Після короткої перерви всі зібралися в бенкетному залі готелю. У цей час було вже майже темно, а ніч була якраз до вечері.
На просторому столі було повно ситних делікатесів, чорної та червоної ікри, свіжого грибного супу, особливого чорного хліба, ніжних млинців тощо. д. Звичайно, без легендарної горілки не обійшлося.
Тухачевський захоплено сказав: « Ваше вище Янік, ви повинні спробувати горілку, це наше домашнє пиво, і можна сказати, що воно найкраще в нашому Радянському Союзі!»
Ян жука мовчки підняв келих горілки і зробив ковток.
« Ах, чёрт! Як це пити? Це явно рідкий вогонь!» - Янгола відчув, як гаряча рідина проникає в шлунок по стравоходу, випалюючи його рот, легені та шлуночки.
Янік закрив рот руками, боячись, що він виплюне цю рідину назад, і на його очах з'явилися сльози.
Інші німці не були набагато кращими.
Побачивши цю картину, Тухачевський від душі засміявся: « Ого-хо! Здається, ви ніколи не вживали такий міцний алкоголь Принц Янік!».
« Я не можу пити це, воно жахливо, тільки такі як ви, могли б пити таке". — Янік думав з роздратуванням, щоб не змінити вираз свого обличчя на зло.
Тухачевський покликав офіціанта: « Подавайте цим VIP-персонам пиво "Рігулі".
Яннік поспішив сказати: « Мені це не потрібно, я просто хочу чорний чай».
Решта у свою чергу не відмовилися від цього пива.
Ячник здивовано подивився на Тухачевського, що сидів за обіднім столом і випивав горілку від склянки до склянку, думаючи, ніби навіть якби його не вбив Сталін, він би не зміг прожити хоча б 50 років, вірно?
Ви повинні знати, що навіть у 21 столітті середня тривалість життя в Росії все ще нижча від решти населення світу, а основна причина — алкоголізм.
Наташа, яка сиділа поруч, запитала його: « Ваше Королівське Високість Янік, у вас є якесь хобі?»
Він посміхнувся: « Моє хобі? Вони схожі на Генерала Тухачевського. Я захоплююся музикою, літературою, живописом, астрономією, архітектурою тощо. д. Звичайно, я не такий хороший у спорті, як генерал Тугачевський".
Брови Тухачевського злегка смикнулися. « О? Мені шкода, що у мене не було часу обмінятися музикою з Вашим Королівським Високістьм".
"Можливо це виправити, чи не так?" - Можливо, через горілки Янік відчував себе трохи веселіше, але на щастя, він все ще зберіг свої розум. Він встав, підійшов до піаніно і махав рукою й попросив піаніста піти на табурет.
Хоча він не розумів фортепіано, ні будь-чого ще в його початковому часі і просторі, останній « Янгол » володів всім, включаючи піаніно, шахи, каліграфію та живопис. Чи йому це подобається, чи ні, він не може навчитися без бажання.
Тухачевський не очікував, що Янік буде грати тут, тому не міг покласти склянку в руці на стіл.
Всі раптово замовкли.
Натиснувши кілька кнопок без розбору, він глибоко зітхнув і почав грати: « Тішина в галявині, а не шорх.
Місяць ясна і яскраве.
Люба, якби ти знала, як я докладу тебе.
Найгарніша московська ніч.
Річка тече тихо, місяць світиться на чистій воді.
Я ледь чую, як хтось співає там вдалині, цієї тиху ніч.
Моя кохана сидить поряд зі мною, мовчки спостерігаючи за мною і не видаючи ні звуку.
Я хочу тобі сказати, але мені ніяково, скільки слів залишиться в моєму серці.
Довга ніч майже закінчилася, і вже наступить світанку, а я бажаю тобі удачі, дівчинка.
Сподіваюся, відтепер ми з тобою ніколи не забудемо ніч під Москвою.
Коли пропала остання нота, все ще були занурені в прекрасну музику.
"Дон!" - Янник натиснув на клавішу, і Тухачеві встали.
Він усміхнувся: « Чи ви задоволені моєю імпровізацією? » - Після стількох днів він вже може займатися плагіатом речей з майбутнього, не червоніючи і не б'ючись за себе, і ніхто все одно не вискочить, щоб викрити його ...
Тухачевського хвалили від душі: « Гаразд, добре! Ваша Величність Янік, ви дійсно відкрили мені очі. Я не очікував, що ви досягнете такого високого рівня в музиці у молодому віці."
« Тоді я подарую вам ці тексти і музику як нашу дружбу».
« Можливо, в майбутньому радянські спецслужби використовуватимуть як доказ твоєї змови з Німеччиною саме мої слова." — Подумав Янник.
« Гаразд! Заради нашої дружби я дам ще один келих Вашому Пресвідченству Яніку".
« Тоді я скористаюся чаєм замість горілки, і нехай наша дружба триватиме вічно»
Таким чином, всі закінчили бенкет у дуже дружній атмосфері.
«...». — Ян не дозволив усім повернутися в свої кімнати, і покликав усіх у його апартаменти.
Після того, як вони увійшли, Янник приклав правий вказівний палець до губ і зробив безшумне рух, показуючи лівим пальцем на стелю, а потім на підлогу.
Всі розумні, і вони відразу розуміють, що це означає.
« Влаштовуйтесь зручніше, я піду вмиюся». — Коли Янщик увійшов до ванної, він не міг зітхнув. Ця ванна була більш елегантною, ніж в його квартирі. Умивши обличчя холодною водою, він змахнув сонливість.
Потім він повернувся до вітальні, і при його проході Роммель вигукнув: « Коли Королівське Високість, я не очікував такого високого музичного таланту.
Янчик посміхнувся: « Може бути, що ця горілка засвітила мене робити поспішні кроки».
« Це російські смаки дивні. Як вони змогли випити всю горілку за столом?"
« Не нагадуй, цей пекельний напій жахливий»
"Ця штукою можна спалити себе мізки."
« О, до речі, Тухачевський сьогодні випив принаймні два літри, вірно? Він може ходити так рівно, як нормальна людина, це дійсно гідно захоплення."
Раптом Манштейн сказав: « Цей генерал виглядає дуже молодим.
Янік недбало відповів: « Генерал Тухачевський народився 1893 року, цього року йому виповнюється 35 років".
Молодому Роммеелю тут 37 років, і він має звання капітана, а 47-річний Браузич є полковником. Порівняно з чужими воїнами, вони дійсно дуже відстають.
Гудеріан несхвально пробурмотів: « Чи цей чоловік справді заслуговує на своє покликання? Коли ми повернемося, варто з'ясувати його минуле."
« Не марнуймо часу на нього, він не буде нашим ворогом» — Тугачевський повинен померти 1937 року. Тому немає сенсу його вивчати.
Коли він подумав про це, то раптом сказав Ґіру: « Я чув, що тут залишився генерал Тухачевський. Піди і подивися чи п'яний він. І якщо він все ще тверезий, скажи йому прийти сюди і обговорити ділові питання».
Почувши слова принца, Браузич сказав: « Його Королівське Високість, я не думаю, що це правильно. Ви ж сказали раніше, що ми потрібні Радянському Союзу, чи не так? Якщо ми змовимо першими, чи не втратимо ми своє домінування?».
Домінування? Він закочував очі: « Вони просять нас про позички, ми також просимо їх. Інакше навіщо ми сюди приходимо? Не ставайте зарозумілими тільки тому, що всі вони ставляться до вас з добротою".
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini