На Божій горі Себас і Алора стояли на самому краю, дивлячись на Землю живих. Гора тремтіла, і весь острів здавався на межі руйнування.
- Лорд Амелл все ще стримується, я відчуваю це, — сказала Алора з тривогою у голосі. - Якби він випустив всю свою силу, я впевнена, світ розколовся б надвоє.
- Я навіть не можу уявити, як це - нести таку владу. Ніколи не дозволяй собі гніватись або сердитися, бо навіть незначна помилка може коштувати життя близькому чи навіть цілому світові. Він дійсно найбільший з богів. З часом він буде правити над усім цим, — вимовив Себас у серці своїй присягаючись служити своєму панові з ще більшою відданістю.
- Твоя відданість гідна подиву, Себас. Хоча ми іноді сваримося, я завжди поважатиму тебе. Мало хто може бути таким відданим і дисциплінованим, як ти. Твоя віра в Лорда Амелла ніколи не знеохочувалась, хоча розум твій все ж піддавався сумнівам.
- У всіх нас є свої слабкості і не думай, що я нікому не скажу. Завжди будуть моменти, коли наша віра в Господа буде випробувана, і саме ці моменти визначають нашу особистість. Справа не в силі віри, а у здатності зносити труднощі, — сказав Себас, простягаючи Алоре носову хусточку на очі.
— У тебе є талант до цього, тобі варто робити це частіше, — з легкою посмішкою сказала Алора.
– До чого? - Спокійно запитав Себас.
— Потішити, — відповіла вона і пішла з усмішкою та полегшенням.
***
Магія вітру - одна з найбільш недооцінених, але потужних магій. Амелл почав свою подорож, використовуючи магію вітру, і відчував, що це правильно - дотримуватися її до кінця. Світ не знав його обличчя, але всі чули про його магію. Він був найвидатнішим чарівником свого часу і найуспішнішим в історії магом вітру. У нього не було причин використовувати щось інше.
Амелл стояв на краю Божої гори, дивлячись на острів, який створив багато століть тому. Це був його рай. Себас підійшов до нього ззаду, на обличчі його грала легка усмішка.
- Гарне місце, правда? - Він спокійно запитав.
- Справді, найгарячіше. Я бачив світ, який дуже відрізняється від цього, але всі вони бліді в порівнянні, — відповів Амелл і зітхнув з його грудей. - Шкода, що цей світ ніколи не захоплювався ним. Можливо, коли я повернуся, варто взяти з собою кілька ругратів із гільдії. Я вірю, що ця чарівна країна занадто прекрасна, щоб ховатися вічно. Можливо, ми ховалися досить довго.
Амелл кивнув, погоджуючись, що можливо гільдія заслужила шанс побачити те, чого приховувався від неї. Це завжди було одним з його найбільших жалю — він так і не показав Мевіс цей острів, хоча знав, як вона хотіла його побачити.
- Досить про минуле, давай насолоджуйся справжнім, — сказав він.
- Я так розумію, ви вже готові до від'їзду? — запитав Себас своїм спокійним і заспокійливим голосом.
Амелл кивнув і махнув рукою. Дорогенька сумка злетіла із землі, і він перекинув її через плече.
- Час мого повернення. Подивимося, може бути, світ вже забув про мене.
- Що ви зробите в першу чергу, коли дістанетеся до Ішгара, мілорд? Чи не знайдете ви молодого майстра Ґілдартса? Я давно не бачив його і того грубого тигра, здається, його звали Атлас. Якби він відчайдушно хотів зустрітися зі мною, то зв'язався б через Алукарда. Сподіваюсь, ми зустрінемося в майбутньому. А зараз мені потрібно зустрітися з Зерефом, щоб оцінити, чи він представляє загрозу світові.
Себас з цікавістю підійняв брову.
- А якщо він небезпечний, мілорд?
- Ти чудово знаєш, що дурних запитань ставити не можна, Себас.
- Вибачте за короткочасну некомпетентність, мілорде.
Аж раптом дівчина з фіолетовим волоссям пролетіла повз Себаса і впевнено приземлилася на плече Амелла.
- Можна мені піти? - Солодкість запитала Алора.
- Ні, я волію подорожувати сам, якщо тільки не з дружиною. А тепер злазь, — відповів Амелл.
- Але я хочу вийти назовні, мені тут нудно. Вибоїння Свердхправників перестало розважати мене десятиліття тому. Будь ласка, скажи Себасу, щоб він перестав бути таким суворим, це вбиває мене зсередини, — благала вона, роблячи щенячі очі.
– Себас, — звернувся Амелл, - не спускай з неї очей. Вона може покинути гору, але за жодних обставин не повинна залишати острів.
- Що? Я буду битися з вами за це, мілорде. Не думайте, що я цього не зроблю тому що зроблю! - Збунтувалася Алора.
- Алора, перестань сперечатися з Лордом Амеллом. І спускайся, це дуже недоречно, — суворо сказав Себас, випускаючи трохи своєї аури.
Алора зітхнула:
- Себас, чому ти завжди псуєш мені моменти? - Вона зістрибнула з плечей Амелла і повернулася до нього. - Отже, який твій план, коли доберешся до Ішгара?
- Я вже сказав Себасу, перш ніж ти перервала мене, — посміхнувся Амелл. - Я знайду Зерета. Мені потрібно знати, наскільки він небезпечний зараз. Без сумніву, він живий, але в останній раз я бачив його за часів Мейвіс, коли він був гільдмайстром. Тоді він був слухняним і не контролював своєї магії. Я припускаю, що він все ще на острові Тенрю. Він не подавав ознак догляду протягом декількох років.
- А як щодо його імперії? Як вона працює без нього?
- Август поки веде справи гладко. Вони виявляли ознаки тривоги, але він настільки сильний, що ніхто ще не наважився виступити проти нього. У нього є найсильніші Спригани на його стороні, так що він зберігає повний контроль над імперією - пояснив Себас, який весь цей час стежив за найважливішими подіями у світі.
- Ми вже з'ясували, чи він справді син Зерета? - Спокійно запитав Амелл.
- Ні, ми не знаємо. Їхні магічні підписи надзвичайно схожі, так що шанси на їхнє походження високі. Можливо, ви запитаєте Зерефа, коли зустрінетеся з ним, мілорд.
Амелл хмикнув і махнув рукою.
- Ні, я не бачу в цьому сенсу. Я нічого не маю проти цієї імперії, поки вони тримаються подалі від моєї родини.
- Дуже добре, — сказав Себас, похинувши на знак поваги. - Тоді нам залишається тільки побажати вам щасливої дороги.
- Дякую. І збережете це місце в безпеці, поки я не повернуся, — попросив Амелл.
- Лорд Амелл, хоч мене й дратує, що ви зачиняєте мене тут з цим бурчуном, я не хочу вас втратити. Тож переконайтеся, що ви в безпеці, — усміхнулася Алора і швидко обняла Амелла.
– І ти теж, Алора. Якщо я отримаю травму або, не дай богу померти в цьому світі, то я не заслуговую влади, якою володію - він посміхнувся і злегка відсунув її. - Поводься добре, і я обов'язково візьму тебе з собою в велику пригоду, коли повернуся.
- В інший світ? - Вона підстрибнула і зависла в повітрі, витріщившись йому прямо в очі. - Ти обіцяєш? Тоді я більше ніколи не буду сваритися з Себасом!
Амель і Себас не могли стримати сміху.
- Не дай обіцянкам, які не зможуть стриматися. Але я обіцяю: якщо будеш вести себе добре, я заберу тебе в інший світ і відпущу на волю до будь-яких сильних монстрів.
- Угода укладена, Лорде Амелл! Поквапся і йди, але не затримуйся занадто довго. Максимум століття, ні секундою більше! - Вона суворо сказала йому в обличчя, тидаючи пальцем.
— Договорились, - спокійно відповів він.