Лише одиниці могли потрапити в духовний світ. Це було те, чим славився Аватар, але для звичайних людей навіть кордони цього світу залишалися недосяжними. Драгон сидів у глибокій медитації на вершині найвищого вулкана острова. Його мета була зрозумілою: опанувати стихії, але з того часу як він побачив загадковий силует, його думки не покидали його. Драгон був упевнений, що розгадка криється в духовному світі і тому занурився у медитацію, щоб спробувати досягти його. Він не знав, чи вдасться йому це зробити самостійно, але це не зупинило його.
Шість тижнів він провів на вершині вулкана, не перериваючи медитації. Чотири з них перебували в стані глибокого сну, наче статуя, лише раз на десять хвилин. Світ перестав існувати для нього. Єдине, що тягло його крізь цей стан - той самий силует. Драгон шукав все, що могло б викликати його знову: запах, відчуття, будь-який спогад про той день, коли він вперше опинився на острові.
Раптом навколо острова почав бурлити океан. Вода закрутилася у водори, а хмари згущалися і потемніли. Почав нафарбувати дощ, а вітер піднявся з такою силою, що Орландо, який літав супутник Драгона, був змушений приземлитися. Це говорило про могутність стихії.
Драгон, який сидів на вершині вулкана, почав світитися червоним світлом. Мало - помалу його тіло почало змінювати колір — половина стала синім, а інша залишилася червоною. Ця відмінність також відобразилась у реальному світі. З одного боку острова лютували вихори, з кожним оком набираючи силу. З іншого боку океану утворилися циклони. Здавалося, що дві сили борються за панування, а Драгон опинився в самому центрі цієї бурі.
Острів почав повільно руйнуватися. Якщо нічого не зробити, обидві сили могли рости до такої потужності, що навіть Драгон не зміг би їх зупинити. Але він застряг між червоним і синім, не в змозі прийняти свідоме рішення. Він не спав і не пильнував. Його свідомість відсутня, а щось інше заволоділо його тілом. У ньому була боротьба за контроль.
– Каа! - Орландо кричав, намагаючись пробитися крізь бурю. Він відчайдушно намагався дістатися до Драгона на вершині вулкана. Його охопив страх — страх перед бурею і ситуація з Драгоном. Чим ближче він підлітав, тим парче бачив два кольори, які борються за перевагу. Жоден з них не міг перемогти, але їх зіткнення руйнувало душу Драона.
Орландо використовував усі свої сили, щоб пробитися крізь стихії.
– Каа! - Він знову кричав, але його голос втрачався у три бурі. Побачивши, що Драгон його не чує, Орландо вирішив діяти. Він забув про власну безпеку, поставивши на перше місце спасіння свого друга. Він пірнув вниз, приземлився поруч з Драгоном і обгорнув його своїми крилами. Потім він закричав так голосно, як тільки міг, прямо в вухо Драгона.
Це спрацювало. Червоне світло, що покривало половину тіла Драона, ослаб і в одну мить все його тіло спалахнуло синім. Острів здригнувся від потужного землетрусу, а спалах світла, що виходила з Драгону, здавалося, зупинив час. На мить все застигло, а коли час знову пішло, буря зникла, немов її і не було. Єдине нагадування про неї — це спустошений острів.
– О-Орландо... Дякую... - Прошепотів Драгон і впав вперед, втративши свідомість. Це була боротьба, з якою він ніколи раніше не стикався.
Орландо не розумів, що саме сталося в голові Драгона, але, переконавшись, ніби той у безпеці, він сів поруч, обняв його всім тілом і заснув.