Не було точного часу, коли поїзд з Робін, внучкою Портгаса Ді Амелла, повинен був прибути до Еніес Лоббі. Але для Тошіро це не мало значення. Він спокійно прогулювався по території бази, очікуючи прибуття поїзда. Тошіро був одним з найдосвідченіших людей у Ґотеї. Його невеличкий ріст міг ввести в оману, але той, хто вважає його недосвідченим, пошкодує про це, коли опиниться на обстріі його меча. Він ішов по Еніес Лобі, залишаючись непоміченими. Це була одна з технік, яку сам Амел створив: здатність змішуватися із навколишнім середовищем і ставати практично невидимим.
Раптом у навушнику Тошіро пролунав дзвінок. Він відразу ж сказав:
- Лорд Амелл наказав закрити Еніес Лоббі. Вам потрібно тільки ізолювати його, не вступаючи у бій. Коли ми говоримо, лорд Амелл вже направляється сюди.
- Так, дякую.
Він поклав трубку і пішов до головного входу на урядову базу.
***
Поїзд уже прибув. З нього вийшла Робін, за якою слідували агенти.
- Так це і є Еніес Лоббі? - Робін озиралася навколо з зухвалою посмішкою. - Виглядає гарно. Я завжди хотіла відвідати це місце.
- Мабуть, виглядає краще ніж та діра з якої ти вилазила, — саркастично відповіла жінка-агент і штовхнула Робін вперед, так що та мало не впала.
- Хоча зараз він вродливий, то буде ще гарнішим в розпалі полум’я — усміхнулася Робін і плюнулась.
Френкі, який спостерігав за сценою, був у захопленні від сміливості Робін. Вона продовжувала провокувати агентів, але, схоже, знала, що вони не посміють вбити її.
- Я особисто простежу за твоєю стратою! - Жінка-агент.
- Ні, не будеш. Коли прийде час, ти благатимеш мене про прощення — впевнено відповіла Робін і продовжує йти вперед.
Френкі, однак, хвилювався набагато більше, ніж вона. Він не мав могутнього дідуся, який міг би його захистити.
Головний агент взяв телефонну трубку і набрав номер.
- Алло? - Через секунду з трубки пролунав гучний і гордий голос.
- Ніко Робін заарештована, і ми прибули до Еніес Лоббі! - Доклав агент.
- Чудово! Приведіть її сюди негайно! - Голос наказав, і зв'язок перервався.
- Ти чув, що сказав бос. Двигайся! - Він суворо наказав ведучий агент.
***
У поїзді, що наближається до Еніес Лоббі, команда "Соломного капелюха" та група корабельних теслярів готувалася до нападу. Луффі, Зоро і Санджі стояли на даху поїзда, їхні обличчя виражали гнів та тривогу.
- Хлопці, ви впевнені, що повинні це зробити? - Ззаду пролунав голос. У вагоні з’явився зеленуволосий підліток, який сидів на краю і вішав ноги. Навіть на такій швидкості він виглядав зовсім спокійно.
- Хто ти такий і звідки взявся? — обережно запитав Санджі.
Зора поклав руку на меч, а Луфі прийняв серйозну позу.
- Заспокойтесь, діти. Я тут не для того, щоб битися з вами. Навіть якби це було так, ви б вже були мертві, навіть не зрозумівши, як це сталося. Тож давайте відкинемо увагу. Я просто хочу поговорити, — сказав він, нехтуючи килимом в носі.
- Кажи! Що тобі треба? - Зора запитав, не відпускаючи мечі.
- Мене звати Лаббок. Я просто прийшов подивитися на цю піратську команду, про яку всі тільки й говорять. У цього покоління є кілька цікавих новачків! - Сказав він, ніби йому було байдуже.
Санджі вийшов з себе і вдарив Лаббока ногою по голові, але той спіймав його ногу за кілька сантиметрів від обличчя.
– Грубо! - Ігриво помітив Лаббок.
Луффі ударив, а Зоро вихопив меч і кинувся на Лаббока.
- Не думаю, що Лаббок підняв палець і обидва відразу зупинилися.
- Що ти з нами зробив? - Зора, збитий з пантелику, бо не міг поворухнутися.
- Напад на Еніес Лоббі засмутить проти вас весь світ. Ви готові до цього? - Лаббок повернув голову до Луфі.
- Я буду битися з усім світом, мене це не хвилює. Я тут тільки для того, щоб повернути нашого друга! - З повною серйозністю відповів Луффі.
Лаббок посміхнувся і кивнув.
- Ха-ха, зрозуміло! Дозвольте вам пораду, хлопці: не поспішайте до Нового Світу. Ви і ваша команда ще не готові до цього моря.
Він клацнув пальцями, і вони знову змогли рухатися.
- Побачимось пізніше! - Сказав він і зник з місця в мить ока.
Троє друзів залишилися в поїзді, злегка приголомшені.
- Хто, чорт візьми, був цей хлопець? І що це за дивна здатність? Я не міг рухатися, хоч би скільки сил вкладав, — сказав Зоро, знову вкладаючи мечі у ножиці.
- Я теж не знаю. Але ім'я Лаббок мені якось знайоме, просто не можу згадати звідки, - відповів Санджі закурюючи сигарету.
***
У повітрі над безкрайним голубим океаном неквапливо летів Амелл.
- Якщо я з'явлюся тут, мій зв'язок із Робін буде розкрита, і це підкине "Сомані капелюхи" ще більшу небезпеку. Якщо Робін хоче продовжувати з ними, чи варто розкривати, що вона моя внучка? - Він похитав головою і зітхнув.
- Вони викрали мою онуку, і вони не всвоюють урок поки я не знищую Еніес Лоббі повністю.
Він випустив трохи своєї аури, і море розступилося під ним, ніби демонструючи свою повагу та відданість верховному божеству.
- Пора всьому світу дізнатися, що відбувається, коли злишся на найсильнішого діда у світі!