкорів ». Все, що їм потрібно було зробити - це добути мінерали в горах і відправити їх у Німеччину. У найближчому майбутньому вони мали б бути « суперсперлінкором ».
Де ви можете знайти таку хорошу річ? Жодна інша країна, крім Німеччини, не пішла б на це! Запитайте Британію, Францію, Сполучені Штати Америки, чи зроблять вони це, вони ж посміялися б над ними за таку божевільну ідею.
Після довгої паузи Тухачевський похитав головою. « Ми не маємо додаткових коштів на реконструкцію залізниці, бо хотіли б добре запропонувати Його Висновкові Яніки. Крім того, якщо ця залізниця буде відбудована, то поїзди на інших наших залізничних мережах не зможуть курсувати по цій лінії, і це буде незручно для нас."
Янік недбало сказав: « У такому разі, чому б нам не побудувати спеціальний маршрут для транспортування руди від Уральських гір до кордону і з’єднати його з Європою? Хіба це не було б добре? Призначено для транспортування руди. Що стосується інвестицій в цю лінію, звичайно, ваша країна буде платити за неї, але, проте, ця держава може також розглянути можливість використання руди для комутацій і залишити її нам."
Такий великий проект не міг прийняти рішення зараз.
« Його вища влада може повернутися і обговорити це з вищим урядом». - Сказав Янник.
Якщо радянська сторона дійсно не погодиться б будувати залізницю, то їй доведеться перейти до плану Б і використовувати контейнери, що принаймні буде набагато ефективнішим.
Отже, зібрання закінчилось у приємному оточенні, де обидві сторони відчували бажання отримати те, що хотіли.
У зворотному польоті Тухачевський вирушив з витворами розплідників, танків, вантажівок тощо. А в літаку він ще більше дізнався від Наташі жахливу таємницю німців - успішну розробку 150-тонного супертанка!
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini