- Ти знущаєшся наді мною, старий! Це нечесно! - кричав Нацу, його обличчя палало від люті. Він стояв перед Амелом, стискаючи кулаки. Амелл щойно оголосив Кану принцесою Хвоста Феї і єдиною, хто заслуговує на випробування S-класа. Хоча випробування ще не закінчилися, Нацу був єдиним, хто наважився на це. Гілдартс хотів втрутитися, але згадав про суворі покарання його батько, і вирішив мовчати.
- Нацу, залиш це... Він засновник, він може робити все що захоче - прошепотіла Люсі, ховаючись за спиною Нацу. Вона сподівалася, що її не втягнуть у цю суперечку.
- Справедливо? Що за безглузда концепція. Якщо це нечесно, зроби що-небудь. Перестань кричати. Йди сюди і повали мене на землю. Застав мене є бруд, і я передумаю, - спокійно вимовив Амелл, сидячи на занадто маленькому для його величезної тіла стільці. Він дивився на Нацу зверху вниз, ніби кидаючи йому виклик. І, на здивування всіх, Нацу атакував.
- Залізний кулак вогняного дракона! - Він закричав, його кулак спалахнув полум'ям.
- Ти називаєш це S-класом, сопляк? - Амелл зупинив його одним пальцем, а потім з легкістю кинув Нацу на дерево. - Дайте йому ще п'ятсот років, а потім приходьте і поговоріть зі мною, — його погляд ковзнув за гільдією, ніби він був вищим хижаком. - Хтось особливо незадоволений моїм рішенням?
- Дідусю, всі так думають. Навіть я, — сказала Кана, сидячи поряд з Ґілдартсом і притулившись до його плеча. - Чому ти такий впертий? Нехай вони хоча б побралися за цей шанс. Мені навіть не важливо стати S-класом.
- Не турбуйся. Батько завжди був таким, відколи я був маленьким — спокійно відповів Ґілдартс. - Він може бути впертішим, ніж Нацу.
- Заткнись, збоченець. Я все ще не пробачила тебе і не прощу, поки ти пам'ятаєш ім'я мами - Кана вдарила його по щоці, залишивши слід, але поклала голову на його плече. Вона злилася, але все одно хотіла бути поруч з ним.
- Ну ж бо, люба! Невже ти вже не можеш пробачити мене? Це вчорашні проблеми. Давайте зосередимося на сьогоднішньому дні - намагався заспокоїти її Гілдартс.
- Ти говорив про маму як про вчорашню проблему? - Кана відірвалася і втупилася на нього у шокі.
- Ой! Все йде гладко, синку, — Амелл посміхнувся, стримуючи сміх. - Звичайно, я нічого такого не робив. Я просто пропоную забути і простити, щоб ми могли насолоджуватися життям. Він почухав шию й зі свого обличчя стікала крапля стелі.
- Молодець, старий.
- Припиніть свої марні суперечки! Ельза з повагою дивилася на Амелла. - Сер, я знову прошу вас про допомогу. Не могли б ви допомогти нам знайти останнього члена серця Гримуара? Мабуть, вона все ще на острові.
— Це не так, - Амелл вказав на місце, де мав бути летючий корабель темної гільдії. - Вони втекли. Тепер на цьому острові є тільки ми, феї, - він не подивився на Ельзу, але вона відчула, що він захоплений чимось більш важливим. - Ти прийшла забрати мене, маленька ящірка. Його слова викликали здивування у всіх, крім Ґілдартса.
- Він прийде? - Гілдартс встав, його обличчя стало серйозним.
- Вже тут. В будь-яку секунду, — відповів Амелл. - Він чекав, щоб забрати мене, але я ніколи не давав йому знати де я був. Він просто не вартий клопоту. Але тепер, коли я виявив свою присутність тут, він, мабуть, відчув це. Зрештою, він ненавидить мене до глибини душі — в його голосі лунали веселощі, але не страх.
- Вибачте, але чи не могли б ми поговорити в більш докладному контексті? Про що ви двоє говорите? – запитав Гажив, очевидно загублений.
- Дракон наближається, приготуйтеся до нього. Мій батько буде битися з ним, — пояснив Гілдартс.
- Старик! Це Ігнил? - Нацу першим підбіг до Амелу.
— Ні, цього ти ніколи раніше не зустрічав і радів би цьому, інакше тебе б вже не було в живих, — відповів Амелл. У цей момент на острів пронісся оглушливий рів, і цілий острів здригнувся. Через хмари з'явився величезний коготь Акнології.
- Це ж громадина! - Закричали всі, крім двох чоловіків з Портгаса. Макаров прокинувся від шуму і побачив жахливу сцену: акнологія спускалась на острів.
- Збирайтеся! Тікайте, рятуйте своє життя! - Він закричав, миттєво активувавши свою магію і ставши в гіганта.
- Майстер! Стійте! - Міраджейн, єдиний хто зберіг спокій. Але її слова не були почуті, коли чорний дракон приземлився перед ними. Його погляд змусив всіх відчути мурашки по шкірі. Все, крім Амелла, який попрямував до нього.
- Макаров, хлопчик. Цей - мій, щоб перемогти. Ми з ним давно цього чекали, — сказав він.
- Дідусю! З тобою все буде гаразд? - Закричала Кана, її голос тремтів від хвилювання.
- Якби він міг завдати тобі шкоди, я б не дозволив йому залишити свою печеру, — спокійно відповів Амелл. З цими словами він зник і знову з'явився прямо перед Акнологією.