- Коли цей світ тільки з'явився, в небі точно не було такого гігантського куба, — сказав Амелл, плавно опускаючись вниз. На його плечі граційно сиділа Алора, схрестивши ноги, наче справжня принцеса. - Давайте його заберемо! - Він запропонував приземлитися на куб. Він злегка постукав пальцями ніг по поверхні, і магія, яка стримувала його в повітрі, зникла. Куб почав стрімко падати на землю. Він, як і будь - який астероїд, спричинив величезні руйнування землі. Амелл усміхнувся, струшив неіснуючу частину пилу з плечей і сказав: « Це було дуже приємно. - Він все ще ширяв в небі на тому місці, де тільки що був куб. - Ходімо подивимося, скільки демонів залишилося в живих після цього.
У руїнах, зруйнованих до невпізнання, тепер була лише одна споруда. З-під уламків почали з'являтися фігури, більшість з них виглядали злегка пораненими. Один з демонів тримав руку, яка була зігнута в дивному напрямку. Схоже, ніхто з них не очікував такого повороту подій, та і як вони могли? Амелл сам подбав про це. Його сміх відлупцем рознісся навколо, коли він спустився перед ними. - Що тут сталося? Схоже, хтось упустив вам на голову величезний куб. Потрібна допомога? - Він озирнувся. Серед них він помітив Кйоку, шакала, який знову воскрес, а також Торафузара, Езеля та Сейлу. Решта, ймовірно, були мертві або далеко від бази. - Амелл! - Закричав шакал без потреби. Навіть після двох смертей підряд він так і не навчився терпеливості. Він стрибнув на Амелла з сяючими руками, використовуючи своє вибухне прокляття. Але, як і раніше, він не встиг далеко піти. З землі вистрілило спис, проколовши його груди. І знову він помер, нічого не добившись. - Розчаровує. Мабуть, мені не слід було так хвилюватися, — прокоментував Амелл. Цього разу його вбила Алора. Три смерті від трьох різних людей. Оскільки база була знищена, шакал не міг знову відродитися. Звичайно, якщо вони взагалі переживуть той день.
Несподівано сотні виноградових лозинок, оточивши Амелла та Алору, вирубали з землі. Вони рухалися з надзвичайною швидкістю, і в мить ви обидва опинилися у коконі із шипів. Це був господар Тартароса. Мард Гір піднявся з уламків, нахмурившись. Його погляд зупинився на брамах демонів. - Хто з вас, жалюгідних покидьків, вирішив протистояти цьому монстру? - Він запитав.
- Я не знав, що ми воюємо з кимось на зразок нього, — тихо вимовив він, закінчуючи лаяти своїх підлеглих. Шипи почали плаватися в липку масу, оскільки ділянка навколо стала неймовірно гарячою. - Це не так. Якщо ти воюєш зі мною, значить я вважаю тебе загрозою, - сказав Амелл, запалюючи на вказівному пальці крихітний вогник, білий, як мініатюрне сонце. - Амелл... Невже ви думаєте, що зможете зіткнутися з такою кількістю людей і піти без єдиної подряпини? Навіть ви щось втратите з такими шансами, - спокійно сказала Кека. Вона не виглядала особливо стурбованою, незважаючи на те, що їх база була знищена. Її зарозумілість і віра в вищість демонів були непорушні. У Амелла не було часу відповісти, бо Мард Гір діяв першим. Він встромив шип прямо їй у груди, не змінивши вирази обличчя. Він стояв стоїчно, поки його колючки розривали її на частини. - Восьма свята. Це два демона і наш штаб. Ми не повинні продовжувати в тому ж дусі. Якщо мої підлеглі напали на вас, то це було їхнє власне рішення. Я прошу вас зупинитися, - сказав він, безжалісно відкинувши її тіло в сторону. - Я аплодую вашій рішучості. Це похвально, і коли б ви залишили мою онуку у спокої, то можливо я залишив би вас молодим поколінням, — відповів Амелл. Алора з умилкою зістрибнула з його плечей, але її крихітне тіло було піднесено над демонами більш ніж удвічі. - Сьогодні ти зникнеш, – сказала вона. Амелл зник, а Мард Гір був збитий з ніг ударом в обличчя. — Алора, розберися з іншими людьми, — сказав він після демона, що зникає. - Гаразд, хлопці! Хто перший? – запитала Алора.
- Ти сама напросилась! — Торафузар кинувся на неї з гострими руками, щоб розрубати її. Але, не докладаючи зусиль, вона вдарила його по лікті і повністю знищила праву руку. - Ой, надто багато сили, — прокоментувала вона.
- Умри! - Закричав Езель, зникнувши в пориві неймовірної швидкості. Але довгий і тонкий драконячий хвіст з'явився із спини Алори і обернувся навколо нього, перш ніж він зміг наблизитися. Хвіст рухався навіть швидше, ніж він, і, здавалося, жив своїм власним життям, коли тягнув його об землю та камені. - Це ж весело! — Знялася Алора за Торафузаром, коли він збирався покликати свою прокляту воду. Вона вдарила його по голові, струшивши голову. Себас, мабуть, пишався б цим вбивством тому що він був великим шанувальником обезголовлення. Вони діяли швидко, чисто і ефективно. – Сейла, верно? - Переклала погляд Алора на жінку-демона, яка до цього моменту вже здалася. Вона сиділа, затиснувши голову між ніг і тремтячи від страху. У неї все ще були сумні спогади про смерть від рук Себаса та Аврори. Тепер вона знову помре. — Ось, зжалься, — сказала Алора, спричинивши кулю Чорного Пламені і кинувши його в неї. Через кілька секунд крики Сейли затихли, а її тіло розпалося на частини. - Гаразд, це все ще могло бути боляче, моя вина — вибачилася Алора, піднявши руки. Її хвіст все ще швиряв Езеля, як пінята. Коли вона припинила лайку, то побачила, що тримає тільки його торс. Його тіло було розкинуте по всьому місці. - Залишився тільки один. Після цього лорд Амелл відвезе мене кудись веселіше. Це не приносить задоволення, — сказала вона, роздягнувши його чорним полум’ям і дозволяючи йому згаснути в муках болю.
Мард Гір, на своє здивування, проводив час не в найкращий спосіб. Він уявляв собі, що Амелл має надзвичайну силу, але все, чого він робив, здавалося, не впливало на нього. У порівнянні з цим його прокляття були як чхання. - Знаєш, я недавно розмовляв з Зерефом. Він не найбільший твій шанувальник. Він просто знаходить тебе роздратованим. Не кажучи вже про те, що ваша справа безглузда, — сказав Амелл на камені середніх розмірів і граючись з крихітним білим лотосом.
- Memento Mori! - Темна енергія впала на Амелла з усіх боків, зануривши світ у цілковиту темряву. Це тривало лише мить, перш ніж гігантська біла рука проколола морок і схопила Марда Гіра. Голос Амелла рознісся луною навколо.
- Не дуже цікаво дати жуків, і це не приносить особливого задоволення. Тепер ти можеш уявити, що я відчуваю в цей момент. Тому я візьму ініціативу у свої руки, щоб закінчити цю дрібну потасовку.
З потужним стисненням пролунав гучний плескіт, і гігантська рука обірвалася демонічною кров’ю.
- Якось дуже просто. Але чого я очікував від таких суперників?
Амелл розвіяв темну магію, саме в цей момент з'явилася Алора на обличчі.
- Бачу, ти теж непогано справився. Він був сильним?
- За теперішніми мірками "Хвоста Феї" – так. Тільки Макаров і Лаксус могли б зрівнятися з ним. Гілдартс — це окрема історія, він би справився з ним без проблем.
- Як гадаєш, наскільки сильними стануть ці діти, коли виростуть?
- Навіть не знаю. Припускаю, що винищувачі Драконів стануть силою, з якою доведеться рахуватися. Я багато чекаю від Нацу і Гаджила. Ці два чоловіки мають надзвичайну силу волі, і вона може привести їх далеко.
- Сумніваюся, що вони виглядали дуже слабкими, вона знову застрибнула йому на плече і чекала безкоштовної поїздки додому. - Головоторка! Поїхали додому! - Вона кілька разів постукала його по голові і ввела вперед.
- З яких це пір я став твоїм конем?
- З цього моменту! Головорубка! - На цей раз вона вдарила його трохи сильніше.
- Гаразд, але якщо ти раптом втратиш свою магію, і я випадково зкину тебе в океан, де плавають всі ці страшні монстри, це, мабуть, не моя вина.
Він злетів, викликав звуковий удар і залишив за собою спустошену землю.