Дні в Мертових землях для чарівників, які там застрягли, ставали все більш звичними, хоча й не менш важкими. Вони навчилися виживати, створюючи свою систему, але спочатку все йшло не так гладко, особливо через одного члена їх групи. Нацу, незважаючи на рівень сили тварин, з якими вони стикалися, падав у бій без роздумів. Це робилося з першою командою, яка займалась здобиччю їжі, майже неможливою. Нацу втікав, щоб боротися з противниками, яких вони не могли перемогти. У результаті Ельзе та Міраджейн мусили співпрацювати, аби дати іншим шанс на спасіння. Лише після низки небезпечних ситуацій і майже смертельних наслідків Нацу зрештою зрозумів, що не може боротися з усім рухом.
На гілках білого дерева, що вистоюють життєву енергію, сиділи Гажит і Грей. Вони жували шматки м’яса, обговорюючи труднощі, з якими стикалися їхні команди. Грей, виснажений, розповідав, наскільки важко було утримати Нацу від нескінченних схваток.
- Звучить жорстко. Мені пощастило, що моя команда спокійніша. Ми в основному займаємося картографуванням місцевості, не стикаємося з такою кількістю тварин, як ви. Хоча інколи це стає нудним, Гажив сказав.
- Ваша група теж шукає цього лейтенанта тварин, вірно? Ви щось знайшли?
- Поки що нічого, але чим далі ми досліджуємо, тим сильніше стають звіри. Думаю, ми наближаємось.
- Хм, ти став сильнішим? – запитав Гажив.
- Думаю, так. Ми не часто воюємо, але кожна тварина, з якою стикаємося, є справжньою смертельною бої. Ненавиджу постійне напруження і страх бути виявленим, але це безсумнівно ефективна тренування. Засновник не брехав, коли говорив, що це швидко приведе нас у форму.
- Ти не жартуєш. Вчора ми з Енко... - Грей не встиг закінчити, як гучний вибух і червона спалахи сяяли небо.
- Червоний код! Біс, поквапимося! - Гажив.
Вони зістрибнули з дерева. Було майже опівночі, і друга команда мала вже повернутися. Але тепер стало зрозуміло, чому цього не сталося. Міраджейн наполягала на постійному чергуванні навколо табору, і зараз вони були вдячні за її передбачливість. Грей підбіг до наметів і голосно вигукнув:
- Червоний код!
Магі, незважаючи на втому, швидко зібралися.
- Червоний код, ти впевнений? - Ельза поспішно запитала.
— З заходу, — відповів Грей. - Командире, зберіть свої групи і рухайтеся. У вас 30 секунд. Сподіваюся, Мест вже близько.
Як тільки вона вимовила ці слова, з нізвідки з'явився чоловік.
- Ельза! У нас проблеми. З’явився сильний звір, мабуть лейтенант. Міраджейн ледве справляється, решта команди в поганому стані.
Він був весь в синцях і крові, але, здавалося, не звертав на це уваги.
- Спочатку відведи мене туди. ВСЕ ЗА МНОЮ! - Він схопив Ельзу, і вони зникли.
Якщо з'явився лейтенант, часу на роздуми не було. Вони були другим після Оверлорда, і група не знала різниці між ними.
- В БІЙ! - Він отримав бойовий клич Нацу, підхоплений іншими.
Навіть на такій відстані вони відчували потужні вібрації, що говорили про масштаб битви.
***
Ельза і Мест з'явилися в лісі, який зазвичай був завантажений у цілковиту темряву. Але тепер вони розгортаються у фантастичному світському шоу. Міраджейн билася з істотою, яка Ельза прийняла дракона без крил. Все навколо - палиці, камені — було знищено неймовірною силою кігтеї звірини.
Ельза не стала чекати пояснень. Вона озброїлася своїми доспехами, які не раз рятували її в боях, і кинулася вперед. Багато мечів ширяло навколо неї, коли вона наближалася до звірини.
– Міро! Що відбувається? - Вона кричала, наносячи сильний удар, який відкинув звіра на кілька метрів. - Ти в порядку?
- Ельза, слава богу! Я більше не можу битися, — Міраджейн майже миттєво втратила свідомість.
Мест з'явився поруч і підхопив її, перш ніж вона впала на землю.
- Занадто сильний... Потрібна допомога... - Міраджейн прошепотіла, перш ніж остаточно втратити свідомість.
- Відведи її і скажи іншим поквапитися! Я не зможу протриматися довше, ніж вона, — наказала Ельза, повертаючись до звіра.
Противник вже встає і дивиться на неї з ненавистю.
- Ще один приєднається до бійки. Ти будеш більш цікавим, ніж попередній? - Його гнівна паща відкрилася, прокриваючи ряди гострих зубів.
Ельза відчула холодок по спині, але гнів перелив страх.
- Ти називаєш причину шкоди моїй гільдії розвагам? Я покажу тобі, що таке справжня розвага. ДАВАЙ, ЗВЕРЬ!
Вона кинулася на нього, оточена своїми мечами. Залп був швидким, але звір лише посміхнувся.
- Це найкраще, що у тебе є? Ти гірше, ніж дитя диявола.
Його удар відбили всі мечі, ніби це було ніщо. Ельзи, користуючись миттєвим шоком, зник звір.
Незважаючи на величезні розміри, він рухався так швидко, що вона ледве встигала стежити за ним. Перш ніж вона змогла щось зробити, хвіст з силою вдарив її, відкинувши до дерева.
- Яке розчарування, — почув його голос, повний презирства.
- Н-не розрахуй на мене! - Ельза піднялася на ноги, зовні майже не пострадав. У неї не було ані зламаних кінцівок, ні інших видимих пошкоджень. - Тобі доведеться придумати щось краще!
Вона миттєво зникла, використовуючи максимальну швидкість, яку дозволяла її броні. З’явившись прямо над головою, вона вдарила його з усіх сил. На жаль, меч зайшов лише на кілька сантиметрів перш ніж зупинився. У той же момент вона відчула, як насувається смертельна загроза. Історія повторювалася.
[Рів вогненного дракона]
[Рів залізного дракона]
Два величезних і руйнівних дракони зрейвели, зупинивши рух хвоста. Це дало Ельзі достатньо часу, щоб відстрибнути у безпечне місце.
- Ви встигли. Спасибі вам обом, - сказала вона двом мисливцям на драконів, що з'явився разом із іншими.
- Завжди будь ласка! Так це і є той ублюдковий лейтенант? - Нацу гордо і сердито втупився на напівлюдина-полідрока.
- Ха-ха-Ха! Ви думаєте, я лейтенант?! - Його раптовий вибух сміху застав гільдію зненацька. - ХА-ХАХа! Хотів би я їх бути, але, на жаль, мене навіть не можна порівняти з лейтенантом. Ха-ха, але добре! Це мене розсмішило!
- Чорт, навіть не лейтенант, а все одно він справляється з двома магами S-класа без особливих зусиль. Що це за клятий острів? - Виручився Грей, приймаючи бойову стоянку, готовий використовувати свою магію.
Тепер вони всі зрозуміли, яке пекло чекає їх тут. Вони навіть близько не підійшли до рівня сили, який Марко вважав би прийнятним.
- Не втрачайте надії, хлопці! Зараз у нас велика перевага, давайте переможемо цього потворного виродка і приготуємо його на вечерю! - Спокійно, але з внутрішньою люттю вимовив Гажив.
Він був на вигляд спокійний, але всередині шаленів пекло, який прагнув справжньої битви. І тепер, нарешті, у нього був шанс втамувати цю спрагу.