У недавньому куточку Нового Світу, на просторах безкрайного океану, зібралося багато кораблів, які розтягнулися на кілька миль. Вони були пришвартовані так, що утворили величезне коло, а в його центрі, на плавучій сцені шириною у кілька миль, стояли двоє чоловіків. Вони дивилися один на одного, наче два титани, готові зійти в поєдинку. Одним з них є Дракуль Міхоук, який претендент на титул найсильнішого фехтальника у світі. Інший — Кеншін, третій командир Товариства Вартової башти в місті Готеїв, якій тепер було дано два з половиною мільярди нагород. Саме так! Після того, як він сам очищав Венно, його нагорода зросла на п’ятсот мільйонів. Його слава вже майже досягнула рівня нинішнього імператора.
- Сер Кеншин, я захоплююся вами вже майже двадцять років. Перш ніж все почнеться, я повинен сказати, яка це честь для мене, — сказав Міхоук, і в його словах не було ані краплі лестощів. Він щиро поважав Кеншіна, адже той вважався найшвидшою людиною на землі та одним з найбільших фехтовальників. Ходили чутки, що навіть адмірали не примушували Кенші ставитися до них серйозно. Під час битви при Маринфорді, шістнадцять років тому він, як кажуть, схопив Акаїну за руку в Ґарпа, просто щоб сказати: « Я тут господар". І це було не заради вбивства, а щоб показати, наскільки він упевнений у своїх силах.
- Я польщений, малюк. У тебе є серце, майстерність і рішучість. Я теж захоплююся тобою. Удачі тобі, — відповів Кеншін, і його тон був таким же, як він говорив би з дитиною. Для нього Міхоук, незважаючи на свій вік, залишався всього лише юнаком. Кенші сам не виглядав старим, але, як і всі командири Ґотеїв, він прожив уже два життя, пам'ятаючи тільки цю, оскільки був копією справжнього людини з іншого всесвіту.
- Приємно це чути. Я чекав цього моменту шістнадцять років, і тільки тепер, після майже двох десятиліть шалених тренувань, я відчуваю хоч якусь впевненість у перемозі над тобою, - зізнався Міхоук. Але в глибині душі він не був упевнений у перемозі над цим легендарним фехтуванням. Його кінцевою метою всі ці роки було перемогти Кеншіна, але він відчував, що застряг у своїх тренуваннях. Тому він звернувся до нього і організував цю бійку, щоб перевірити наскільки далеко просунувся.
- Цього недостатньо! Я прийшов сюди не для того, щоб битися з упевненим фехтуванням! Я прийшов сюди, щоб зустрітися з одним із найдосвідченіших майстрів меча. Приведи цього чоловіка сюди, або я піду, — несподівано змінився Кеншін. Його голос став похмурим, а навколо нього наче згущалася аура вбивствних намірів. Це було настільки сильно, що люди на кораблях, за багато миль звідси, відчули страх.
Міхоук на мить застиг, широко розкриваючи очі, потім закрив їх і глибоко зітхнув. Коли він знову відкрив очі, в них горіла та ж кривава рішучість.
- Приготуйся до найважчої битви у своєму житті! - Сказав він і витягнув свій чорний клинок, відомий на весь світ.
Кілька хвилин нічого не відбувалося. Але раптом Міхоук зник, і його меч Йору розсік повітря поруч з Кеншіном. Але удар не досяг мети, тому що Кеншін повернувся майже до того, як Міхоук почав рух. Здавалося, що він бачив дії ворога ще до того, як вони відбувалися. Він послав Міхоука у політ з неймовірною швидкістю.
- Малюк, якщо ти хочеш, щоб я обнажив меч, тобі доведеться старатися, — спокійно сказав Кеншін.
- Це найкраще, на що я здатний! - Покликнув Міхоук, знову кинувшись в атаку. Він досяг Кеншіна за лічені секунди, випускаючи удари, здатні розрубати будівлі і кораблі навпіл. Але Кенші лише підняв свій меч у ножнах і легкими рухами ширяв кожен удар, розсіюючи їх в ніщо. Міхоук з'явився позаду нього, намагаючись проколоти спину, але Кенші блокував удар Йору, навіть не обертаючись.
- Роби краще! - Сказав він, зникши і вдарив Міхоука нічними в живіт. Той виплюнув кров.
- Вставай! - Кеншин холодно сказав.
Міхоук, стиснувши зуби, зтиснув Йору і піднявся. З цього моменту поєдинок почався насправді. Міхоук так швидко атакував, що тільки командири Гтеїв могли стежити за його рухами. Але Кенш навіть не виймав меча. Щоразу, коли Міхоук залишав гоління, Кеншіс користувався ним так швидко, що противник не міг зрозуміти, як це сталося.
Для журналістів це була епічна битва, яка увійде в історію. Для сильних піратів, які спостерігали за поєдинком, це більше нагадувало урок майстра своєму учневі.
Через годину Міхоук лежав на землі, закривавлений і виснажений. Йору випав з його рук, і в нього не залишилося сил навіть подивитися на клинок. Він міг битися деньами з рівними противниками, але Кенші жорстоко бив його щоразу, коли відкривалася можливість. Це було схоже на те, як Гарп бив звичайного віце-адмірала. Ось наскільки різною була їхня сила.
- Загалом непогано, Міхоук. Ти вправний, тому не в твоїй майстерності. Мені шкода це говорити, але я просто сильніший і швидше. Навик важливий, але якщо розрив у силі надто великий, він не має значення. Ти мене розумієш? - Він запитав Кенші, дивлячись на Міхоука, як на хлопця, який повинен навчити його уроку.
Міхоук, ледве підйнявшись і відповів:
- Я розумію. Я зрозумів, як тільки побачив тебе, що ще не готовий. Але завдяки цьому поєдинку у мене є ідеї, як покращити свою майстерність. Дякую за цю можливість, пане Кенші! - Його голос викликав щиру повагу.
- Завжди будь ласка! А тепер йди і тренуйся. Через шістнадцять років ти зможеш повернутися і знову боротися зі мною за цей титул, — сказав Кеншін та попрямував до краю арени. Зупинившись, він обернувся:
- Прийми цю пораду близько до серця. Виховання учня може принести більше користі, ніж здається.
Після цього Кенші зник, і ця подія була офіційно виконана.