Бійка продовжувалася. Армія Ґотея легко прорвалась крізь ряди палаців та їх охорону, наче гарячий ніж через олію. Вони діяли з жахливою ефективністю та жорстокістю, адже кожен був безжалісним убивцею. Якщо аристократ був живим, але дуже поранений, то його не добивали. Замість цього вони залишали кров’ю стікати доти, доки він не помре в калюжі власної крові.
Тим часом Бредлі стояв за дверима Конга. Він тричі сильно постукав, залишивши на сталевих дверях три вм’ятини.
- Заходи! - Голос Конга з середини.
Бредлі увійшов. Їхні погляди зустрілися. Конг сидів за столом, склавши руки на грудях, і спостерігав, як Бредлі підійшов і зупинився перед ним.
- Ніколи не думав, що мені доведеться зробити це з тобою. Це показує, як я розм'як сидячи тут на цій горі, - сказав Конг.
- Якщо це тебе хоч трохи потішить, Сэнгоку і Гарп теж нічого не знали.
- Це не так! Давайте почнемо, поки я не став занадто слабкий щоб продовжувати.
Конг різко вдарив по столу, і той розколовся навпіл, перш ніж удар досяг Бредлі.
— Швидко, як завжди, — зауважив Конг, глянувши на меч, який спокійно лежав у нічних водах Бредлі.
- А ти очікував чогось іншого?
- Не зовсім, — відповів Конг.
Вони рушили один на одного, і їхнє перше зіткнення обрушило стіни навколо. Їхній бій викликав бурю, і вся Свята земля здригнулася.
**** *** ЛИВАНЬ
Амелл і Шанкс стояли перед великими білими дверима. Амелл поклав руку на плече Шанкса.
- Ти готовий, хлопче?
- Так, сер!
- Тоді не будемо більше тягнути.
Амелл глибоко зітхнув і дунув на двері. Вони зірвався з петлю, ніби вибухнув динаміт. Зайшовши всередину, вони опинилися в найважливішій кімнаті замку.
- Портгас Ді Амелл! Що це означає? - Біля підніжжя довгої рушниці, яка веде до трону, стояли п’ятеро старійшин. Перед троном височіє надзвичайно висока людина, яка дивиться на незапрошених гостей.
- Відповідай, Амелл! На відміну від хлопця, ти не маєш права йти сюди! - Роздратований сказав один із старійшин.
Вони приготувалися до бою, але Амелл навіть не подивився на них.
- О, Світ сите тобою по горло. Невже ти все ще не помреш? - Він помахнув рукою, і п'ятеро старійшин впали на підлогу з переломними шиями.
— Визволення, — сказав він, опустивши руку.
Його погляд зустрівся з поглядом людини перед троном.
- Я бачив, як цей день настав! - Я отримав чистий, майже ангельський голос.
Шанкс прищурився, а Амелл злегка посміхнувся.
- Я – неминучість. Ви запросили мене зіграти у вашу гру, і ось до чого це призвело.
Тиск їхніх поглядів може звести з розуму адміралів. Але Амелл і Шанкс стояли непохитно.
- Я бачила, як ти стояв тут ще до появи твоєї імперії. Ось чому я ніколи не втомлювалася грою. Я знала, що моя смерть неминуча, — вона подивилася на Амелла. - Але ось чого я не очікувала, так це того, що це станеться з твоїми руками.
Її погляд перейшов на Шанкса.
- Як низько ти впав!
Збільшився тиск, і в повітрі панував холод. Атмосфера навколо Шанксу стала важкою. Його звичайна спокійна усмішка була натягнутою, але він подивився їй в очі і злегка уклонився.
- Минуло багато часу, мамо.
Їх аури зіштовхувалися, створюючи іскри в просторі. Довгий рудий волосся розвіявся у бурі, що призвело до зіткнення.
- Ти втратив цей привілей, коли покинув це місце. Ти народився моєю дитиною, але ти не мій син.
Від її голосу половина сходів розлетілася на шматки. Її сила, яка походить тільки від аури, дорівнювала силі п’яти або шести адмірала. Але Шанкс стояв твердо.
- У цьому ти маєш рацію. Я ніколи не назву себе сином жінки, яка заради власного задоволення поневолює весь світ!
Його слова несли такий самий тиск, і тронний зал почав розвалюватися.
- Твоя тиранія сьогодні закінчиться, мамо! І навіть якщо я не хочу цього визнавати, я твій син, і це завжди було моїм обов'язком - вбити тебе. Щоб врятувати цей світ від тебе!
Шанкс вихопив меч, і разом з ним прийшла вся його міць. Вперше він випустив все, що у нього було, і весь замок почав розвалюватися. Гора здригнулася, і коли вона також випустила свою повну ауру, руйнування посилилося.
- Шанкс, пам'ятай, ти не можеш довго продовжувати це, — сказав Амелл, перш ніж зникнути з тронного залу.
Бій розпочався. Їхня зіткнення була справді битовою титаною.
- Шанкс, ти ж знаєш, в чому мій борг! Чому ти не бачиш, що я тобі потрібна?
Вони рухалися, наче блискавки, коли з’являлися і зникали в кімнаті. Дах був зруйнований, і весь замок на межі падіння. Шанкс ковзнув по землі, відразивши ще один удар.
- Я знаю твій обов'язок! Пам'ятай, я твій син! Я намагаюся захистити те ж саме, що і ти. Але це не дає нам права робити все, що ми хочемо!
Він наніс ще один удар мечем. Вона ухилилася, але удар розколов весь замок навпіл.
- А чому б і ні? Я була королевою цього світу тисячу років!
Вона почала рости в розмірах до трьох метрів заввишки.
- Ти не можеш перемогти мене! Ти на тисячу років раніше строку!
Вона вдарила кулаком по повітрі, і всі перед нею розлетілися на шматки, наче торнадо.
- Коли я йшов, то був занадто слабкий! Але майстер Амелл знайшов мене, і він сильніший за тебе. Він підготував мене до цього. Я був народжений для цього, і я не підведу!
Вони продовжували зіткнення, але тепер Шанкс стояв спиною до стіни. Її сила та швидкість зросли, і він з усіх сил намагався не відставати. Кожен удар їхніх мечів потрясав все навколо, навіть гору.
Амелл ширив над горою.
- Ці двоє скоро знищать всю цю чортову гору. Краще я що-небудь з цим зроблю, ця штука все ще потрібна.
Він поклав руку на схил гори, і тряска припинилася. Червона лінія перестала розриватися.
Він використав вигин Землі, щоб зупинити знищення гори. Боротьба між ним і Шанксом швидко накочувалась, і Санкс атакував удари чорно-синими спалахами. Він стояв на колінах, а я піднялася над ним з мечем у руці.
- Я не повинен був тебе народити, моя найбільша помилка. Але сьогодні я нарешті зможу виправити свою найбільшу помилку.
Я високо підняла меч, готуючись завдати смертельного удару. Але перед тим як опустився лезо, я впала на коліна і здригалася від сильного кашлю. Кров бризнула на землю, фарбуючи її в червоний колір.
– Н-не зараз! Ще трохи! - Я впилася поглядом у Шанкса.
Я потягнулася за мечем, але невидима нитка перехопила його раніше, ніж я встигла схопити.
- Ти цього хочеш? - Лаббок стояв з насмішкою посмішкою, тримаючи меч двома пальцями.
Мої очі розширилися, і я підскочила на ноги.
- Ах ти негідник! - Закричала я, і в цей момент моє тіло виросло до п'яти метрів заввишки.
Я опинилася перед Лаббоком швидше, ніж він встиг скласти, і нанесла йому такий удар в обличчя, що вибила майже всі зуби. Він відлетів на тисячі метрів в одну мить.
– Мама! Ти СЕЙЧАС ВМІРЬ! ВИКОРИСТУЙТЕ СВЮ СИЛУ! – кричав Шанкс.
Його серце розривалося, коли він бачив, як низько впала його мати.
- ПРЕКРАТИ ЦЕ БЕЗУМІЄ! Ми все виправимо! - Шанкс повільно піднявся на ноги.
Я обернулася і побачила, як змінилося обличчя його матері. Коли вони зустрілися, вона виглядала на двадцять років. Тепер же її обличчя було виснажене, ніби їй було за сто.
- Ти! ТИ ПОГУБИВ МЕНЕ! - Повільно вимовила я.
Вона зробила крок з мечем в руці, але відразу ж впала на коліна, не відриваючи погляду від Шанкса.
- Т-ти зіпсував в-все ... Мій син ... - Її голос тремтів.
Вона впала нічком, її обличчя стало блідим і старим. Душа її покинула цей світ.
– Мама... - Шанкс, незважаючи на непорозуміння, дозволив одній сльозинці скотитися по щоку. - Як ти могла дозволити собі перетворитися в це?.
Його виснажені розум і тіло взяли верх, а він знепритомнів.