На острові панував хаос. Всюди лежали тіла загиблих, і все було вино Кізара. Завдяки його здібностям, пов’язаним зі світлом, він міг знищувати цілі групи людей миттєво і не дати їм шансу на опір. Для нього, одного з найсильніших людей у світі, ці пірати-новічки були немов немовлята, які не могли дати відсіч.
Наруто і Саске рухалися по землі з неймовірною швидкістю, наче дві кулі. Вони отримали інформацію, що команда Луффі була перехоплена морськими піхотинцями. Рейлі, їхній наставник, не був з ними. Тому Наруто і Саске пішли на допомогу, залишивши Ітачі та Луффі. Рейлі і команда розлучилися, бо він вказав їм місце зустрічі, а сам поїхав з Хачі, якому була потрібна негайна допомога. Він був швидше їх, але залишив команду на самоті, що виявилося помилкою. Тепер вони були оточені безліччю морських піхотинців.
Піхотяни самі по собі не представляли серйозної загрози, але їх кількість сповільнювала команду.
- Намі, Усоппе, Чоппер, Робін і Брук, біжите до місця зустрічі, яке вказав Рейлі! Санджі, Френкі і я залишимося тут, щоб затримати їх. Ми повинні розділитися, щоб вижити. Ваша присутність тут тільки сповільнить нас, - Зоро говорив чітко, приймаючи найбільш раціональне рішення.
Санджі і він могли справлятися з піхотинцями, але Зоро переживав, кого чекали ці солдати. Якщо з'явиться адмірал, слабші члени команди не зможуть вижити. Зоро знав, що тільки так у команди є шанс.
- Зрозуміли! - в унісон відповіли Брук і Робін, схопили інших і побігли.
- Ніко Робін утікає з іншими! Зупиніть їх! - Закричав капітан морського дозору, відправивши за ними загін.
Санджі відразу ж кинувся в бій, зарізавшись у середину підрозділу і почав люто боротися. Той факт, що Робін була внучкою Амелла, поки залишався таємницею для більшості морпіхів. Про це знали тільки Гарп, Сенгоку і Момонґа.
- Тримайтеся до прибуття адмірала Кізара! Не давайте їм просуватися! - Він кричав, що його сили тануть з страшною швидкістю. Все це було справою рук двох чоловіків: Зеро і Санджі. Провал у цій операції став би величезною плямою на його кар’єрі, тому він відчайдушно намагався стримати команду.
Вдалеку розгорнулися вибухи, потужні та гучніші і вони ставали все ближче. Але ніхто не звертав уваги на них, бо всі були зайняті боротьбою за виживання. Зоро і Санджі билися з піхотинцями, майже нічого не помічаючи.
Першим вибухами помітив Френкі. Він відчув ударну хвилю і почав шукати Зоро в цій нерозбірці.
- Зеро! Щось велике наближається! - Він крикнув, сподіваючись, що Зоро почує.
- Що? - Роздратований відповів Зеро. Він не міг впоратися з іншою тисячею піхотинців. Він би переміг їх, але такі сили швидко виснажували його. - Що тепер?
Він не пов’язував це з вибухами, аж поки перед ним прямо не стався сильний вибух і забрав життя кількох піхотинців.
— Один убитий, - байдужо вимовив Кізару, з'явився поруч із капітаном.
- Адмірале Кизару! Ви це зробили!
- Звичайно, я подумав, що краще розібратися з його маленькою командою перш ніж відправитися за солом'яним капелюхом. Так буде менше клопоту, бо його тон був таким же повільним і байдужим, як завжди.
- Тоді тобі треба старатися краще! - Покликнув Зоро, який виявився живий. Його місце змінилося з центру натовпу піхотинців на околиці.
Кізару злегка здивувався, так як навіть він не помітив, як Зоро ухилився від атаки.
- Як тобі вдалося ухилитися, Ророноа Зоро?
- А ти б хотів знати! - Хоча сам не розумів, що сталося. В одну секунду він відчув жар від атаки, а в наступну опинився тут.
- Ну, це неважливо. Я просто вб'ю тебе знову, - Кізару підняв палець, направляючи промінь світла на Зоро.
Мандрівник відскочив убік, отримавши лише мінімальний урон, але втому знову охопила його. Санджі і Френкі підбігли до нього з тривогою на обличчях.
- Зеро, ми повинні бігти! У нас немає іншого вибору! - сказав Санджі, спостерігаючи за Кізаром.
Адмірале стояв спокійно, не звертаючи уваги на те, що його атака була відображена. Цього разу він бачив, як Зоро вклонився і міг оцінити його реакцію.
- Хлопчику допомогли! Але хто? - Кізару подумав про себе, і його нога почала світитися. - Я можу продовжувати весь день.
Він зник і знову з'явився над ними, але троє піратів знову зникли.
- Гаразд, як щодо того, щоб сказати, хто тобі допомагає? - Кізару не бачив, щоб хтось рухав ними. Навіть його хакі нічого не відчував. Той, хто допомагав, був майстром таємничості і досвідченого бійця.
- Ніхто!
- Це стає дедалі важче, — Кізару вистрілив ще одним променем, але з землі виникла величезна світляча рука, яка зупинила його. Ударна хвиля відкинула всіх трьох.
- Адмірали так дратують! У нас немає вибору, ідіот! - Поза Зором з'явився чорноволосий юнак із коротким клинкою в руці.
- Ты прав, Саске. Це дратує, і в нас немає вибору, — рука перетворилася на іншого юнака з брудним світлим волоссям та усмішкою, незважаючи на адмірала за його спиною.
- Нарешті злочинці оголосилися. Так хто ви такі? - Повільно і байдуже запитав Кізару.
- Чи не занадто дурне питання, Борсаліно? Навіщо мені, твоєму ворогу, розкривати хто я такий? - Роздратований відповів Саске. Він знав, що Кізару сильніший за нього і Наруто.
Він не був упевнений, наскільки великі їхні шанси, але думав, що разом у них є невеликий шанс здобути перемогу. - Вибач, вибач. Я трохи захопився, — сказав Кізару. Його не турбувало, що його справжнє ім’я стало відомим. Або, принаймні, так він хотів показати. По суті, мало хто знав його справжнє ім’я. Кізару було його кодовим ім'ям як Адмірала. Борсалесо — ось як його звали насправді, і він не міг зрозуміти, як ці двоє молодих чоловіків могли знати це ім’я.
- Саске, нам пора йти! - Швидко вимовив Наруто.
Саске кивнув, і вони разом з Зероро, Френкі та Санджі обмінялися рукостисканнями. Потім очі Саске почали змінюватися, і його завойовницьке хаки збільшилося до неймовірного рівня.
- Хаки? Чорт! - Кизару на мить запаникував. Він вистрілив променем так швидко, як тільки міг, в сторону хлопчиків, але перш ніж промінь досяг цілі, вони зникли у мить ока. Кізару полегшено зітхнув, спостерігаючи за їхньою успішною втечу.
- Ну, це не дуже добре. Сенгоку знову буде кричати на мене, як це дратує! - Пробурмотів він собі під ніс.