Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Новий шлях (завершений)

Розділ 131

Прочитано 0% глави

На острові РокуПортґас Д. Амелл стояв з закритими очима, зосередившись. Він збирався використати вигин духу — маніпуляцію космічної енергії, щоб з'єднатися із універсальним потоком, мостом між усіма світами і вимірюваннями. Повільно піднявши руку, він почав збирати навколо неї енергію. Через її величезну кількість простір навколо його руки почав руйнуватися, на мить з'явилися крихітні тріщини в повітрі. Вірші навколо нього наче збожеволіли.

Кілька хвилин Амелл стояв нерухомо, накопичуючи енергію і потім різким рухом розрубав простір перед собою. Космічні ворота відкрилися, і океан розділився на дві частини. Повітряний потік навколо острова на секунду затих, і острів почав розпадатися.

- Упс, мені потрібно навчитися цьому краще, — пробурмотів Амелл, клацнувши пальцями. Ворота розширилися, стали масивними, і це викликало сильну спалахи енергії, яка розколола острів надвоє.

— Ґолд, Орландо, проходьте повз нас і побачимось на іншому боці, — сказав Амелл двом орлам, що стояв позаду нього. Орландо вірив Амелу, а Голд тепер слідував за Орландо куди завгодно. Вони заволоділи крилами і вилетіли за браму.

— До побачення, Тоф, Аанг, — сказав Амелл і також ступив у ворота. Коли він зник, ворота закрилися і світ повернувся до спокою. Хоча острів Року більше не був островом.

Амелл опинився всередині вселенського потоку. Він був неймовірно красивий і вродливий. Тепер Амель зрозумів, що весь потік складається з космічної енергії і він навчився контролювати її. Якби він повністю захопився цією силою, то міг би змінювати реальність за власним бажанням. Думка про цю владу лякала і збудила її.

Амелл помітив Орландо та Ґольда, і вони також побачили його.

- Ідіть сюди і тримайтеся ближче до мене, інакше можете опинитися в світі де домашня кішка зможе вас вбити, — весело сказав Амелл.

Орландо не сподобалося порівняння з кішкою, і він намагався відправити повітряний потік в бік Амелла, але нічого не вийшло - його вигин не працював у цьому потоці.

- Жаль, що ти багате дитя! - Піддаси Амелл. Він вже давно помітив, що Орландо дуже гостро реагує на згадки про свій вік. Це було дивно для орла, але Орландо був незвичним. Він розумів кілька мов, розходився з емоціями та іншими речами, які вважалися виключно людськими.

— А поки відпочинь, пройде близько години перш ніж ми прийдемо на місце, — сказав Амелл. На нього нахлинуло неймовірне відчуття розслаблення і спокою. Йому здавалося, що пройшли роки з тих пір, як він відпочивав. В основному він тренувався близько ста років поспіль.

Через годину і двадцять хвилин вони побачили крихітну мерехтливу зірочку. Вона здавалася маленькою через величезну відстань, але насправді це був цілий світ, населений безлічем планет і рас. Однією з таких планет були природні народи. Амель посміхнувся, коли дізнався енергетичну сигнатуру цього світу.

— Ви двоє, припиніть обійматися і приготуйтеся, — сказав Амелл, дивлячись на Орландо та Ґолда, які явно насолоджувалися моментом.

Вони проігнорували його, надаючи перевагу обнімакам безпеки подорожей. Амелл зітхнув і похитав головою, залишивши їх у спокої. Він направив усіх до цієї маленької сяючої зірочки, використовуючи потік.

За кілька кілометрів від найближчого кордону села, схованого в піску, з’явився яскравий кольоровий промінь і вдарив землю. Все навколо місця удару було повністю зруйновано. Амелл ще не повністю контролював цей промінь, який міг знищити що завгодно в мить ока.

Коли промінь зник, Амелл, Орландо і Голд опинилися на піску.

- Ну, це трохи відрізняється від моєї початкової мети, — сказав Амелл, озираючись назад. Незважаючи на піщані бурі, вдалися стіни села Песка.

- Нам залишилося подолати дуже невелику відстань, поїхали! - З усмішкою сказав Амелл, схопивши на спину Орландо.

Він нарешті повернувся. Світ ще не був знищений Алукардом, так що минуло небагато часу. Орландо кивнув Ґолду, і вони обоє почали плескати крилами з швидкістю. Вони полетіли до села Ліста Скритого, де жила сім’я Амелла. Місце, куди він так довго прагнув повернутися. Місце, де почнеться його остання подорож. Він виростав у місцевості, де мав дітей і як він сподівався, все ще чекала на нього любові.

https://literna.net/uk/books/240-novii-shlyakh-zavershenii

Попередня главаНаступна глава