- Батьку, почекай, перш ніж підеш! - Бредлі підійшов до Емілі рівними кроками.
Амел повернувся до нього з посмішкою:
- Ласкаво просимо назад! Як же я радий знову бачити тебе, Отче! - Бредлі вклонився, висловлюючи повагу, яку він не виявляв нікому у цьому всесвіті.
- І ти теж. Ти справився зі своїми обов'язками краще, ніж я міг сподіватися. Я безмежно пишаюся тобою, - Амелл простяг руку, і Бредлі з гордістю потиснув її.
- Дякую вам, Отче. Я буду продовжувати битися в ім'я Готея!
- Менше я від тебе і не очікував, — Амелл на мить затримався, щоб оцінити цей момент, а потім попрямував до вікна.
Робін вже чекала його. На даху протилежної будівлі Луффі та його команда стояли, дивлячись на масивний будинок, де лише кілька хвилин тому сталася жорстока різанина. На щастя, більшість дітей не усвідомлювали цього.
- Луффі, а якщо Робін вже забрали? — запитав Чоппер, стоячи у своїй напівлюдській формі.
Нами подивилася на Луффі. Її думки крутилися, як пропелер. Луфі, як завжди, здавався спокійним. Його думки були зайняті тільки одним — рятуванням Робін.
- Вона тут! Я відчуваю це! - Луффі стояв, весь в грязюці і крові. Це була довга і виснажлива боротьба, щоб дістатися сюди.
Двері на дах відчинилися, і з'явилася Робін. Команда не відразу помітила її, надто зосередившись на будинку навпроти.
- Ей, хлопці, ви в порядку? - Рабен запитала своїх друзів, які стояли як статуї.
Її голос звернув їхню увагу, і вони синхронно обернулися.
– Робин! - Перша зреагувала. Її провина за те, що вона дозволила викраденню статись було великою. Вона хотіла кинутися до подруги, але Зоро зупинив її.
- Це може бути пастка. Чому вони тебе відпустили? - Його голос був холодним.
- Вони не відпускали. Мій дідусь вас випередив, — Робін підмигнула, намагаючись розрядити обстановку.
- Дідусю? Ти хочеш сказати, що твій дідусь може просто так увійти сюди? Хто він такий? - Зеро запитав, не опускаючи меча.
- Чому б тобі самому не запитати мене про це? - Голос за Зеро. Він різко розгорнувся, але його меч був зупинено вказівним пальцем Амелла, який з'явився з нізвідки.
- Будь обережним, цей клинок досить гострий, — Амелл посміхнувся і опустив руку. Усі, крім Луфі, замерли в захопленні.
- А ти хто такий, старий? - Але Луфі не був дурним у бою. Він одразу зрозумів, що перед ним хтось неймовірно сильний.
- Луффі, це Амелл! Імператор піратів! - Усопп закричав, ледве зтримуючи страх.
- Імператор? - Луфі знав про титули, але вони його не вражали.
- Ейс багато розповідав мені про тебе, Луффі. Ти точно такий, як він описав. Титули тебе не вражають, правда? - Амелл спостерігав за Луфі з цікавістю.
- Ейс? Ти знаєш Ейса, старий? - Луфі ожив.
- Так, я знаю. Він один з моїх учнів, — відповів Амелл.
— Тепер я розумію, чому твій брат такий сильний, Луффі, — сказав Санджі, закурюючи сигарету тремтячими руками.
Зора і Санджі відчували різницю між собою та Амелом. Вони фізично відчували, наскільки слабше були в порівнянні з ним.
- Т-ти збираєшся вбити нас? - Ледь чутно запитала.
- Заспокойся, Намі. Навіщо мені завдавати тобі біль?
- Ти знаєш моє ім'я? - Це лякало її більше, ніж загроза смерті.
- Невже ти думаєш, що я не загляну в екіпаж моєї онуки? Я знаю все про вас. Секрети не залишаються похованими на очах, і його слова змусили Санджі здригнутися.
- Я прийшов сюди, щоб побачити тебе, Монкі Ді Луффі. Шанкс дуже добре відгукувався про тебе, — серйозно сказав Амелл.
- Шанкс? Ти знаєш Шанкса? - Луфі загорівся.
- Звичайно, я знаю свого товариша імператора. Ти йому дуже подобаєшся, малюк. Він пишався, коли побачив твою першу нагороду.
- Шанкс! - Луфі торкнувся свого капелюха. - Дякую, старий!
- Не за що. А тепер встань поруч з Робін, інакше можеш загинути через те що має статися - недбало кинув Амелл.
- Швидше! - Він повторив, і Санджі з Зоро допомогли іншим встати поруч із Робін.
Амелл підняв руку і подивився на команду.
- Яка твоя мета, малюк? Ти хочеш нового світу?
- Я знайду Ван Піс і стану королем піратів! - З гордістю сказав Луффі.
Він відразу пройнявся прихильністю до Амелу, як тільки дізнався, що той знайомий з Шанксом. - Я буду спостерігати. Щоб отримати Ван Піс, потрібна величезна сила. Новий Світ в сто разів суворий, ніж Гранд Лайн. Може навіть більше. Отже, дивіться і відчувайте силу Нового Світу — він був створений.
Амелл підняв руку, і чим вище вона піднімалась, тим сильніше вітер ставав навколо них. Плитки землі, на яких вони стояли, почали вириватися з корінням, і вони відчули, як весь острів починає трястися все сильніше й більше. - А-А, ЩО ЦЕ ТАКЕ? - Зарізав Усопп у весь голос, тичав пальцем в небо. Високо над ними формувався великий торнадо. Він був настільки масивним, що в ньому можна було побачити спалах блискавки. Амелл озирнувся на команду з пустою посмішкою. - Тримайтеся, хлопці! - Він різко опустив руку вниз, і торнадо почав рухатися в їх сторону. Той факт, що торнадо був більшим за весь острів, вже сам по собі викликав паніку. Але головне було в тому, що цей чортів торнадо знісся прямо на них і не збирався зупинятись. - ЩО ВИ ДАЄТЕ, СТАРИЙ ПСИХОПАТ? — Намі закричала, але перш ніж отримала відповідь, знепритомніла і просто впала на землю.
Перш ніж інші встигли щось сказати, Амелл збільшив швидкість торнадо і він обрушився на острів. Яскраві спалахи світла, наче з нізвідки, осліпила команду, а за нею пішов потужний вибух, який буквально стирнув острів із обличчя землі. Екіпаж не міг відкрити очі, але коли вони нарешті змогли, то майже всі втратили сили в ногах і впали на землю. Від усього Еніс Лоббі залишився тільки той шматок, на якому вони стояли, і тепер він ширяв в повітрі над тим місцем, де всього кілька хвилин тому був цілий острів. - Ч-что за ХЕЄЇЄЮЕЛ! - Знову заговорив Усопп, висловлюючи загальний стан команди.
- Ласкаво просимо до Вищої ліги, Соломена Шляпа Луффі! - З недбалою посмішкою вимовив Амелл.