Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Новий шлях (завершений)

Розділ 162

Прочитано 0% глави

Через кілька днів після війни з Кайдо Амелл сидів у своєму кабінеті, тримаючи на колінах Сильвію. Вони разом читали газету і сміялися.

- Я не думала, що ти можеш стати ще більш знаменитим, ніж зараз, любий, — сказала Сільвія, відштовхнувши чаю.

- Так, моя увага ніколи не приваблювала стільки людей. Але я згоден з тобою - слави, яка у мене вже є цілком достатньо, — відповів Амелл перевертаючи сторінку.

З газети випав плакат з написом « Награда». Амелл спіймав його, перш ніж той впав на підлогу, і поклав на стіл. Побачивши його, він похитав головою і голосно зітхнув.

- І що, на їхню думку, станеться, якщо я збільшу свою нагороду? - Він запитав, показуючи плакат Сильвії.

Та потиснула плечима.

- Не знаю, милий. Але твоя щедрість починає ставати вражаючою, — вона спокійно помітила.

- Отже, це раніше не справило враження? Коли ти востаннє отримувала нагороду в п'ять мільярдів? - Амель недбало розсміявся, зробивши ковток віскі.

- Це не те, що я мала на увазі, і ти це знаєш. Але хіба твоя нагорода зараз не найвища в історії? Трохи більше шести з половиною мільярдів. Це дуже багато, — сказала Сильвія поціливши його в щоку.

- Навіть не знаю. Щедрість ніколи не була тим, що мене турбує. Але, думаю, моя нагорода дійсно найвища. Кого це хвилює? - Амелл спалив плакат, поклав руку на живіт Сильвії і посміхнувся.

- Єдине, що має для мене значення - це ти і цей маленький чоловічок, який росте всередині тебе, — тихо сказав він, обережно погладжуючи її живіт.

- Так, приблизно так. Ми впевнені, що наша дитина буде людиною? – запитала Сильвія.

- Що ти маєш на увазі? - Амелл подивився на неї з очевидним замішанням.

- Я маю на увазі, з усіма твоїми здібностями ти впевнений, що ти все ще людина? – уточнила Сильвия.

Це питання спонукало Амелла задуматись. Він довго переконував себе, що був і завжди буде людиною. Але, можливо, Сільвія була права - ймовірно він якимось чином перевершив свою власну природу.

- Я не думаю, що це те, про що ми повинні турбуватися, любов моя. Навіть якщо я не людина, я все ще батько наших дітей. І ти краще повір, що я розірву будь-кого, хто посміє зашкодити нашій сім'ї - серйозно сказав Амелл.

- Це чудово, але постарайся не робити цього занадто часто перед нашою дитиною. Ми не хочемо травмувати його, — з усмішкою відповіла Сильвія.

- Обещаю.

Сильвія задоволена кивнула.

- Отже, який наступний крок? Ти збираєшся захопити територію Кайдо разом з іншими трьома?

- Ні. Я не буду повністю знищувати систему імператорів. Я просто трохи перетворю її. Я ніколи не буду використовувати Готею, щоб правити без пощади. Як і в елементарних країнах, я подбаю про те, щоб все було чесно. Але імператори стануть миротворцями по всьому світу, і вони працюватимуть на Ґотій.

- Ти впевнений, що впораєшся? Велика матуся та інші... Белоус, я не думаю, що погодиться з цим, — сказала Сильвія, яка явно занепокоєна.

- Це за умови, що я дійсно дозволю їм зберегти свій статус. Імператори врешті стануть знаряддями для Ґотея, і ці місця займуть люди, яких я сам виберу. Більше ніяких вільнодумних імператорів. У моїх світах завжди буде тільки один імператор з вільною волею. Це той, хто сидить на троні Ґотея з гордістю пояснив Амелл.

- Ти впевнений, що це спрацює?

- Так! Я в цьому впевнений. Без світового уряду цей світ невдовзі отримає мир. Крім того, заради нашої дитини я прирую будь-який світ у всесвіті.

- Здається, я зробила правильний вибір, коли вирішила залишитися з тобою на все життя, — хіхнула Сильвія, поклавши голову йому на груди.

- Безумовно. Ти завжди будеш в безпеці, поки я поруч.

- Гаразд, досить лести. У мене є справи, так що я не можу безробітним цілий день! - Сильвія твердо виходила з його рук.

- А хіба у тебе немає імператорських обов'язків?

- Гадаю, що так. Любов моя, якщо ти побачиш Орландо, попроси його прийти до мене. Мені треба поговорити з ним, — сказав Амелл.

Відтоді як вони повернулися в цей світ, він майже не спілкувався з Орландо. Причин було дві: по-перше, Орландо все ще злився на Амелла за те, що він забув його в країнах стихій, а потім Амел обіцяв Орланду і Голлу цілковиту свободу дій. Тепер Амелл був швидше сам по собі і кликав Орландо тільки тоді, коли треба було відвезти Сильвію, а у нього не було часу зробити це самому.

— Він буде зроблений, але я сумніваюся, що він тут, — відповіла Сильвія.

Двоє піратів, що стояли біля дверей, відкрили їх для Сильвії, схиливши голови. Вона посміхнулася їм і вийшла з кімнати.

- Еш, приведи нашого гостя. Настав час зустрітися з нею, — сказав Амелл одному пірату, який стояв біля двох великих дверей.

- Так, капітане! - Еш голосно відповів і вибіг з кімнати.

Амелл відкинувся на спинку стільця і втупився у стелю. Він закрив очі, і його розум почав блукати. Так багато змінилося для нього всього за кілька днів. З того моменту, як він взяв голову Кайдо, новий світ занурився в хаос. Світовий уряд був розлюченим, а загони світла мобілізували всі свої сили, щоб знайти і заарештувати Амелла. Але всі їхні зусилля виявились марними. Після війни Дрессроуз Амелл разом зі своєю командою знову зник з світу. Саме це і спонукало світ боятися його. Він з'являвся, вбивав імператора і зникав.

У Новому світі Велика матуся спробувала захопити територію Кайдо, але Белоус зупинив її, оголосивши всі острови Кідо закритими. Це змусило морських дозорних і Світовий уряд запідозрити, що він та Амелл уклали секретний союз, хоча довести це було неможливо.

Двері кабінету відчинилися, і в кімнату увійшли Еш з жінкою. Це була одна з ключових фігур команди Кайдо.

- Дякую, Еш. Залиште нас! - Сказав Амелл своїм імператорським тоном, змушуючи жінку нервувати.

- Так, капітане! - Аш відповів і вийшов з кабінету разом із іншим піратом.

- Джінраммі, ласкаво просимо в мій кабінет! - Прослухував господар кімнати, широко посміхаючись і жестом запрошуючи увійти.

https://literna.net/uk/books/240-novii-shlyakh-zavershenii

Попередня главаНаступна глава