- Капітане, ви впевнені, що це гарна ідея? Ти ж знаєш, який він неврівноважений? - ліниво вимовив Вэш, наливаючи собі напій.
- Нестабільний? Це м'яко сказано. Він може бути дуже корисним, якщо ти зможеш контролювати його. А раз він реагує тільки на одне, подивимося, кого боїться більше — мене або Кайдо. - Амел розсміявся, згадуючи свої подорожі по континенту Ішгар понад сто років тому. У ті дні він любив збиватися з зарозумілих, і зараз він збирався зробити те ж саме.
**** *** ЛИВАНЬ
У маленькій квартирі в кольоровій столиці Вано за столом сиділи жінка і чоловік. Чоловіки мали каштанове волосся і традиційні саморайські одяги, а жінки — жовте й зелене волосся з акуратно розділеним на дві частини. Це були Аннабель з нульового загону Готея і Кеншін, третій капітан Ґотея.
- То це все, що ми маємо на нього? - Кенші зручно влаштувався і переглядав інформацію, яку Аннабель зібрала про мету.
- Так, лорд Кеншін. - Це все, що я змогла зібрати за короткий час. Якби мене попередили раніше, я могла б отримати детальніші дані.
- Ні-ні, це просто чудово, міс Аннабель. Зібрати стільки за кілька днів - неймовірно. Страшно подумати, що ти могла б розкопати про мене якби у тебе було більше часу. - Кенші посміхнувся, трохи розсміявшись, що збентежило Ханабель.
- Ви мені лестите, — тихо сказала вона, злегка почервонівши.
- Абсолютно. Ти заслужила це. Бьякуя не брехав, коли говорив, що ти найкраща у своїй справі. - Кенші взяв звіт про безпеку навколо замку і уважно перевірив його, потім подивився на неї: « Ти впевнена в цьому?
- Ні. Оскільки Кайдо підтримує його, можливо, є приховані заходи безпеки, про які я не знаю. Але у цьому звіті вказано всі поточні підчинені, які охороняють ціль в будь-який час.
Ганнабель на кілька днів зібрала неймовірну кількість інформації. Кенші були вражені її ефективністю.
- То ти думаєш, у мене є шанс? - Кеншін відклав звіт і глянув на найкращого офіцера розвідки Ґотея.
Аннабель підперла підборіддя рукою і на мить замислилася.
- У тебе не повинно бути проблем. Ніхто з них не зрівняється з Кайдо і його командою, а в фехтування ти їх переможеш. - Вона впевнено вимовила це, злегка почервонівши.
— Як скажеш, — посміхнувся Кеншін і повільно піднявся. – Чай?
- Так, будь ласка, лорд Кеншін! - Вона схилила голову, її усмішка стала ще більш дитячою і невинною.
- Будь ласка, опусти титул. Клич мене просто Кеншин. - Він попрямував на кухню.
**** *** ЛИВАНЬ
На Дрерсроузі група прогулювалась містом, не зважаючи на перелякані погляди перехожих. Тошіро й Амель, здавалося, не помічали на них жодних зауважень. Але Лаббок і Веш насолоджувалися увагою. Веш час від часу підморгував жінкам, які застикали в страху при наближенні. Лаббок намагався зробити те саме, але жодна жінка не дивилася на нього — усі його погляди були прикуті до Амелу, Вешу чи Тошіро.
- Ти ніколи не втомлюєшся, Веш? - Тошіро глянув на свого товариша.
Веш подивився на нього, як на божевільного:
- Ні за що! Мене не особливо хвилює така увага. Але чим більше я показую себе, тим більше людей хочуть мене вбити. А це означає більше боїв. Отже, якщо бути відомим - це спосіб отримати хороший бій, то я буду найзнаменитішим хлопцем у світі!
- Я не знаю, чи згоден я з цією логікою, але ти робиш свою справу, — сказав Тошіро, повернувшись до Амелу. - Схоже, ми нарешті привернули увагу короля.
Амелл кивнув, розуміючи, про що йде мова.
Вони сказали:
- Відповідай на питання, тупий блондинистий ідіот! - Лаббок ледь не закричав на Ваша.
- Як я можу відповісти на це? Може, жінки цього світу мають якусь приховану силу, яка дозволяє їм бачити те, чого ми не бачимо. - Веш потиснув плечима, щиро побачивши проблему Лаббока.
- Про що ти говориш? Що в мені такого особливого? - Лаббок почав втрачати впевненість.
Веш озирнувся натовп, і через кілька секунд його обличчя засяяло радістю.
- Чому б нам не спробувати чоловіків? Їх відразу стільки ж, скільки жінок, і всі вони помічають тебе. І знаєш що? Я навіть не буду стояти у тебе на шляху. Так що сходи з розуму, приятель! - Веш посміхнувся, як герой, що рятує світ.
- Якого біса? Я ТАК НЕ КАЧАЮСЬ! – закричав Леббок.
- Повернись в ту чи іншу сторону. Я впевнений, різниці немає. Любов приходить у всіх формах і розмірах. Прийми цей новий чудовий аспект свого життя! - Веш обняв Лаббока за плечі.
- Так, я згоден. Прийми це, брате! - Серйозно вимовив Тошіро.
- Тоші, заткнись або я відірву тобі голову! - Пробурмотів Лаббок, намагаючись стримати гнів. - Мені подобаються дівчата, жінки! Ти зрозумів, блондинистий ідіот?
Лаббок відштовхнув Веша і почав займатися дихальними вправами, щоб не втратити контроль.
- Гаразд, я просто намагався бути хорошим другом. Забудь, що я коли-небудь допоможу тобі знову. - Веш вирішив ігнорувати Лаббока і повернувся до флірту з жінками.
- Хлопці, перша частина позаду, тепер залишилося тільки завершити останній етап. Поїхали! - Амелл рішуче крокнув вперед і в мить зник, немов розчинившись у повітрі.
Троє командирів обступили серйозні погляди і, не гаючи ні секунди, пішли за ним. Їхня мета була ясна — великий маєток на острові, де жив сам король. Вітер підхопив їх, і вони сховалися в напрямку таємничого будівлі, готові до фінальній схватці.