- Що? ВІН ІСЧЕЗ! - Сенгоку, сидячи в своєму кабінеті, щойно отримав звістку про Еніас Лоббі, доставлена віце-адміралом Момонґой. У кімнаті, крім нього, завжди був веселий Ґарп, який із задоволенням криштал чіпсів, слухаючи промову Момонґі.
- Д-Да, сэр! Я сам не можу в це повірити, але це правда. Енікс Лоббі більше немає. Він був повністю знищений з лиця землі. Останнє повідомлення від Спандама було сказано, що Ніко Робін успішно доставила в Енінес Лоббі. Після цього все замовило, і ви наказали мені провести розслідування. Це все, що ми знаємо! - Момонґа повернувся в штаб-квартиру, щоб заспокоїти нерви після шоку і страху, які він відчув, побачивши те, що колись було величезною урядовою базою.
- Це не зовсім так! У мене є одна важлива інформація! - Один із стін кабінету стояв Гісока, граючи з однією зі своїх карт. Він дивився на адмірала флоту з легкою поблажливістю.
- Хисока! - Ярність Момонгі змусила його негайно діяти. Він схопив меч і кинувся вперед з наміром вбити. Швидкий удар — і тіло Гісокі було розрубано надвоє, але його торс та ноги зникли, наче туман.
- Момонґа, заспокойся! Використай хакі, без нього Хісока гратиме з тобою вічно доти, доки ти не втечеш із розуму, — спокійно сказав Ґарп, поклавши ще один чіпс.
- Так, ти цілком правий, герой! Хакі — це справді моя найбільша слабкість, — тепер Хісока стояв біля дверей і граваючи ті ж самі карти, що й раніше. - Хоча це може бути правдою в твоєму випадку, у цього хлопця недостатньо майстерності, щоб уникнути мене! - Його слова вплинули на віце-адміра як отрута, розпалюючи його лють ще сильніше.
- На щастя для нього, я прийшов сюди не для того, щоб сперечатися або битися. Я всього лише скромний посильний для боса! - Хисока недбало вклонився.
- Дай вгадаю, твій бос вклав руку до Енінес Лоббі і його таємничому зникненню? - Сенгоку і Гарп неодноразово билися з більшістю командирів. Вони знали, що не все було в нього навіть тоді, коли могли протистояти ілюзії Хісокі. Гісока був першокласним користувачем хаки, як і всі командири. А його карткова магія робила його надзвичайно смертельним і важкозрозумілим. Навіть тут, в кабінеті Сенгоку, вони не стануть затівати з ним бійку якщо тільки це не буде неминуче.
- Ты прав! І цього можна було б уникнути, але цей хлопчик Спандам просто повинен був випробувати долю, викравши внучку боса, - Сенгоку і Гарп обмінялися швидкими поглядами, а потім знову прийняли стійкий вигляд.
- Ніко Робін, я вважаю?
- Знову ви праві, пане Адмірале флоту! Я знав, що ти не даремно займаєш цю посаду, подивися на себе, ти такий розумний!
- Прибережи лестощі, розумнику! Але тепер я розумію! - Сенгоку пильно подивився на Хісоку. Ярність, смуток і втома не відображували його обличчя. Він не дозволить собі втратити самовладання перед цим піратом, якого вважав непотрібним для людства. Втратити холоднокровність означало б дати Хісокі, а потім і Амелу іншу перемогу. Те, що йому потрібно зараз, — це ясний розум. Він міг би залишити в оплаті п’ять старійшин, які сиділи там на своїй горі.
- Хисока, якщо це все що ти хотів сказати, то покинь мій кабінет. Наступного разу, коли ви вирішили вломитися сюди, будь готовий втратити своє жалюгідне маленьке життя, Сенгоку не став би ганятися за Хісокою по всьому штабу. Це тільки погіршить ситуацію. Його погроза не була вимовлена з яким-небудь реальним наміром. Гісоку було найважче вбити поряд з Алукардом, тому випадки, коли треба було спробувати його вбити, були рідкісними і далекими.
- Радий знову бачити вас, джентльмени! Бажаю вам чудового вечора! - Хисока зник, коли карта в його руці засяяла слабким світлом.
- Ґарп, Ніко Робін зараз у команді твого онука, вірно? - Сенгоку подивився на завжди недбалого віце-адмірала.
- Ага! І я думаю, що прийшов час піти і побачити його, щоб переконатися, чи він знає, як триматися від гріха подалі, — Гарп встав і вийшов з кімнати найсмішнішою ходою. Він так звик до цього життя, що візит Хісокі навіть не турбував його. Сенгоку проводив його поглядом і, коли Гарп сховався за дверима, втомився подивився йому слідом.
**** *** $xublid = 0}
- Ідіот, це ж так! Шісуї пояснював це тричі, як ти можеш вже забути про це? Я не можу повірити, що ти дійсно син дядька Амелла - Саска і Наруто втекли через океан на надзвичайній швидкості. Біг по воді не був чимось звичайним у цьому світі, тому один корабель, який вони пройшли раніше, викликав кілька дуже заплутаних і шокуючих поглядів.
- Ні, ти помиляєшся, все саме так! - Наруто сперечався, коли вони стояли на воді, дивлячись один на одного.
- Як ти можеш бути таким тупим? Хіба Амелл не тренував тебе з трьох років? - Саске вдарив себе по обличчю долонею, залишивши яскраво-червоний відбиток. Його розчарування через недбалий і забудькуватий характер Наруто неодноразово викликало бійки між ними, які майже знищили село Листа.
- Він сказав, що ми на північ! Кінець дискусії! - Наруто вперто заявив.
- Так! Ми йдемо на північ, але ти відставляєш на південь! - Саске показав у протилежному напрямку. - Це на північ, тепер ми можемо рухатися? - Саске побачив, як Наруто почервонів до вух. Помилуватися в чомусь настільки простим було дійсно бентежним.
-Точно! Давайте рухатися! І нам теж треба поквапитися, ми тут відстаємо від графіка, — Наруто від сорому побіг геть.
- Так, через тебе! - Сказав Саске і побіг за своїм повітряним-голововим другом.