Вдалині від маленького села племені Води Драгон і Коннор стояли один навпроти одного. Час для їхнього спаррингу настав, і обидва виглядали стривоженими. Конор з радістю зустрів свого суперника, а Драгон — майстра водної стихії. У кожного були свої причини для хвилювання, але обидва збиралися битися всер'юз, поважаючи силу один одного.
- Ви готові, Великий Майстер Драгон? — Питав Коннор, розслаблено опустивши руки вздовж тіла. З боку він міг здаватися новачком, який тільки навчився формувати кулю з води. Але його аура видала в ньому Верховного майстра водної стихії.
- Так! Готовий у будь - який час, — відповів Драгон, сховавши руки в рукавах.
Коннор кивнув, і час ніби затягнувся. Дві могутні аури почали рости, повільно наближаючись один до одного. Аура Драгона, заснована на вітрі, і ара Коннора, яка ґрунтується на воді, майже зіткнулися. Магі пізнавали один одного по аурі, і чим більше часу вона виявлялась, тим ліпше її використало. Коннор, як великий магистр, завжди був оточений холодом через свою аури. Більшість великих майстрів придушували свої аури, щоб не заважати звичайним людям і початківцям. Магі повітря, як драгон, були особливо вправні у прикрих своєї присутності. Такий майстер, як він, міг би непомітно проникнути навіть у найбільш охоронний палац. Тільки інший великий магістр міг би його помітити, і то тільки при повній концентрації. Ось наскільки потужним міг бути вигин повітря в умілих руках.
Нарешті, аури зіткнулися і невидимий тиск розколов землю навколо них. Це був початок битви. Коннор провів рукою по землі, і сім гострих водяних шипів полетіли на бік Драгона. Той, використовуючи спритність майстрів повітря, ухилявся від шипів, набираючись з боку в бік. Коли останній шип пролетів повз, Коннор помахнув пальцем і з колючки виросли три крихітні водяні голки. Драгон відчув небезпеку, розгорнувся і відбив голки. Потім він кинувся до Коннору.
— Найближчий бій, найкращий тактик проти майстра води рівня Коннора, — подумав Драгон, швидко наближаючись.
Коннор пнув землю перед собою, і сніжна хвиля піднялася, переградаючи шлях Драгуну. Той круговим ударом ноги випустив повітряний потік, розбивши хвилі, але Коннор вже зник.
- Внизу! - Саме тоді Драгон зрозумів і підстрибнув, відійшовши від двох рук, що схопилися за його ноги. Він вдарив ногою вниз, проробивши діру в землі. З неї хлинула морська вода, а за спиною Драгона з'явилася ще одна дірка. Конор вистрибнув з неї, оточений водяними доспехами. Він створив крижану копальню і запустив його в Драгона. Той дозволив коп’ю наблизитися, потім накрив кулак вітром і зруйнував його швидким ударом долоні. За допомогою ривок повітря Драгон зник і з’явився позаду Коннора в повітрі. Його удар долонею прийшов точно по спині, і Коннора швирнуло на землю, де він врізався у крижану поверхню.
- Подивимося, які у нього ще фокуси, — уважно оглянув поверхню льоду Драгон.
Раптом лід під ним почав тріскатися, і пляма під ногами вибухнула, змушуючи його стрибнути. Конор з вибуху осідав у водяній смерч. В одній руці він тримав льодовий меч, а в другій — сокиру. Він помахнув мечем, і крижані голки полетіли в Драгона.
- Тобі доведеться придумати щось краще голок, — Драгон розвернувся на місці, і сильний шторм відкинув голки. Під ним почав формуватися справжній торнадо, уносячи його в повітря.
- Давай зробимо це по-справжньому, — сказав Коннор і підняв зброю в повітря. Він змахнув руками, і потоки води з його водяного торнадо побігли до Драгона. Він використовував вітер, щоб протистояти воді, і дві стихії зіткнулися в повітрі, розвалюючи все навколо. Два майстри на своїх торнадо продовжували обмінюватися ударами вітру і води. Могутні пориви вітру та атмосферного тиску повністю змінили ландшафт. Будь - яка звичайна людина не могла б стояти поряд. Аура Драгона створювала лютий шторм на багато миль навколо, а кожне зіткнення між майстрами нагадувало серію вибухів. Аура Коннора викликала величезні хвилі, і в поєднанні з бурею Драгона будь - який човен у морі був би знищений. Це була битва, в якій міг вижити тільки великий магистр.
- Давай покінчимо з цим, щоб наша битва не дійшла до твого села, — Драгон повільно підняв руки вгору. Сильний шторм навколо них згущався, і чотири торнадо почали формуватися довкола Коннора. Драгон розвівши руки в сторони і плескнув у долоні. Торнадо рушив вперед, щоб зустрітися з Коннором.
Той, не побачивши порятунку, швидко підняв руки і накрив його водяною торнадо. Торнадо з води почав розширюватися, стикаючись із наближенням торнадо. П’ять атак, подібних до природних катастроф, зіткнулися з наслідками і стався сильний шторм. Коннор, прикритий своїм торнадо, на мить втратив контроль і був відкинений в сторону. Він сильно впав на землю, закашляючись кров’ю. Велетенські бурі почали розсіюватися, і море стало спокійнішим.
Драгон скасував свій торнадо і спустився до Коннору. Він приземлився поруч з ним і сів.
- Я не мав жодного уявлення, що між великими майстрами може бути така велика різниця, — прошепотів Коннор, сідаючи і стояння від болю. Він посміхнувся, розуміючи, що недооцінив Драґона. Між ними справді були різні світи.
- Я можу сказати тільки одне, — почав Драгон, але Коннор перебив його.
- Ні. Я зрозумів.
- Великий Макістр не є кінцем, Коннор. Немає межі на цій дорозі, якою ми йдемо. Я відчуваю це, наступний крок у моєму повітряному вигині. Я не знаю, що чекає попереду, але впевнений що це не фінал. Хто знає, чи є взагалі межа вигину? Можливо, ми самі формуємо кордони — сказав Драгон, його голос звучав задумливо і глибоко.
Коннор подивився на дракона з сумнівом, але в глибині душі він відчував, що слова Драгона отримують відгук. Він задумався, перш ніж відповісти:
- Хм, здається я розумію, про що ти. Чим більше я пірнаю у воду, тим сильніше відчуваю протидію. Покращуватися стає дедалі важче.
Драгон посміхнувся, його очі блищили теплом.
- Як щодо того, щоб повернутися і що-небудь з'їсти? Це був хороший спарінг. Мені дуже сподобалося, — запропонував він, допомагаючи Коннорі піднятися.
— Звичайно, чому б і ні, — погодився Коннор. Він легеньким рухом руки змусив сніг під ними затвердити, і вони почали ковзати, наче на санях.
— Думаю, він з честю витримав моє випробування, — прошепотів Коннор собі, дивлячись на дракона з гордістю і повагою. - Мені потрібно зв'язатися з цим старим і розповісти йому про це. Але спочатку я щось з'їм.