Амелл, Кал і Ґатс стояли на палубі корабля Гатса. Це був величезний корабель, схожий на кораблі Великої Мамочки, "Королева-мама Чантер". У кожного з командирів був власний корабель такого ж розміру. Корабель Гатса відрізнявся простою конструкцією, і єдиними його характерними рисами були Вежа Роджер та номер командира на вітрилах. Навесні Роджер Ґатса зображував звичайний череп, але позаду нього було намальовано знак питання, що підкреслювало його роль таємничого імператора. Хоча його обличчя було одним з найбільш обізнаних завдяки плакатам із нагородами.
- Капітане, який тепер план? - Кел, притулившись до порунків. - Сумніваюся, що Кайдо буде мовчати після всього цього. Я відчуваю, що війна на порозі, особливо після того як ти сам з'явився і розібрався з ним. Він не з тих, хто легко відступає.
— Ні, це не так, — відповів Амелл, голосно зітхнувши. - У мене є припущення, який його остаточний план. Але якщо я знаю Кайдо, то, хоч би яким він був, смерть і хаос точно будуть його частиною.
Можливо, Амелл відвоював острів у Кайдо. Джек або хтось із Піратів-звірей міг напасти в будь-який момент. Цей покинутий острів був ідеальним шляхом у Новий Світ для Гатса, але тепер він став надто небезпечним.
— Ми могли б відправити Кенші туди, — запропонувала Кал насолоджуючись видом на океан. - Джек не наважиться атакувати, якщо дізнається, що він там. Адже Кенші мало не вбив Королеву два роки тому.
— Це не спрацює, — заперечив Амелл. - Джек божевільний. Він буде атакувати, поки не доб'ється свого. І якщо ми вб'ємо Джека, Кайдо почне світову війну, в якій загинуть мільйони. Нам треба діяти обережно. Перш за все, нам потрібно зміцнити свою присутність у Новому Світі перш ніж робити щось ще.
Амелл закрив очі, насолоджуючись морським бризом, який відсвіжав його обличчя.
— Як скажеш, капітане, — сказала Кел зістрибнувши з ліжка і направившись до своєї кімнати.
Навколо неї зібралася команда Ґатса, бажаючи провести її, але вона збила їх усіх з ніг і пішла, злодійка:
- Як же це дратує — бути привабливою.
Команда Гатса складалася з простодушних людей. Вони були сильні в бійках і обжерливості, і всі вони були справжніми багатіями, з м'язами на мускулах.
- А? - очі Амелла загорілися, коли він відчув наближення потужної аури. Він подивився вдал і посміхнувся. - Два імператори за один день.
Амелл і Ґатс побачили, як наближається великий червоний корабель. На його носі стояв безтурботний і щасливий чоловік. Це був Шанкс, відомий по всьому світу як рудоволосий імператор. Він стояв, посміхаючись, незважаючи на злегка стурбовані особи своєї команди.
- Капітане, ти впевнений, що це гарна ідея? – запитав товстяк, недбало жуючи м'ясо.
— Так, Лакі, не турбуйся, — відповів Шанкс, широко посміхаючись.
Минутими йшли, і два кораблі зблизилися аж поки не були достатньо близько, щоб Шанкс міг легко перестрибнути на палубу корабля Ґатса. З глухим стуком він приземлився на палубу.
— Ласкаво просимо на борт, малюк, — спокійно сказав Амелл усміхаючись.
— Дякую, вибач за вторгнення, — відповів Шанкс.
- Нічого страшного. Хочеш чогось випити? - Амелл нехотячи запропонував, притулившись до перила і оглядаючи команду Шанкса.
Більшість членів його команди відчули несподіваний страх, коли Амелла прослизнув повз них. Це був страх, як маленька тварина перед левом.
- Ні, дякую. Просто поговорімо по-друзі. Є де присісти? — запитав Шанкс, ніби це був звичайний день.
- Йди за мною, сопляк! - Сказав Амелл спокійним, але вологим тоном.
Вони попрямували до кухні корабля, де Амелл вигнав усіх членів екіпажу.
- Садись! - Сказав він, вказуючи на барні стільці, а сам зайшов за стійку і почав діставати пляшки.
Шанкс тихо сів на один з табуретів.
- Він цікавий хлопець, але ти впевнений, що віддавати йому цей солом'яний капелюх - правильне рішення? - Амел запитав, змішуючи два напої.
Шанкс відкрив очі в шоку і подиві. Здавалося, він втратив дар мови на кілька хвилин. Але потім він м'яко посміхнувся і кивнув.
- Так, я впевнений, — сказав він, спостерігаючи за рухами Амелла.
Амелл передав одну з склянок Шанксу.
— Ось, випий за Луффі, — сказав він.
Вони обидва зробили по горнятку, насолоджуючись смаком.
- Все добре, дякую, — сказав Шанкс з усмішкою.
- Дякую. Це моє власне творіння. Я називаю його « Нова доба» - з гордістю заявив Амелл, розводячи руками.
- Ха-ха, вип'ємо за це, старина, — сказав Шанкс з сліпучою посмішкою і залпом осушив келих.
Але він не очікував, що Амелл раптово розлютиться і вдарить його по голові з такою силою, щоб це могло вбити звичайного члена екіпажу.
- Якого біса це було? - Шанкс закричав, потираючи голову.
- Ти повинен насолоджуватися цим, а не пити залпом, ідіот! - Амелл розсердився.
- Ось так я п'ю! У тебе з цим проблеми? - Шанкс у відповідь.
- Ось чому я вдарив тебе! Наскільки ти можеш бути тупим? Це всі вечірки, які розкладають твій мозок! Досить веселитися! - Підвищив голос Амелл.
- Чорт забирай, ні! Заставь меня! — Закрикнув Шанкс, грюкнувши ладонами по столахці, залишивши на ній тріщини.
– Сопляк... Це була помилка, — сказав Амелл, і з такою швидкістю, що Шанкс не встиг зірвати, він вдарив його три рази по голові, вирубавши.
Через кілька секунд Шанкс прокинувся і похитав головою.
- А-а, ти небезпечний, старий, — сказав він, побачивши, що Амелл знову наповнив його келих. Він зробив ковток, на цей раз стримано.
— Ти навіть не уявляєш, як сопляк, — сказав Амелл, зробивши ковток з келиха. - Ну і як там Кайдо? Чи був він злий? - З посмішкою запитав Шанкс.
- Він був дуже злий. Мені просто пощастило, що у нього немає твоїх навичок, інакше мені довелося б серйозно поставитися до цього, — спокійно відповів Амелл.
Шанкс кивнув, його погляд став серйозним.
- Старик, ти ж знаєш, що буде далі? - Раптом він запитав Амелла.
— Звичайно, — відповів Амелл. - Гадаю, тобі відома і моя роль у цій справі. Так... Чи можу я розраховувати на тебе, коли прийде час?
Шанкс сказав це серйозним тоном, але в його голосі відчувся дивний, зловісний спокій, яке робило атмосферу навколо них майже задушуючою для тих хто не міг витримати такого напруження.
- Я створив Готей-13 для боротьби з Світовим урядом, — сказав Амелл, і це частково було правдою. - Будь-хто, хто встане у мене на дорозі довго не протягне. Так що, Шанкс... Ти можеш розраховувати на підтримку Ґотея, якщо вона тобі знадобиться. Але постає питання: чи ти готовий взяти на себе відповідальність за те, що станеться після цього?
Амелл зробив ще один ковток, його погляд був спокійний, але в ньому читала глибоку серйозність.
— Ось у чому питання, — сказав Шанкс, осушивши свою склянку.
Цього разу Амелл не вдарив його. Він просто розуміюще кивнув і допив залишки свого напою.