Бьякуя швидко перестрибував з одного даху на інший, його обличчя було зосередженим і серйозним. Він пильно дивився на людей, які жили в цій країні, і роздумував про те, як найкраще захистити їх усіх у майбутній війні. Це місце не було тим, де вони планували зіткнутися з Кайдо, тому Б'якуя намагався придумати план прямо тут і зараз. Він швидко наближався до замку, де жив Дофлламінго. Підійшовши до входу, він побачив двох людей, які стояли біля дверей і жваво розмовляли з усмішками на обличчях. Це Бейбі-5 і Баффало. Бейбі-5 першою помітила Б'яку і відбила в шокі та подиву.
- М-м-міліард клинків Бьякуя! - Викрикнула його ім'я, в голосі чувся переляк і нервовість.
- Я тут, щоб побачити свого дідуся. Відведи мене до нього, — суворо наказав Бьякуя.
Баффало застиг, приголомшений раптовим появою одного з наймогутніших піратів у світі. Бейбі-5, збираючись із силами, посміхнулася і відповіла:
- Звичайно, сер!
Вона і всі підлеглі Дофламінго були в курсі нової угоди між їх піратськими групами. Хоча слово "соаз" не зовсім точно описувало їх відносини. Готеї більше ходили на батьків, а Донкйоти — до дітей, які могли тільки підкорятися. Амелл ніколи не говорив прямо про це, але Дофлмінго добре розумів, яке місце займає його сім’я в цих стосунках. І він знав, що його ситуація не зміниться поки Амел не почне довіряти Донкохітам, а це може ніколи не статися.
- Тоді йди вперед! - Змовив Бьякуя, зауваживши, що Бейбі-5 все ще стоїть на місці.
Вона віддала йому честь, не розуміючи чому. Щось в його аурі, у тоні голосу, в її владній манері міцно триматися змушувало її відчувати, що вона не зможе ослухатися, навіть якщо він накаже їй зробити щось неймовірне. Це був невидимий тиск, який він випромінював, роблячи кожне його слово незмінним. Бейбі-5 і Баффало повели його в замок. Тому що Бьякуе потребував провідника, то з того часу як він востаннє бачив Амеля, той став ще вправнішим у керуванні своєю присутністю. Бьякуя був майже впевнений, що Амелл міг би сховатися навіть від спостереження хаки, якщо б захотів, але це було лише його припущення.
- До речі, хто це у тебе на плечі? - З цікавістю запитала Бейбі-5, дивлячись на чоловіка, якого Б'якуя ніс.
— Ваш, один із командирів Ґотея, — сухо відповів він, не обтяжуючи себе приємним тоном.
- О, я чула про нього страшні речі. Чи справді він вдерся у маленьке королівство на Півночі і проголосив себе королем, перебиваючи всю королівську гвардію, включаючи самого короля? - З легким хвилюванням у голосі запитав Баффало. Судячи з його погляду, він був шанувальником Ваша.
— Допитливість убила кішку, — повільно вимовив Б’якуя, пильно дивлячись на Баффало.
- Який кіт? - Наївно запитав Баффало, не зрозумівши сенсу фрази.
- Нічого про кота, Баффало. Це означає, що є питання, які краще не ставити, інакше вони можуть тебе знищити, - пояснила Бейбі-5, піднявши палець. Вона подивилася на Б'яку з легким рум’янцем на щоках.
- У будь-якому випадку, що з ним сталося? - Вона знову поглянула на Ваша з легкою посмішкою.
- Не зміг утримати свою випивку.
- Невже? Легка вага? Цікаво! - Бейбі-5 посміхнулася про себе. - Всі командири Готея легковаги? - Вона знову подивилася на Б'яку з загадковим блиском в очах.
— Не знаю, але я не п'ю, — байдуже відповів він.
- О, я бачу, — блиск в її очах зник, і вона продовжувала вести його через величні замки.
Через п'ять хвилин вони підійшли до дверей, що веде в особистий кабінет Дофламінго. Для чоловіка, який знав, що війна була всього за кілька годин звідси, Бьякуя був надзвичайно спокійний. Можливо, це було пов'язано з тим, що він знав: за цими дверима знаходиться найсильніша людина у світі. Цей факт потішив його і за те, що він мав з ним справу.
- Ми тут, Бейбі-5 пішла постукати у двері, але Б'якуя не чекав. Він відчував присутність Дофламінго всередині, а тепер, коли він був так близько, відчув і ауру Амелла. Вона була слабкою і далекою, ледве вловлена, і Бьякуя зосередився, щоб не втратити її.
- Почекай! Ти не можеш туди зайти! Молодий пан накаже мене! - Закричала Бейбі-5 в паніці, але Бьякуя вже пройшов повз неї, відчинив подвійні двері і увійшов.
У кімнаті Дофламінго сидів у кріслі перед вікном, що виходив на місто. Біля нього були кілька підлеглих, які виглядали нервово. Причина їхнього занепокоєння була очевидна: в кріслі поруч з Дофтламінго сидів Амелл. Його присутність надавала великого значення тому, що відбувається. Єдиною людиною, яка не почувалася незручно, була Дофламінго та Амелл.
- Бьякуя, ласкаво просимо в Дрессрозу. Що ти тут робиш? - Амел запитав, чи він побачить свого внука.
Перш ніж відповісти, Бьякуя опустив Ваша на підлогу і схилився на одне коліно, як завжди робив при зустрічі з дідом.
- Достойний дідусь, наші плани потрібно змінити. Кайдо вже їде сюди. Ми не знаємо, в чому мета його візиту, але припускаємо, що хтось з світового уряду повідомив йому про ваше прибуття.
Амелл відвернувся від вікна і подивився на внука.
- Скільки людей він приведе з собою? - З легкою тривогою в голосі запитав Дофламінго. Якщо Кайдо дізнався про його зраду, цей день міг стати куди більш напруженим.
— Наскільки нам відомо, королева все ще в Вано, але всі інші рухаються до Дрессроза, — стоїчно відповів Б’якуя.
Він зробив все, щоб ясно дати зрозуміти воєначальнику, що не потерпить, аби його допитував хтось, крім Амелла. Його наміри були рішучими, навіть жорстокими, але це був його спосіб донести свою позицію.
- Отже, здається війна почнеться трохи раніше, ніж ми очікували. Але не хвилюйтеся, це все ще цілком прийнятно. Бьякуя, зв'яжіться з Кенсином і перекажи йому продовжити свою місію до Вано. Всі командири, крім Кеншіна і тринадцятого, повинні терміново прибути сюди. У них є максимум дві години, - вимовив Амелл, його голос був спокійний і зібрано. Цей тон допоміг заспокоїти всіх присутніх, знявши напруження в кімнаті.
- Так, дідусю! - Бьякуя встав, злегка вклонився і у мить ока зник, рухаючись з такою швидкістю, що навіть Дофламінго не зміг простежити за ним.
- Так це і є легендарний Мілліард Кліков, що створив Дофламінго, повертаючись до Амелу. - Має сказати, він багато успадкував від тебе. Його сила неможливо виміряти звичайними мірками.
Амелл сидів у кріслі, закинувши ногу на ногу, з закритими очима, повністю розслаблений.
- Ты прав. Але він успадкував не тільки мою силу. Від свого батька і від себе самого він отримав серце лева. Він ідеальний кандидат на посаду голови Ґотея. Сподіваюся, що через кілька років я піду у відставку він буде готовий зайняти моє місце, — сказав Амелл, його голос був спокійний і примирящий.
- Я і не думав, що імператор може піти у відставку. Кожного дня дізнаєшся щось нове, - з легкою посмішкою відповів Дофламінго, дивлячись у вікно на горизонті, де незабаром мав вийти флот Кайдо.